Ua
Nobody Wants to Die - нова АА-гра від свіжої польської студії Critical Hit Games, відомостей про котру мінімум. На офіційному сайті хлопці написали, що в них працюють ветерани польської ігрової індустрії, та над чим вони трудились і чи доплачують їм пенсію – неясно. Все ж повіримо на слово, бо першим, чим вабить гра – це винятковий графічний рівень, який спочатку важко відрізнити від рівня ААА. А я нагадаю вам, що перед нами дабл АА гра від невідомої студії з невеликим бюджетом. Блискуча зовнішня оболонка манить до себе фанатів жанру і мова тут не тільки про кіберпанк, але й про нуар – перед нами нуарний кіберпанк-детектив в сетинзі ретро-футуризму, тому чекати варто мільйон випалених цигарок, два мільйона випитих стаканів віскі і ще більше скарг на життя, яке головні герої не розуміють, але вовтузяться в ньому як поросята в багні. Nobody Wants to Die заходить ще далі і дарує нам головного героя, який постійно щільно сидить на стакані, який 24 на 7 скиглить і дає лєнтачі, а також з постійними приходами через котрі він бачить свою мертву дружину. Знайомтесь – це детектив Джеймс Каррі з відділу смертності, а за вікном Нью-Йорк 2329-го.
ДИВИСЬ ПОВНЕ ВІДЕО НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY
Nobody Wants to Die поступово вводить нас в курс справи. Виявляється, що майбутнє не таке вже й безхмарне, як його часто зображують. Тут у нас теж постійно періщить дощ, теж постійна ніч, суспільство поділене на класи, багаті жирують – бідні бідують і все в такому роді, та головною фішкою майбутнього в цій грі є можливість переносу людської свідомості до іншого тіла. Наука дійшла до такої технології тим самим створивши безсмертя. Тепер люди можуть арендувати або купляти собі тіла, а після смерті їхнього біологічного тіла певна компанія перенесе їхню свідомість до нового, щойно купленого. Ця фішка не є чимось надзвичайним, рідкісним чи неймовірно дорогим. Зміна тіл набула масового характеру і тепер навіть з раннього віку люди підписуються на те, щоб їм представили майбутнє тіло, а ті будуть поступово виплачувати за нього гроші. Як розумієте, є тут і темна сторона, так як перед нами справжня антиутопія. Перша проблема – це фінансове рабство, в яке заганяє суспільство зміна тіл і перенесення свідомості. Так, люди тепер живуть по 300 років, а наш головний герой вже проживає друге життя в іншому тілі, але таке життя дорівнює постійним боргам і податкам. Друга проблема – це прірва між бідняками і середнім класом. Бідняків викрадають, вбивають і забирають їхні тіла, щоб багачі могли жити вічно. Для цього в мозок встановлюється ієрихонт, спеціальний чіп, який вміщує твою свідомість. Потім триває процес синхронізації, адже потрібно, щоб свідомість повністю синхронізувалась з тілом задля нормального функціонування. Тут є декілька побічних ефектів, одним з котрих є десинхронізація – саме нею і страждає наш головний герой, через що бачить свою мертву жінку й інші галюни. Цікаво те, що перенесення свідомості в ієрихонті не гарантує 100%-го перенесення особистості, декотрі закутки вашої свідомості могли бути назавжди загублені. Є й багато інших побічних ефектів, які замовчуються істеблішментом, зате всім дають колеса під назвою Амброзія, щоб башка сильно не глючила, і всі закидаються, ловлять відкати і ходять до праці.
Після втрати дружини наш детектив постійно заливає сливку, навіть в робочий час і навіть на капоті нашого літаючого авто, увага – 99-го року випуску на висоті 500-го поверху. Навколо безкінечний потік інших літаючих Запорожців і Таврій 4 на 4, а в навушнику поліцейський диспетчер Сара, наша напарниця зі своїми кониками в голові. Джеймсу випадає цікава роботка – в одній з висоток вибухнув офіс одного великого цабе, тож треба глянути що там.
Як ви уявляєте собі детектив майбутнього? Напевне, це гра, в котрій поліцейський детектив майже що супергерой, який використовує різні ноу-хау для розслідування. За логікою – це так, але подібну логіку поляки вирішили вплести в ретро-футуризм і створити ноу-хау технології на базі типових детективських ярликів і кліше. Так збільшене скло у нас – це рентген прилад, а штука для аналізу товстої кишки – ультрафіолетова лампа. Головним приладом і вершиною технологій у нашій роботі є реконструктор. Це прилад на лівій руці у вигляді браслета, за допомогою котрого ми будемо реконструювати події минулого, шляхом перемотування часу. На цій механіці базується вся гра і всю гру ми будемо цю механіку юзати. На цьому ігрові механіки Nobody Wants to Die закінчуються. І я на повному серйозі – в грі про майбутнє нам покажуть ЛИШЕ прилад, який може відмотувати час вперед-назад і може лише з тим, шо вже сталось. Виникає питання – наскільки хороший дилер в студії Critical Hit Games?
Справа в тому, що не дивлячись на всі вищеперераховані жанри, гру можна віднести до одного – симулятора ходьби. Таких ігор за останні роки вийшло просто море і в переважній більшості вони не вартують витраченого часу, так як дають цікаву зав’язку, але не доводять її до кінця, або й взагалі залишають все за лаштунками таємниці. Як в Firewatch, якою й надихались поляки. З одного боку – цікава пригода з цікавою мальовкою, з іншою – марудна біганина з бабою в навушнику. Так само можна описати й Nobody Wants to Die, от лише замість цікавої мальовки тут сучасна графіка, а бабу в навушнику можна трігерити й харити, якщо захочеш. В грі є симуляція рішень, яка впливає на кінцівку. А кінцівок тут чотири – три поганих і одна хороша.
На початкових етапах дивуєшся грі, мацаєш її то там, то сям, але Nobody Wants to Die не дуже й дається, так як все, що ми бачимо – це лише красиві декорації. Насправді в грі всього лише біля п’яти невеликих локацій, декотрі з яких сильно схожі. До локацій починаєш придивлятись, як мама до невістки, і як мама у невістці знаходити хиби та вади. Насправді оточення дійсно гарно виконане, однак наблизившись, бачиш не надто високу якість текстур. Всі рішає освітлення й нові технології, і це добре, так як такі інструменти дають можливість швидко і якісно створювати ігри навіть для невеликих студій. Та графон насправді тут річ другорядна, так як перше місце займає сюжет. Саме сюжет є тим, що стримує тебе не вийти з Nobody Wants to Die, так як він вплутує нас до змови на найвищому рівні, яка може привести до справжньої революції.
Все це круто звучить і непогано виглядає, та де тут геймплей? З такими іграми виникає враження, що автори самі не надто розуміють, що створюють ГРУ, а не кіно. Якщо ви хочте мінімум взаємодій з гравцем – перетворіть гру на інтерактивне кіно як серія The Dark Pictures, та навіть там геймплею значно більше, ніж в Nobody Wants to Die. Тут все, що нам треба – це просто бігати від точки до точки, реконструювати події двома кнопками мишки, шукати наступні зачіпки і ще десять, а може і тридцять разів все довго і нудно реконструювати. Дивись: ці двоє обмінювались рідинами до того, як їх замочили з Томмі-гана; ух ти, а це гола дупа конгресмена, що ж він робив?ойой… Так як інструментів у нас три, геймплейних механік теж три. Ще доведеться шукати сліди крові, а також шукати куди ведуть дроти. Завдяки цим неймовірно цікавим та захоплюючим механікам, гру сміливо можна назвати ще й симулятором електрика. Ах так, ще балістичну експертизу будемо проводити на місці, шкода що до експертизи бризків крові не дійшли як в Декстері, тоді проходження розтягнулось б до 7 годин.
Все це супроводжується постійною балаканиною нашого невгамовного оператора, та на щастя розмови тут хоча б по ділу. Варто зазначити, що навіть з цими трьома куцими механіками гра вийшла непоганою як детектив. От лише це не хардкорний детектив, де нам треба самому доходити до рішення, тут гра сама наштовхує нас на шлях, залишаючи нам час на подумати над свіжопочутими іменами. Все ж потрібно ж зробити хоч якусь ілюзію, що ми дійсно серйозний детектив. І тут автори такі: «А давайте закинем ідіотську ізометричну гру, в котрій треба зіставляти докази, щоб дійти висновку?». І додали її, та ще й додали три рази, бо бог любить трійцю. Поляки затягнули Nobody Wants to Die настільки, наскільки могли, використовуючи для цього цілу купу зайвих діалогів, які типу покликані розкривати персонажів, затягнули надмірною кількістю реконструкцій, а також знову перебивками, в котрих все, що ти робиш – це обираєш варіант відповіді і бігаєш туди-сюди. Як ви можете розкрити персонажа за 5 годин проходження, якщо тут діло розкрити повноцінно не можна? В Nobody Wants to Die ми виходимо на вбивцю так незграбно і випадково, що навіть смішно стає, та цей сміх посилюється в кінці, де все зводиться до типового прийому, який я не буду спойлерити. Та ракурси гра місцями бере дійсно помпезні. І робить це на постійній основі.
А тепер до назви цього відео – це не клікбейт, оскільки Nobody Wants to Die могла б бути чудовим доповненням для поціновувачів Cyberpunk 2077. Могла, якщо б її зробили так, як треба. Перше – дати людям нормальний геймплей з перестрілками, екшеном, значно ширшим дослідженням. Подавати сюжет по-іншому – не через оператора в нашому навушнику, а через події, які не тільки відбулись, але й відбуваються. Тут по факту ми завжди самі і ніхто не нам не стоїть на заваді. А могло б бути так: досліджували вбивство, тут увірвалась зграя недоброзичливців, поклали їх, обшукали, дізнались хто замовник, зіставили факти, пішли далі – саме так це мало б виглядати, не бігання з шуканням дротів під підлогою. Третє – ретро-футуризм. Навіщо всюди пхати це лайно – нікому не ясно. Типу нуар - типу ретро, типу кіберпанк - типу футуризм. Відверто, дивитись як якісь металеві сміттєві баки з 1900-х років літають містом, але за кермом встановлено ТАХОМЕТР, Карл – ну це просто смішно, як і рентген-лупа – мен, в твоїй башці встановлено телефон, а в очах якісь супер сканери, не кажучи вже про чип ієрихонт, який, бляха, переніс твою свідомість до іншого тіла! Але все ж як справа в 2300-х доходить до рентгену, одразу знадобиться лупа, тут без неї ніяк. Не можуть не тішити й пістолети та автомати з 1930-х в 2329-му році, де я БІГАЮ З РЕКОНСТРУКТОРОМ, ЯКИЙ НЕ ЛИШЕ ДОЗВОЛЯЄ ВІДМОВУВАТИ ЧАС, АЛЕ Й ВЗАЄМОДІЯТИ З ПРЕДМЕТАМИ В МИНУЛОМУ. Можна сказати, що це типу данина Біошок, віддяка за натхнення й все таке, але чуваки – ви не Том Говард з Fallout і тим більше не маєте такого бабла, як автори Біошок. Можна покритикувати і наркоманські приходи головного героя, мовляв це тепер в кожній грі і це реально підхарює вже, але вони тут виправдані сюжетом, утім спойлерити не буду, це дійсно цікаво.
Граючи в Nobody Wants to Die, мене постійно переслідувала думка: «Зробити б це все у відкритому світі, була б нереальна конкуренція для Кіберпанк 2077. І це дійсно так, бо в авторів є амбіції, є непогані можливості і є руки, при чому не дві лівих. Але таких коштів навряд хтось їм дасть, тому цей проект більше нагадує дипломну роботу, завдяки котрій тебе візьмуть в CD PRojekt створювати Кіберпанк 2. А ти чекаєш на нього? Якщо так – прибарахлись і бери топовий ігровий ПК на Артлайн. На ARTLINE PLAY підписуйся, а також клади лайк. Залишай комент під цим відео що думаєш про Nobody Wants to Die і чи чекаєш другий Кіберпанк, ну а з вами був Андрій Безсовісний.