The Last of Us стала однією з ігор, яка отримала найбільшу кількість нагород та регалій. Після релізу вона зуміла зібрати близько 240 нагород в різних номінаціях, що не може не дивувати. Не може не дивувати спочатку, так як після повного проходження цієї гри такий колосальний успіх навіть не думаєш підставляти під сумнів. Що найцікавіше, продажі та успіх The Last of Us продовжує рости після виходу однойменного серіалу від HBO. Суспільство вкотре звертає увагу на гру, яка вміє створювати резонанс, тим самим породжуючи думки в головах авторів про третю частину.
ОГЛЯД THE LAST OF US В ВІДЕОФОРМАТІ ДИВІТЬСЯ НА ARTLINE PLAY
В центрі сюжету Джоел та Еллі. Джоел – старий контрабандист, який на початку епідемії втратив свою дочку. Він живе в спеціальній санітарній зоні, яка більше нагадує німецький концтабір з картками на їжу, довгими робочими днями і високим рівнем небезпеки, який доноситься від правоохоронних органів. Джоел розумний, стриманий і відважний персонаж, небагатослівний, утім не мовчазний, як його демонстрували в серіалі. Водночас він жорстокий і вміє швидко приймати рішення, котрі в переважній більшості закінчуються чиєюсь смертю. Його напарниця Тес підкидує Джоелу роботи – це особиста неприязнь, яка врешті закінчується перестрілкою. Випадковим чином доля зводить їх зі справою всього їхнього життя. Вона підсовує їм Еллі, дівчинку з імунітетом від вірусу, яка може врятувати світ. Їм лише потрібно доставити її в вірне місце живою, а тоді вже й нагорода не забариться. Так як інших варіантів немає, напарники погоджуються провести Еллі до пункту призначення, який знаходиться за пів країни від Бостону.
Світ The Last of Us – це одна з найважливіших тем, яка вибудовує сприйняття цієї гри. Всі ми вже давно звикли до пост апокаліптичних світів та сценаріїв і більшість таких нам вже встигли набриднути. Пост апокаліпсис перетворився на лаштунки з типовою бутафорією, яка є всього лише фактом. Подібні світи завжди зображають як похмурі, дощові, темні та непривітні місця, в котрих тебе на кожному кроці можуть розірвати на шматки. Пост апокаліптичний світ The Last of Us суттєво відрізняється від собі подібних. Перш за все, це красивий світ. Його краса полягає як в його недоторканості, адже людська діяльність на великих просторах давно припинилась і світ живе в певній ізоляції від тих, хто ізолюється від нього, так його краса полягає й в хаосі. Все рукотворне назавжди змінило свою форму, все рукотворне перейшло в інший стан, який не залежав від людського бачення. Увінчує це все бостонська архітектура, витончена, затишна і дуже охайна. Подібна архітектура буде супроводжувати нас всю гру, як і проміння сонця, яке підходить до завершення свого дня і помалу зникає за високими багатоповерхівками. В такому світі верх вже давно взяла природа і тепер наводить свої порядки, розповзаючись густим зеленим килимом по всьому, що колись було людським. Спекотне літо стає спекотнішим, коли на горизонті з’являються тіні інших.
В The Last of Us є інфіковані, категорії яких ми зберемо в загальному понятті зомбі. Найцікавіше полягає в тому, що не зомбі становлять найбільшу загрозу для вцілілого, а саме інші вцілілі. Людина в The Last of Us несе найбільшу небезпеку, проявляючи свою істинну сутність. Відбулось це ще на самому початку, коли люди позачинялись у своїх будинках, а потім почала закінчуватись їжа. Ось тоді, за словами Джоела, вони й почали показувати, якими вони є насправді. Не дивлячись на присутність іншого біологічного виду, людина все одно залишається на верхівці харчового ланцюжка. Люди живуть або маленькими кочівними угрупуваннями, або великими угрупуваннями зі сталим місцем проживання в так званих санітарних зонах, захищені великими стінами і озброєними хлопцями. Хтось надає перевагу жити наодинці, хтось подорожує вдвох, тікаючи від власної смерті. Та за стінами тодішніх міст найчастіше відшукаєш мародерів та бандитів, які вб’ють тебе за черевики чи сорочку. Саме такі представники місцевого колориту й будуть складати нам компанію.
Бої та перестрілки в The Last of Us вийшли дуже ефектними і камерними. В ближній бій Джоел входить всього лише однією кнопкою, після чого демонструє максимальний рівень брутальності і мінімальний рівень співчуття. Голови розбиваються, як кавуни, кістки смачно тріскають, а тіла гучно падають на підлогу. В грі чудово виконана стрільба, кожна зброя відчувається, як справжня, до того ж арсенал тут пристойний. Так як ми намагаємось вижити в пост апокаліпсисі, на багато ресурсів чекати не варто. Куль завжди дають мало, тому доводиться стріляти влучно і демонструвати всім свої навички ставити хеди, набуті в CS GO. Кулі дають до різних стволів, у кожного власні набої, тож універсальних тут немає. Також є холодна зброя, яка має свою кількість ударів, після чого ламається.
Неможливо не помітити високий рівень штучного інтелекту в The Last of Us. Боти тут поводяться дуже реалістично. Вони використовують схованки, різні барикади, щоб відстрілюватись, при цьому стріляють дуже влучно. Якщо ж противники з холодною зброєю, вони обов’язково оберуть найкращий час для того, щоб миттєво підбігти до вас і завалити. Діють вороги спільно, повідомляючи один одного про небезпеку. Звісно, їх можна непогано так обманювати і водити за носа, але це аж ніяк не проканає з інфікованими. Ці тварюки ще розумніші, ніж люди, тому демонструють дійсно вражаючі поведінкові паттерни. Звісно, далеко не всі, тут залежно від класу зомбі. Класів є декілька, чим далі, тим розумнішими стають ці виродки. Виділити хочеться бій в каналізації, де на нас нападають сталкери і клацуни. Перші використовують вкрай хитру тактику бою: вони ховаються, нападають, відбігають і знову ховаються, щоб напасти з найвигіднішої позиції. Подібна поведінка не може не принести цілу торбу здивування, як не крути.
З монстрами в The Last of Us проблем не так багато, як з людьми. В більшості вони біжать прямо в чоло, якщо це прості інфіковані, клацуни ж взагалі сліпі, тож їх можна водити за носа на п’ятах і ваншотити заточкою. До слова, на початкових етапах ці сволочі теж вміють ваншотити. Також є топляки, які вбивають з одного удару, якщо підійдуть. Секрет – вони не підійдуть, якщо у вас є вибухівка і коктейлі молотова. Великих проблем не приносять навіть тоді, коли їх зустрічається по троє на кінцевих ігрових етапах. Зате за 14 годин проходження цієї гри проблеми починаються з постійним пошуком проходів. Нам постійно потрібно переправляти Еллі по воді, шукати різні драбини та тягати дошки, щоб пройти. З часом це напрягає, але воно мотивує досліджувати локації краще, щоб відшукати потрібні предмети для крафту і кулі. Не дивлячись на те, що всі локації в цій грі коридорні, їх дійсно хочеться досліджувати завдяки красивому дизайну. Іноді можна зіштовхнутись з невеликими історіями, які в більшості передані на папері. Та тут нічого нового.
Джоел та Еллі – команда, яка дуже вміло справляється з виживанням. Гра сильно заскриптована, тому на кожному кроці від неї варто чекати будь-чого: як не якась важка штукенція впаде й прикличе ціле нашестя з зомбі, то на тебе хтось нападе з засідки. Режисура та постановка камери в The Last of Us заслуговують найвищих нагород. Це не просто кіно, це посібник по тому, як треба його знімати. Гра завжди бере найкращі ракурси, щоб передати потрібні емоції чи зобразити ту чи іншу сцену. До того ж вона вкрай багата на екшен, постійно доводиться рятуватись від якоїсь пагубної несподіванки і швидко приймати рішення. Що стосується сценарію, тут навіть спойлерити не буду, так як пройшовши цю гру одного разу, ви більше ніколи не зможете її розлюбити. Хімія між персонажами, недоказане і несвідоме, взаємопоміч, піклування, більше ніж буденні емоції – все це загорнуте в стислі, але водночас вмісткі діалоги, які дозволяють тобі зрозуміти істину не лише словами, але й мімікою. Ну а з лицьовою мімікою тут все настільки добре, що повірити в те, що відбувається більш ніж просто легко. З графікою дуже добре попрацювали, до того ж після декількох місяців з моменту релізу авторам нарешті вдалось виправити всі баги і пофіксити ФПС.