Ua
Розгулюючи в околицях замку Троски, Генрі спостерігає дивну картину. Неподалік в гаю він бачить чоловіка, прив’язаного до дерева. Наблизившись, Генрі бачить, що чолов’яга не з місцевих, але перші враження швидко змінюються вовчим завиванням – декілька вовків не проти поласувати свіжим м’ясом. Розібравшись з вовками, Генрі розв’язує чоловіка. Той представляється магістром Войтекусом екс Арідісом, або просто Войтехом, художником, котрий на разі працює для пана в замку. Художник, за його словами, пензлями та фарбами творить красу там, де раніше була лише порожнеча. Біда в тому, що творити він не може, так як його фірмові пензлі не при ньому. Загадковий пан вдається до деталей. Вчора він вийшов провітритись, та так вийшов, що ледь зі стрілою розминувся. Якісь два довбні здогадались стріляти по мішенях майже що на дорозі. Навзнак компенсації, хлопці запросили пана Войтеха випити вина і заодно зіграти в кості. Як ви встигли здогадатись, саме там наш пан і програв свої пензлі. Та не все так просто! Адже ці двоє грали нечесно! Тільки-но художник почав сперечатись, як отримав палицею по голові і прокинувся вже тут. Генрі погоджується розшукати шахраїв і повернути пану вкрадене, однак всю дорогу його розум займала думка при дивацтва художника, адже до того, як він до нього підійшов, той немов говорив сам з собою. Та перш ніж продовжити, нагадаю, що купити топовий ігровий ПК для Kingdom Come 2 можна на сайті нашого інтернет-магазину Артлайн.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Що ж, світ не без диваків! Генрі йде за вказаним маршрутом і дійсно зустрічає там двох ошуканців, які так само пропонують йому зіграти в кості. В кості на пензлі. Та до цього моменту тандем пояснює, що з художником коїлось щось дивне. Був в нього цей страшний розмальований людський череп, до котрого той любив говорити. Войтех казав, що череп показує і підказує йому всяке. Генрі бачив той череп, коли розв’язував художника, посеред інших його речей на землі і він теж видався йому дивним. Та ці запальні гравці в кості прояснили ситуацію. Сварка відбулась не лише через кості, але й через те, що пан Войтех їм наговорив, а саме, що один з цих хлопців може бути сином сотника з Коліна. У сотника того залишився брат, котрий їздить по світу і вбиває всіх його бастардів. Так злякав цією історією Войтех, що отримав по гриві, а грали хлопці чесно. Що ж, ви можете обіграти цих телепнів, можете обікрасти цих телепнів, а можете їх просто вбити. Я з легкістю обіграв їх, а потім ще й обікрав, і відправився до замку Троски.
Повернувши речі пану Войтеху, Генрі почав з’ясовувати деталі. Якщо наполягати на них, художник скаже, що був не в найкращому гуморі і сказав бовдурам те, що їхні маленькі мізки не в змозі переварити, через що тепер розгулює з гулею на голові. Войтех дає нам нагороду і пропонує розмалювати щит, та Генрі зацікавив цей чолов’яга, тож він і поцікавився чи не може допомогти ще з чимось. Взагалі-то – ще й як може! Так як Войтех – людина мистецтва, він бажає створити щось, за що його б пам’ятали протягом сторіч. Він хоче написати картину, котра піднесе його до найславетніших художників і дозволить спочити на лаврах вічності. Войтех досліджував історію цього краю і дізнався, що тут розкидано багато древніх паганських капищ. Та серед них він хоче знайти одне – капище паганського бога Велеса, котрий був повелителем підземного царства і покровителем скота, зображався як людина з рогами, через що його іноді плутають з чортом. Войтех відправляє нас до Відлакського ставка до однієї старушенції на ім’я Квітослава, котра цілком може щось про це знати. Якось він сам її зустрів в тих місцях. Стара прийняла його спочатку за свого чоловіка, потім за бабку, а потім частувала часниковим супом і розповідала про свою молодість. Після ж відправила до якогось місця, де не було ніякого капища – з пам’яттю в старої біда.
Генрі знаходить хату Квітослави, а та приймає його за свого чоловіка, котрий, за її словами, був чимось середнім між Винником і Зібровим. Той і квіти їй носив, і вірші писав, і на танці водив. Біда лиш в тому, що він помер давно, а бабі нудно в хаті. Та й бесіда не клеїться з нею, тому Генрі вирішив схитрувати і нарвати їй її улюблених квітів. Це допомогло, але не повністю. Баба вирішила згадати як дівкою була, тому дала Генрі доручення полагодити її дівочу сукню. Якщо у вас є швейні набори в рюкзаку, робиться це за секунду. Та й на цьому не все! Старушенція захотіла ще й декламування віршів! Ледь викрутившись, Генрі таки наполягає на згадці про капище Велеса і бабцю нарешті осяює. Вона згадує про таке місце, ми їдемо туди, вбиваємо декількох бандитів і повертаємось вже з художником. Той змальовує стародавнього ідола, хоч і з одним зайвим зубом, і питає як нам його робота. Так як художник мені сподобався, я завжди відповідав, що все класно, та все одно йому не вгодиш. Войтех каже, що це мазанина на поціновувача, а не картина, котра введе його в вічність.
Та тут риторика художника злегка змінюється і тепер він каже, що пише картину, щоб заспокоїти власну душу. Він каже, що це місце в прямому сенсі говорить до нього. Після Генрі питає, чи потрібна йому ще допомога, на що той відповідає схвально. Вже в замку художник каже, що в нього закінчились фарби, та цього разу він хоче спробувати дещо незвичайне. Він хоче зробити таку консистенцію, котру ще ніхто ніколи не робив, а саме – змішати фарби з яйцем василіска. Генрі охоплює подив – василіск? В Богемії? Що це за маячня? Та художник твердо стоїть на своєму. Василіски, каже, налуплюються з яйця, знесеного чорним півнем і виседженого жабою. І в околицях про такого півня вже пішли чутки, мовляв яйця несе. Все, що нам треба – це піти до Славека з Семина, дістати одне яйце від його когута, а після піти на болото і залишити його там на ніч, щоб жаба висиділа.
Приїхавши до Семина, Генрі швидко знаходить селюка Слаука і так само швидко забиває йому баки небилицями. Якщо той не віддасть когута, його звинуватять в чорній магії і стратять! Слауко ледь не сів на лавку від таких заяв і з сіпанням лівого ока сказав, що здох його Боніфацій, і що він дійсно ніс яйця, або ж крав їх в курей і висиджував. Тіло когута ми знаходимо на гною разом з одним яйцем, після чого провертаємо все сказане. За день Генрі повертається на болота, забирає яйце і повертається до художника. Той дякує і каже, що можливо тепер він зможе написати потрібну картину, завдяки котрій голоси в його голові стихнуть.
Генрі повертається до художника наступного дня, а той показує йому меча і каже, що має провести смертельний поєдинок з одним бандитом, котрий тероризує околиці. Називається він Буркгарт і в нього з ним старі рахунки. Щоб художник не ризикував, ми самі відправляємось до табору того бандита. Буркгарт зібрав навколо себе цілу ватагу з молодих хлопців, котрих вчить недобрих справ, та бійцем він виявився не надто вправним, через що тухне за декілька ударів, а його бригада розбігається під мамині спідниці. Ми повертаємось до художника і хочемо почути хоча б якісь пояснення цього всього, але той майстерно ухиляється від відповідей і каже, що наступного разу поговоримо вже в Куттенберзі, де в нього майстерня.
Виявилось, що Войтех чоловік заможний. В Кутній Горі він виконує замовлення церкви, пише картини зі святими для вівтаря, але фарба з яйця василіска так і не зробила його картини шедевром. Розмову перебиває Красек, інший художник, а заодно й старий знайомий Войтеха. Вони вже давно розбили глечика, а тепер ще й стали конкурентами. Красек прийшов повідомити, що тепер його призначили займатись вівтарем, тому Войтех може відпочити. Звісно, наш художник обурився таким станом справ, а під рукою якраз наш Генрі! Після невеликого розслідування, обидва вони вигадують дуже кумедний план: так як Красек алкоголік, котрий жере в три горла, його треба обманути. Єдине, чого він боїться – це божого гніву. Саме тому Генрі має напоїти Красека до чортиків, а потім з’явитись перед ним в образі чорта, котрий хоче затягнути його до пекла. Доведеться трохи побігати за деталями костюму, після чого Войтех змайструє нам прикольний обладунок, в котрому ми постанемо як повелитель підземного царства. І план дійсно спрацював – Красек зізнався, що роботу забрав в простий спосіб – він сказав духовенству, що працюватиме задармо. Повелитель темряви пригрозив Красеку пеклом, якщо той не припинить пити і не сповідує всі свої гріхи в Римі. І план спрацював! Войтеху знову повертають замовлення, але Генрі хоч тепер бажає почути від нього правду. Що з ним коїться? Чому до нього говорять голоси? Що це за череп і навіщо він йому? Войтех вкотре виблискує загадковістю і посилає нас до старої землянки біля Малишева. Там ми й отримаємо відповіді.
Приїхавши туди, Генрі застає біля землянки старого волоцюгу. Той нас атакує, але з’їдає в носяру і заспокоюється. Старий псих, говорить сам з собою, чує голоси і кличе якогось Лібора. Генрі питає, чи знає той художника Войтеха, а волоцюга каже, що Войтех давно помер. Генрі охоплює подив – як це вмер, якщо він його сюди відправив? Старий каже, що Войтеха давним-давно вбили бандити Буркгарда. Він дає нам зламаний меч, а ми досліджуємо околиці, але так і не знаходимо там відповідей. Генрі повертається до художника і розповідає йому про побачене, а той змінюється в лиці. Нарешті художник вдається до деталей. Насправді він – не Войтех, його ім’я зовсім інше, але він так давно його носить, що вже й не пам’ятає свого. Войтех і Лібор – друзі його дитинства. Вони постійно бавились в тій землянці, малювали й робили опудала, але коли підросли дружба між ними ослабла. Кожен почав займатись своїми справами, зустрічались все рідше. Справжній Войтех приєднався до банди Буркгарда і почав займатись поганими справами. Лібор і художник хотіли навернути його на дорогу праведну, але Букргарт про це дізнався і забив хлопця шоломом. На тому місці товариші його й поховали. Художник просить нас поїхати до нього на могилу, помолитись і прибрати там, що ми й робимо. Повернувшись, художник доповнює історію деталями, а після просить нас допомогти йому з церковним замовленням. Ми повинні поїхати до попереднього замовника, котрий не заплатив, і забрати в нього плату – дорогоцінний камінь. Так просто видурити камінь в нього не вийде, тому я його просто вкрав. Художник стає дедалі дивакуватішим. Він все більше говорить сам до себе, а після й взагалі каже, що до нього вже давно говорить диявол. Все це через те, що він зробив, ніби смерть його друга лежить на його руках. Саме через це наш пан і гуляв тоді лісом, ледь не схопивши стрілу. Він хотів відшукати Буркгарда і вбити власноруч, щоб помститись за друга, але під руку трапились кості, вино і дурні. Войтех каже, що є одне зілля, яке допоможе приглушити голоси в голові. Ми збираємо інгредієнти і варимо цей чудо-напій – з його варкою, до слова, справжній біль в дупі, оскільки там багато дрібних хитрощів. Все ж, Генрі дає художнику відвар, але той не допомагає. Каже, що злі сили не відпускають його, немов він їм щось винен. Лише коли він працює, голоси затихають, тому він поскоріше хоче завершити церковний вівтар. Для цього йому не вистачає однієї статуетки богоматері, котру мав докінчити місцевий тесляр. Квест розгалужується – його підмайстер вкрав статуетку, так як тесля мало їм платив, і вирішив продати на чорному ринку бандитам. Розшукуємо хлопця, вбиваємо бандитів і приносимо статуетку художнику. Войтех вкотре згадує про диявола і задається питанням: «Якщо я закінчу картину, чи покине мене диявол?».
Войтех закінчує картину. Її забирають монахи, і їм вона вкрай припала до вподоби. Немов щось змінилось. Войтех почув полегшення, а голоси з його голови зникли. Художник каже, що бог його таки не покинув. Він знав, що Войтеха так не повернути, але він хотів зробити щось важливе на його честь, від його імені, подарувати йому безсмертя. І це в нього вийшло. В кінці художник дякує нам і дає розмальований череп. Череп треба поховати в могилі справжнього Войтеха, оскільки цей череп належить саме йому. На цьому все.
То що ж хотіли сказати автори? Бо виглядає це DLC як той мем з вантажівкою, котра так і не добирається до пункту призначення. Відверто кажучи, я ввесь час очікував справжньої чортівні, що було б дуже навіть непогано, але все вийшло куди прозаїчніше. Все життя художника з’їдала провина, а сам він займався постійним самобичуванням та накручуванням, як то часто буває з совісними людьми. Схоже на те, що художник так сильно довів себе, що ледь не з’їхав з розуму, та на щастя на його шляху трапились ми. Не виключено, що в цьому квесті дійсно замішана чортівня, але я так і не знайшов жодних справжніх доказів існування подібної маячні – прямо як в реальному житті. Що ж, можливо, знайшли ви? Залишайте вашу думку в коментарі на ARTLINE PLAY, підписуйтесь і тисніть лойс цьому відео, ну а з вами був Андрій Безсовісний.
