Огляд гри Kingdom Come 2

Цей огляд можна було б почати з дифірамбів, мовляв, перед нами гра року, якщо в 25-му ми таки не побачимо Grand Theft Auto 6. Почати цей огляд можна було й з негативних аспектів, нібито продовження, про котре ми будемо говорити сьогодні, є нічим іншим ніж розширенням попередніх надбань і відсутністю новаторства – дали те, що було, лише в більшій мірі! Утім ані першим, ані другим чином я не починатиму цей огляд, так як перейду одразу до суті: Kingdom Come 2 – це гра, якій потрібно дати шанс. 

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

Kingdome Come Deliverance – це незвичайна RPG. Вона вирізняється з-поміж інших не тільки своїм антуражем, але й підходом до його реалізації за допомогою реалізму. Саме такий підхід дозволив чеським розробникам не тільки зробити гру історично достовірною, але й наближеною за достовірністю в плані геймплею. Адже тут ми не супергерой, не найсильніший воїн Богемії і навіть не шляхтич. Ми – Індро, син сільського коваля, який за примхами долі перетворився на особистого охоронця шляхтича, тим самим покращивши власне соціальне становище. І вам вже це відомо, якщо ви пройшли першу частину до кінця, АЛЕ все ж чекати на багате життя не варто, так як з самого початку нас дуже іронічно кидають до величезного виру подій. 

На початку я згадував, що Kingdome Come 2 – це гра, котрій потрібно дати шанс. І це дійсно так, оскільки перед нами все те ж саме, тільки в значно більших масштабах. Та ж бойова система, ті ж умови геймдизайну з постійною потребою у сні, з ХП, яке відновлюється від відварів на мікроскопічну долю, з постійним забрудненням протагоніста, через що треба активно слідкувати за його зовнішнім виглядом, якщо хочемо підтримувати бесіду з навколишнім людом. Все це знову тут, автори не збирались нічого міняти, а лише розширили все до максимуму. А ще завезли на сам початок дуже багато кат-сцен з сонним бедтріпом, щоб гра здавалась більш голівудською. В одному з інтерв’ю, директор проекту Даніель Вавра хвалився, що постановка кат-сцен тут на рівні ААА, а може й краща, і це дійсно правда – з більшою кількістю кат-сцен гра стала виглядати більш презентабельно, от лише спочатку вона хоче здатись драмою, а на ділі є комедією. Більше того, автори одразу натякають на те, що вам доведеться опанувати всі вищеперераховані основи, так як без них ви не зможете спокійно грати в цю гру. Вже на перших секундах ми сходимось в дуелі з Яном Птачеком задля того, щоб нагадати основи бою, а після під носа сунуть гру в кості, виграти в котрій доволі складно на початку. Все це може відштовхнути як нових гравців, так і тих, хто не осилив першу частину. Цей огляд покликаний змінити вашу думку щодо цієї гри, тому трішки згодом я обов’язково поділюсь деякими хитрощами, котрі допоможуть вам нагинати.

А нагинати в Kingdom Come обов’язково, бо в іншому випадку нагнуть вас. Перший вихід з села приносить не тільки яскраве естетичне задоволення від красоти навколишнього світу, але й перші проблеми – за полем при лісочку підчікують бандити, які радо грабують подорожніх. Або пробуй вступати в бій, щоб розжитись шмотками, або обійди, щоб не завантажувати гру знову і знову. Бо вже від цих двох телепнів на початку можна впасти стільки разів, скільки Тоні Сопрано падав за ввесь серіал в сумі! І це нормально, якщо ви новачок, бо навіть досвідчений воїн може приземлитись від двох добре озброєних противників. Саме тому першим ділом треба навчитись фехтуванню, щоб давати відсіч різним недоброзичливцям. Вчитись будемо в два способи: теорія і практика. Для теорії треба шукати книги-підручники, які дозволять вам опанувати теорію на тому чи іншому рівні. Також будемо вишукувати майстрів меча, які за окрему плату показуватимуть нам нові комбінації ударів і вчитимуть нових технік. З практикою все куди простіше – знайди собі противника і спробуй надерти йому зад. Щоб не зіпсувати собі враження від цієї гри, одразу рекомендую зробити одну просту махінацію – стерти тупу механіку збереження зі шнапсом. Обмежені сейви в цій грі абсолютно недоречні, так як власноруч вона сейвить стільки разів, скільки твій знайомий чистить на рік зуби. Саме тому рекомендую провести просту махінацію з ярликом гри і одним файликом, який кидається в папку з грою – вуаля, маєте безкінечні сейви. На цьому дійсно наголошую, бо саме в такому випадку ви зможете зменшити рівень стресу, який ця гра може приносити на початкових етапах. Адже тільки-но ми опануємо основи бою і розживемось більш-менш пристойними лахами, саме тоді ми зможемо люто домінувати на карті. 

Та не поспішайте будувати лицарських планів, так як наш Генрі – лицар на пів ставки. З самого початку сюжет позбавляє нас всіх шляхетських привілегій і знову кидає на саме дно середньовічного суспільства Богемії разом з паном Птачеком, через що нам треба буде займатись простими і знайомими для сільських трудяг заняттями: будемо носити мішки, будемо кувати підкови та мечі, будемо копати могили тощо. Роботи тут завжди знайдеться і виконувати її ми будемо сумлінно. З часом гра підкидує більш екстравагантних занять, які чудово передають дух тієї епохи. Наприклад, в одному з квестів будемо писати лист від імені бандитів, так як переважна більшість населення неграмотна. Пошук людей – типова справа, та от вишукувати в темному лісі п’яного ловчого, а потім носити його на плечах темним лісом через те, що він зламав ногу – заняття чудернацьке. Тут стара жінка просить нас погуляти з її сумною доцею на весіллячку. Всього лише один танець і юна пані Дубравка показує нам всі красоти тутешнього сіновалу, після чого ловимо лайк від мамки.

Кожен квест тут – це справжній айсберг, який можна проходити тривалий відрізок часу. І тут ми підходимо до одного з центральних надбань цієї гри, а саме – історія та квести. Знаєте як визначити якість RPG? Побігайте по другорядних квестах, які вона пропонує. Їх слабкість чи сила відображає рівень такої гри і Kingdom Come тут дуже яскравий приклад. Кожен квест, кожна історія в цій грі надзвичайно цікава. Це може бути якесь ніби невеличке завдання по пошуку якогось грім-каменя, який дарує успіх своєму власнику, а в результаті невеликий з першого погляду квест перетворюється на 2-годинну біганину по всій карті з закрученою історією за прикладом найкращих голівудських сюжетів. І що найкрутіше, то це не тільки якісні діалоги і самі історії, а те, що всі ці історії не просто вписуються в рамки того історичного періоду, вони краще розкривають його і дозволяють нам краще ознайомитись з ним. Kingdom Come – це приземлена RPG, приземлена в плані дій та можливостей. Це не Скайрім, де ти перманентно гасиш драконів чи велетнів по всій карті, набиваєш експи і вкачуєш перса, тут ми будемо займатись найпростішими людськими справами і проживати життя тогочасного простака, який випадковим чином потрапив до виру подій вищого соціального стану. Гра показує не тільки побут мандрівного лицаря, яким частково стає наш Генрі, але й яскраво змальовує тогочасний побут загалом, відкидаючи будь-які фантазії. Саме ця приземленість і зобов’язує нас займатись простими людськими справами замість типових фентезійних занять по некромантії, пошуку артефактів чи простому грінду чарівливих істот. І якщо в інших іграх монотонні заняття часто минають, або взагалі їх не показують і одразу переходять до суті, в Kingdom Come кожен метр ми будемо проходити на своїх двох, кожен мішок з борошном брати до ручок і складати на фіру, кожну поїздочку ми будемо плентатись за НПС, а не дивитись кат-сцену такої поїздки на 5 чи 10 секунд. І в цьому чарівність цієї гри! Ми проживаємо кожну секунду зі своїм персонажем і не відриваємось від нього навіть під час справ насущних, що насправді весело. Автори тут настільки намагаються урізноманітнити подібні квести, що переходять всі границі можливого. Так в одному квесті ми будемо королівським прислужником, який повинен на нараді наливати шляхтичам вино. В іншому квесті нам доведеться приміряти на себе роль ката і піддати тортурам ворога. В деяких доведеться грабувати могили, тоді як в інших будемо шукати стародавні реліквії чи грабувати могили. Гра настільки багата на розлогі квести, що про головну сюжетну лінію часто можна забути. Більше того, як личить справжній RPG, частина квестів знаходить тебе взагалі випадково. Як цей лицар, до прикладу, який одразу пропонує йти мочити лохів і не задавати багато питань. 

Кожна історія в Kingdom Come майстерно написана. Що найцікавіше, то це оригінальний підхід сценаристів до їх написання. Ми маємо гру про середньовічну Чехію, отже логічно було б і тогочасні проблеми вписати в завдання, що й зробили автори. Та дуже часто сценаристи притягують в цей сетинг такі відомі історії як історія Джека Потрошителя, відомого маніяка, який вбивав жінок в Лондоні. Розслідувати подібні вбивства будемо в Кутній Горі або Куттенберзі, як і багато інших не менш цікавих справ. Варто зазначити, що Kingdom Come – це велика середньовічна комедія, а не драма. Драми тут взагалі майже немає, а до зображеного часто додають велику долю іронії. Комедія вийшла вдалою, ситуації, в котрі потрапляють герої смішні та оригінальні. Багато в чому видно натхнення такими проектами як The Elder Scrolls і Відьмак, та особливо падає в очі схожість з Red Dead Redemption 2, хоч автори й не згадували про неї в інтерв’ю. Тут і квести деякі, і кат-сцени і атмосфера з РДР2 перекочувала, що прекрасно – гріх не запозичити щось в такого шедевра.

ВІДЕО ПРО ТЕ, ЯК ЕКОНОМІКА KINGDOM COME 2 ЗІ СПРАВЖНЬОЮ ІСТОРІЄЮ БОРОЛАСЬ

Повертаючись до квестів, варто зазначити й чудернацтво деяких. В одному нам доведеться шукати чарівну стрілу, з якою в голові ходив один бандит. Згодом його вбили, а інший бандюган попросив нас розкопати могилу, витягнути стрілу з голови і дати йому, адже вона приносить щастя. Ой і кінцівочка вас тут очікує! Але обійдемось без спойлерів, як і в квесті з чудовиськом в тунелях. Так, гра постійно заграє з містикою і старими легендами, от лише всі ці історії є взагалі не тим, чим здаються на початку, бо в реальному світі немає місця надприродному, що сама й демонструє. Як личить якісній RPG, насипають багато варіантів розвитку подій як і можливостей формувати характер нашого Індро. Утім в переважній більшості гра дає лише ілюзію вибору, особливо в сюжетних квестах. Дуже часто діалоги все одно зводяться до потрібного грі результату. Також при виборі ви можете бачити, що різні варіанти відповідей мають збоку різні позначки з числами. Чим вище число – тим більша ймовірність успіху використання такої репліки. Так от, дуже часто високий показник тієї чи іншої репліки дозволяє тобі одразу побачити успішний шлях, що надто сильно спрощує завдання вмовити того чи іншого НПС. Згодом все й взагалі зводитиметься до того, що ви зможете всіх залякувати та й годі. Навіть надокучливу варту, яка постійно знаходить в тебе крадене і забирає навіть те, що було вкрадене в іншому місті! 

От що-що, а поведінка ботів в цій грі дійсно чудернацька. Якщо перетинаєшся з ними на вузьких сходах, можеш забути про те, куди йшов. Кожен НПС стає на сходах таким наглим, як відвідувачі гуманітарки перед її відкриттям – пройти нереально, тим більше когось посунути. Дуже часто найбільшою проблемою стає просто відшукати свою вже оплачену кімнату в шинку. Якщо лягаєш спати на чуже ліжко – тебе обов’язково розбудять за пару годин і скажуть платити штраф. Тут вже як розберешся, або залякаєш, або сплатиш. Проблема в тому, що якщо йдеш на мирову, забирають все крадене. Зате все крадене можна повернути, знову вкравши! Так одного разу я не хотів чекати ранку і шукати три пари різної зброї для того, щоб здолати одного угорця і забрати в нього лицарський шмот. Саме тому я просто обікрав його уві сні, а заодно й половину табору короля Сигізмунда. Та автори знали про таку можливість, тому вони проявили гумор через декілька квестів після, один з котрих знову відправляв мене до того самого табору. І знаєте що? Мене ніхто не впізнав! 

Тут плавно переходимо до стелсу, який присутній, але який працює не надто добре. Боти ніби й палять тебе поблизу, чують шурхіт і не часто дозволяють зайти з-заді, а тим більше з-заді вирубати – під сам кінець вони можуть дати хитрий удар під бік, якщо вчасно його не відбити. Можна присісти і кинути камінь, щоб відволікти бота і працює це все насправді не надто. Одним рухом ми можемо водити ботів за носа туди, куди ми хочемо, що доволі тупо. Тупо й те, що в гру одразу не завезли швидкі вбивства – для цього треба качати перк і знайти кинджал. Але подібні вбивства надто спростили б проходження, тому автори більше заморочились з розстановкою ботів на місцях зі стелсом, та так, що деколи треба по 20 разів перепроходити, щоб пройти непоміченим. Додайте до цього цілі, котрі хрін зна де шукати. Часто гра каже просто найти щось в тому чи іншому місці, але не каже конкретно де. Так одного поляка я шукав пів години 30-метровим подвір’ям – і тут з усім так. Навіть коли вам хтось розповідає дорогу кудись, він розповідає вам так як це роблять в реальному житті: їдеш прямо, там буде велике дерево, біля нього наліво, потім направо, потім побачиш стару корчму – біля неї знову напрямо – і все в такому дусі. Та що там казати, навіть для гонок на конях вам саме таким чином пояснюють дорогу, а під час гонок ніхто вам не показує куди повертати, звернув не там і програв. Жодних позначок на карті, лише мітка з територією на котрій шукати і масти собі голову. Це один з прикладів, коли вищезгадана приземленість цієї гри, її реалістичне відтворення тогочасного побуту та симуляція життя грає грі не на руку. Це повинно було бути, але воно не критично. До такого підходу швидко звикаєш, як і до безкінечних поїздок на коні чи на фірі. Сиди та й насолоджуйся, адже світ в цій грі один з найбільш мальовничих та красивих.

Щоб ви розуміли, світ Kingdom Come 2 повністю зроблений ручками, та так, що тут взагалі ніде не зустрінеш подібної місцини. Якщо Ghost of Tsushima урізноманітнював природу на карті різними біомами, тут природа урізноманітнюється природним так би мовити чином. Це важко передати на відео, та коли граєш, розумієш, що абсолютно кожен метр тут унікальний, унікальне кожне розташування кущика з деревом, унікальні ліси та пагорби, гниле гілля під ногами і швидкі лісні струмки. Виникає враження, немов ти в справжньому лісі, та й не тільки – взагалі тебе постійно супроводжує враження справжності, супроводжує якась дивна ностальгія, адже природа в грі ніби від А до Я змальована з рідного краю. Світ виконаний просто шикарно, це дійсно один з найкрасивіших відкритих світів, який може конкурувати з RDR чи Відьмаком. Але й працює він не так, як світи старших побратимів. Так як перед нами достовірна середньовічна RPG, вона не може дозволити собі надто активного й бурхливого світу, оскільки це було б брехнею. З пригод, які можеш знайти, це хіба бандитів та зловмисників на дорогах. В лісі на вас можуть напасти вовки. В інших випадках трапляються квести. На цьому все. І це ще один приклад того, як ця реалістична приземленість може негативно позначитись на грі, зробивши світ максимально пустим. Та давайте глянемо на це з іншого боку – тут не могло бути по-іншому, бо різноманіття пригод в тому часі чекати було не варто, якщо говорити про реальний стан речей. Навіть сьогодні – чи багато пригод тебе чекає під час подібної мандрівки дикими просторами: степами та лісами? Відповідь – пригод тебе чекає навіть значно менше, ніж Індро в цій грі. 

Та це не проблема, так як просто тинятись світом тут ми не будемо. В Kingdom Come все зав’язано на квестах, саме вони ведуть тебе цим світом. Адже якщо вирішиш сам шукати пригод, часто зможеш знайти те, що потрібно, от лише воно ні до чого не приводить, бо це квестові предмети, які вестимуть вас далі лише за квестом. Якщо квест не взяв – вони просто не активуються, через що не пройдеш в таємний прохід чи не дізнаєшся те, чого не знав. Саме тому досліджувати світ тут будемо лише за квестами, а їх багато і всі вони максимально цікаві та якісні, без винятків. 

Якщо говорити про геймплей Kingdom Come в суті своїй, виглядає він приблизно так: досліджуємо світ, отримуємо пригоду, проходимо її, отримуємо трохи на горіхи, шукаємо компоненти для зіль або самі зілля, шукаємо їжу, шукаємо притулку для сну, щоб відновити сили та ХП і цеберко з водою, щоб помитись. Час від часу точимо зброю, щоб не втрачала характеристики, продаємо тону краденого, платимо варті пару злотих, їдемо на наступний квест. Ніби виглядає все просто, та на ділі все це злегка нагадує Тамагочі, де треба було день і ніч дивитись за своїм вихованцем. Генрі треба постійно мити і постійно класти спати, так як на хілки тут заморишся заробляти, а тим більше їх варити. В грі прикольна алхімія, де треба все робити власними руками і запам’ятовувати рецепти – як і все в цій грі, та з часом приходить розуміння, що приготування відварів займає надто багато часу, а регенять хілки не так багато ХП. Раціональніше просто поспати і все ХП зі стаміною одразу відновиться, та знайти місце для сну не так просто, тим більше халявне. Саме тому з часом геймплей зводиться саме до такої схеми зі сну, миття, боїв, пошуку їжі, виплат за злочини і продажу краденого.

А красти тут страшенно вигідно, от лише самі крадіжки працюють дуже дивно. Якщо вас палять в місці, де було чи буде скоєно крадіжку, з часом на вас 100% вийде варта і скаже віддати награбоване і підкинути пару песо на пиво. Вас можуть впізнати й люди, які там були і вимагати з вас те саме. Саме тому ніколи не носіть з собою крадене, складайте все до свого ящика з інвентарем в шинку – ящик, до слова, є далеко не в кожному шинку, що теж бісить, так як з коня варта дуже легко знімає награбоване. Часто легше не відкривати замки відмичками, а просто вкрасти ключа з господаря. Кишенькові крадіжки дуже прості, а сама міні-гра доволі цікава. Красти, здобувати і крафтити тут завжди вигідніше. В грі зламана економіка, тому можете забути про покупку зброї та броні в магазинах – ціни там просто космічні. Як і ціни на доглядом за коня – помити коня коштує 200 грошей?! Та одне село в цій грі за рік в сумі приносить 100, яке 200 алло? Добре хоч ціни на хвойд з бані не кусаються.

В Kingdom Come наш Генрі повинен бути дуже ерудованим хлопцем, якщо ви хочете жити приспівуючи. Саме тому вам потрібно завжди знаходити підручники і вчитись різних життєвих мудростей, а також шукати тих, хто захоче вас чогось навчити за гроші. Так, до прикладу, ви можете навчитись основам пиятики. Дуже корисний скіл в середньовічній Чехії, бо бухають тут не слабше ніж в Польщі. Моментами ми гратимемо ще й за священика Богуту, який згодом зможе приміряти на себе роль сірого кардинала! Та він лише епізодичний персонаж, всі сили будемо вкладати в Генрі, який вже до середини гри стане дуже імбовим чуваком, який в поєдинках пачками кладе пацанів. Для цього освоюємо декілька простих правил бою: постійно вчасно протискаємо блок, коли з’являється зелений щиток; два – після блоку б’ємо з іншого боку і наносимо кожен наступний удар з іншого ракурсу, реалізуючи комбо; три – опановуємо майстерний удар, який дозволяє замість ідеального блоку протискати ідеальний удар – цю дуже вигідну техніку можна вивчити в Кота в циганському таборі. В бою з декількома противниками слідкуємо, щоб ніхто не обходив, постійно відбиваємо удари, а не атакуємо, бо можна швидко прийняти землю. В цій грі ніколи не варто поспішати закабанити противника, так як можна опинитись в ганебному становищі. Б’ємось завжди виважено і грамотно, стараємось взагалі не пропускати удари. Також не забувайте про об’ємну прокачку Генрі, там багато корисних вмінь і всі вони пасивні. На жаль, в грі дуже мале різноманіття мечів та й самих мечів мало. З бронею все багатше, але теж надмірного різноманіття чекати не варто. 

Тут одразу додам і пару слів про те, як нагинати в кості. Вам постійно треба збирати 1-ки і 5-ки або комбінації: від 1 до 5 або три чи більше однакових костей. Кидайте до того, поки не залишиться 1 кубик, після записуйте очки і продовжуйте. НПС тут грають не дуже добре, часто йдуть на надто великий ризик і залишаються ні з чим, тому їх можна легко нагинати. Рекомендую грати на максимальні ставки по 5 тисяч очок, це значно цікавіше. Шкода лиш, що не можна виграти більше ніж 120 грошей, в іншому випадку можна було б обчистити половину карти. Та біда в тому, що гроші тут хіба на нового коня є сенс витрачати – все інше можна вкрасти або здобути. Питання є до стрілецької зброї. Луків в грі взагалі мінімум, та й вони майже не є актуальними. Чомусь, постріл в обличчя не наносить смертельної рани противнику чи навіть не знімає половину ХП. З арбалетами і мушкетами справа схожа, от лише з останнього ще спробуй попади, а на перезарядку як мушкета так і арбалета сходить стільки часу, скільки триває вагітність в слона. Куди цікавіше було б, якщо б постріл з лука в голову був смертельним, тим паче тут ще спробуй влучити без мітки! Але автори подумали, що це надто сильна була б імба, як і з швидкою перезарядкою мушкетів. 

Претензія є до ботів в масових сутичках. В такій різні вони повністю втрачають індивідуальність і попросту губляться в натовпі. В масовому бою боти не становлять жодної загрози, бо штучний інтелект перестає працювати належним чином. Зате в бою 2 чи навіть 5 на одного боти працюють дуже добре, шо є, то є. Іноді гра бере на найкращий ракурс під час діалогів, що доволі кумедно. Іноді зустрічаються баги, через які не запускаються скрипти, але вирішується це все простим перезавантаженням останнього сейву.

Kingdom Come 2 – це дійсно один з головних претендентів на гру року. Я вже давно не залипав в подібне так довго і з таким азартом, гра вийшла просто фантастичною. Від неї неможливо відірватись, як і від її чарівливого світу, краса котрого розбурхує справжнє відчуття прекрасного. Часто тут просто хочеться легким темпом йти на коні під яскравим зірковим небом і насолоджуватись прекрасним саундтреком. В грі чудовий сюжет і не менш чудові сайди, дуже багато справді харизматичних персонажів, до котрих навіть почуттями проникаєшся з часом. Гра дуже велика, може надовго затягнути, якщо проходити ретельно, що я рекомендую робити, так як тут все продумано до дрібниць. З цим допоможе хороша оптимізація – на максималочках все відчувається прекрасно, а особливо якщо запускаєш Kingdom Come на ігровому ПК від Артлайн. Залишай комент під цим відео що думаєш про другу Kingdom Come, а також підписуйся на цей канал, ну а з вами був Андрій Безсовісний