Максимальний кут, під яким камера може захоплювати зображення. Цей параметр важливий для визначення зони покриття камери. Широкий кут огляду, наприклад 90-120 градусів, дозволяє охопити більшу площу і скоротити кількість камер, необхідних для спостереження. Камери з кутами огляду понад 180 градусів можуть забезпечувати панорамний огляд, що особливо корисно для відкритих просторів і великих приміщень. Водночас камери з вузькими кутами огляду (менше 90 градусів) забезпечують більш детальне зображення на великій відстані, що зручно для контролю конкретних зон. Вибір кута огляду залежить від завдань відеоспостереження та площі, яку потрібно контролювати.

Стандарт стиснення відеоданих, який використовується для запису і передачі відео. Основні відео кодеки, що застосовуються в системах відеоспостереження, включають H.264, H.265 і MJPEG. H.264 є широко розповсюдженим кодеком, який забезпечує хорошу якість відео при помірному рівні стиснення. H.265 — більш сучасний кодек, що дозволяє стискати відео ще ефективніше без втрати якості, що економить місце на диску і знижує навантаження на мережу під час передачі даних. MJPEG (Motion JPEG) зберігає послідовність зображень у форматі JPEG, але вимагає більше простору для зберігання. Вибір відео кодека впливає на якість запису, розмір файлів і ефективність використання дискового простору та мережевих ресурсів.

Кількість пікселів, яке камера використовує для запису відео, і безпосередньо впливає на чіткість та деталізацію зображення. Роздільна здатність може варіюватися від стандартної SD (720x480 пікселів) до високих показників, таких як HD (1280x720), Full HD (1920x1080), 2K (2560x1440) і 4K (3840x2160 пікселів). Чим вища роздільна здатність, тим детальнішим буде зображення, що важливо для розпізнавання облич, номерів автомобілів та дрібних деталей у кадрі. Однак вища роздільна здатність також вимагає більшого обсягу сховища і може збільшувати навантаження на мережу. Вибір роздільної здатності залежить від цілей відеоспостереження та рівня деталізації, необхідного для контролю об'єкта.

Спосіб, за допомогою якого камера підключається до системи спостереження та передає дані. Існує кілька типів підключення: провідне (через Ethernet-кабель або коаксіальний кабель) та безпровідне (Wi-Fi). Провідне підключення забезпечує більш стабільну та надійну передачу даних, що важливо для постійного відеоспостереження, особливо на великих об'єктах. Безпровідне підключення зручне для встановлення камер у місцях, де прокладання кабелів утруднене або неможливе, але може залежати від якості сигналу Wi-Fi. Також існують камери з підтримкою PoE (Power over Ethernet), які отримують живлення та передають дані по одному кабелю, що спрощує монтаж. Вибір типу підключення залежить від умов встановлення та вимог до стабільності та зручності роботи системи відеоспостереження.

Ступінь захищеності пристрою від зовнішніх впливів, таких як пил, волога, удари та екстремальні температури. Рівень захисту позначається стандартом IP (Ingress Protection), де перша цифра вказує на ступінь захисту від пилу, а друга — від води. Наприклад, IP65 означає, що камера повністю захищена від пилу та струменів води під тиском. Камери з високим рівнем захисту, такими як IP66 або IP67, підходять для використання на вулиці, в складних погодних умовах. Також важливий рівень захисту від механічних впливів, який вимірюється за стандартом IK — чим вище значення, тим більш ударостійка камера. Вибір рівня захисту залежить від умов експлуатації камери: для зовнішніх установок потрібен максимальний захист від навколишнього середовища, а для внутрішніх можна використовувати пристрої з нижчими показниками.