Ламповий осінній день в недалекому майбутньому. Ми в Сенкчуері Хілз, невеликому американському поселенню, яке втілює просту американську мрію. В ньому живе колишній військовий Нейт і юрист Нора – пара виховує маленького сина Шона, а по дому заклопотаний носиться робот-помічник на ім’я Кодсворт. Простий осінній день розрізає стукіт в двері. За ними стоїть незнайомець в довгому пальто і капелюсі.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ПОВНИЙ СЮЖЕТ FALLOUT 4 ВИ МОЖЕТЕ ЗА 21 ХВИЛИНУ НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY
Здавалось, що це ще один продавець страхування, та чолов’яга прийшов зі значно цікавішою пропозицією. Він – представник компанії Vault Tek, котра займається будівництвом ядерних сховищ по всій Америці. Компанія пропонує програму для людей різного штибу – вони можуть купити собі місце в ядерному сховищі, щоб врятувати своє життя і життя своїх близьких, а також забезпечити майбутнє для родини, хоч і в сучасному підземному сховищі. Нейт подумав, що це непогана пропозиція, тож він погоджується на участь в програмі, після зачиняє двері і повертається до маленького сина, який розревівся.
Молода пара заспокоює Шона як по телебаченню виходить екстрений випуск новин – попереджають про ядерну загрозу. За вікном починається екстрена евакуація, Нейт разом з сім’єю біжить до ядерного Сховища. На самому вході ми бачимо, як на Бостон падають ядерні бомби. Посеред міста виростають ядерні гриби, а ударна хвиля блискавкою мчить прямо на них. Родина встигає спуститись під землю на величезному ліфті, після чого їх одягають у фірмові сині костюми і дають ПІП-боя – персональний наручний комп’ютер. Так як на поверхні ситуацію гіршу не вигадаєш, вчені зі Сховища заморожують всіх учасників програми в спеціальних кріокамерах до того моменту, коли радіація на поверхні спаде.
Нейт прокидається і не розуміє скільки він пробув у камері. Її дверцята закриті, та через вікно він розглядає дві фігури. Одна з них у дослідницькому костюмі вчених, інший – лисуватий чоловік середніх років зі шрамом на обличчі, аж ніяк не виглядав на світоча науки. Люди відкривають камеру навпроти – це камера дружини Нори, яку заморозили разом з їхнім сином Шоном. Людина в костюмі пробує забрати дитину, але Нора не довіряє прибульцям і починає супротив. Без церемоній чоловік зі шрамом стріляє їй в голову, інший відносить дитину. Лисий дивиться нам в очі і спокійно йде, а ми знову падаємо до нетрів кріогенного сну.
Наступний кадр виводить нас зі сплячки. Двері камери відчиняються і ми застаємо спорожніле Сховище. Навколо лиш безлад, ані людей, ані доказів їхньої недавньої життєдіяльності. Нейт знаходить пістолет, а разом з ним здоровенних радіотарганів, нових-старих жителів Сховища 111. Нейт знаходить вихід і відчиняє люк – перед ним відкривається дивний новий світ, а саме – радіаційна пустка. Світ, який він знав колись, зник, від нього залишилось лиш вчорашнє відлуння. Він спускається до Сенкчуері Хілз, йде до свого будинку і на диво застає робота-помічника Кодсворта. Той себе зі щастя не тямить, адже вперше за 200 років зумів поговорити з кимось. 200 років – саме стільки часу минуло з моменту ядерного бомбардування. Нейт провів у кріокамері два століття, світ навколо вже й не пам’ятав про ядерні бомби, адже звик до такого буття – приреченого на вічні поневіряння в ядерній пустці. Подив охоплює й головного героя, та він не втрачає надії. Чого б йому це не коштувало, він повинен відшукати свого маленького сина, якого вкрали від нього, перед цим вбивши матір.
Розуміючи, що в Сенкчуері Хілз він не знайде відповідей, Нейт прямує далі і знайомиться з новими жителями Співдружності – кротощурами, зловісними тварюками, які нападають зграями. Якщо б не вони, можна було подумати, що час тут дійсно стоїть на місці. Та розвіяли таку гадку постріли, які доносились з міста неподалік, міста Конкорд. Там місцеве угрупування мінітменів відбивалось від банди рейдерів в музеї американської історії.
Керував ними Престон Гарві, чорношкірий чоловік у великому капелюсі. Ми пробиваємось до очільника і той розповідає нам про гвинтокрил Братства Сталі, який влетів прямо в дах музею. Посеред уламків ми знаходимо мініган і силову броню, одягаємо спорядження і розстрілюємо все живе надворі, включаючи Кіготь смерті – величезного рогатого мутанта. Гарві дякує нам і розповідає про мінітменів – фракцію добрих хлопців, які хочуть навести порядки в Співдружності, але їм не вистачає людей і ресурсів. Мінітмени захищають простих людей від рейдерів та мутантів наскільки вони спроможні, утім їм потрібно осісти десь і зібрати більше сил для відстоювання власного права на життя. Престон Гарві разом з громадою відправляється в Сенкчуері Хілз, де вони осядуть і будуть видавати нам квести по захисту простих громадян. Мінітмени розповідають нам про Даймонд-Сіті – нове-старе місто, яке залишилось від Бостона. Можливо, саме там наш герой зможе відшукати сина?
Апокаліпсис в Fallout не пофарбований в типовий для нього колір непогоди. Ані постійного дощу, ані перманентно сірого неба тут немає, лише розлога пустка, радіоактивне роздолля, в якому можна спіткати небезпеку за кожним рогом. Бандити, рейдери, мутанти, здичавілі пси і попаяні роботи – найбільших дивовиж ви тут побачите, що вже там про гулів розказувати. Так по дорозі в Даймонд-Сіті ми зустрічаємо двох чоловіків з ідентичною зовнішністю, немов вони близнюки. Однак один тримає в заручниках іншого, приклавши до його скроні пістолет. Нападник стверджує, що його бранець – синт, тобто робот, синтетична людина, яка видає себе за нього. Бранець ж каже, що синт – це якраз таки нападник і ми зобов’язані йому допомогти. Нейт вирішує суперечку кулею в голову бранця, але він не може бути до кінця певним, що зробив правильний вибір – обидва вони виглядали повністю однаково.
Ми заходимо в околиці Даймонд-Сіті, великого зруйнованого Бостону, вулицями котрого снують супермутанти, які виловлюють людей для обіднього супу. Туристичну прогулянку історичним містом можуть завершити й рейдери, котрі вб’ють вас і знімуть останні чисті труси. Єдиним безпечним містом є територія бейсбольного стадіону, який перетворився на столицю Співдружності. За його стінами знаходиться не тільки жилий район, але й величезний ринок. На вході до стадіону ми зустрічаємо балакучу журналістку Пайпер, яка активно копає під мера-корупціонера. Вона допоможе нам попасти всередину, а там нам дадуть наводку на місцевого детектива Ніка Валентайна, який тямить в пошуку зниклих людей.
А люди в Співдружності зникають часто. Причиною цього є не тільки мутанти, рейдери та радіація, але й Інститут. Інститут – це майже що жива легенда. Всі про нього говорять, та ніхто не має доказів його існування. Люди балакають про секретний комплекс, а може й цілу мережу секретних комплексів з вченими, які ставлять на людях страшні експерименти. Люди зникають повсюди, а на їх місце повертаються синти в їхньому образі. Подейкують, що таких синтів нічим не відрізнити від викрадених людей. Подейкують, для цього їм стирають пам’ять, щоб ті самі могли вірити в те, що вони – дійсно ті, за кого себе видають. Синтів впроваджують в різні соціальні групи й за допомогою них не лише слідкують, але й впливають на життя Співдружності. Та все це – лише байки від людей з великою фантазією.
Нейт знаходить детективне агенство Валентайна. Там його зустрічає його помічниця, яка каже, що Нік пішов на діло і не повернувся. Ми починаємо пошуки і виходимо на одну зі станцій метро, в котрій заховано ще одне Сховище – 114-те. Там ми зустрічаємо цілу купу гангстерів, а в одному з кабінетів знаходимо Ніка. Подив охоплює Нейта, адже Нік – це андроїд, синт з напів розбитим обличчям. Сюди його запроторив бос місцевої мафії, який вже через декілька хвилин зронить останній поцілунок матінці-землі.
Ми рятуємо Ніка і повертаємось до його офісу. Детектив трохи розповідає про себе – ще б пак, адже його за балачкою не відрізниш від людини. Він каже, що він експериментальна модель з самосвідомістю і повноцінною індивідуальністю. Усвідомивши самого себе, він разом з товаришем втекли від вчених, та про це все він вже мало що пам’ятає. Нік прижився в Даймонд-Сіті і спочатку виконував будь-яку роботу, оскільки люди досі не довіряють синтам. Потім йому вдалось відшукати зниклу дівчинку і люди прийняли його за свого. Нік взяв собі нове ремесло – він став місцевим детективом і дуже навіть непогано справлявся з поставленими завданнями.
Ми розповідаємо йому нашу історію, розповідаємо про зниклого сина Шона і злого чоловіка зі шрамом на обличчі. Нік здогадується, про кого йде мова – це Келлог, знаменитий голововірз, який береться за подібну роботу. Раніше він жив в Даймонд-Сіті, але вже давно його будинок стоїть порожній, а самого Келлога віддавна не бачили. Нік пропонує обшарити його хату, але замок на дверях не піддається, тому нам потрібно якось випросити ключ в мера. Мер виявляється чортом типовим, тому морозить нас вже через декілька реплік, на відміну від його секретарки, яка за хабар не те що ключ принесе, а й свіжий чікен-рол скрутить. Ми з Ніком шукаємо слід Келлога в його хаті. Знаходимо секретну кнопку, яка відкриває секретні двері. За ними ще одна кімната з припасами. Нік зазначає, що Келлог поціновувач певних сигар і пива. За однією такою сигарою ми й будемо його шукати – наш пес на нюх висліджує Келлога і ми попадаємо до Форт-Хагена. Саме тут з цілою купою синтів-охоронців і засів наш головоріз. Ми перестрілюємо цілу купу роботів, після чого спускаємось до підвалу і відшукуємо Келлога.
Той теж хотів з нами зустрітись, щоб розкласти всі крапки над і, так к знав, що залишаючи нас в живих, рано чи пізно ми захочемо звести з ним рахунки. Так як Келлог не боїться всяких морожених молокососів, йому здалось забавним залишити нам таку можливість. Келлог розказує, що вже давно працює на Інститут і виконує за нього брудну роботу. Але він справжній професіонал, людина справи, яка відкидає будь-яку сентиментальність. Наказ викрасти Шона дав йому Інститут, але діло пішло не за планом. Замість однієї камери невдало розморозились всі інші, через що загинули люди, а смерть його дружини була випадковою, так як вона заважала виконанню завдання. Підсміюючись, Келлог каже, що з Шоном все в порядку. Він знаходиться в Інституті і тепер він трішки старший, ніж ми його пам’ятаємо. А як ми пам’ятаємо, після викрадення Шона нас вкотре заморозили, тож з того моменту пройшов якийсь час. Діалог з бандитом закінчується цілком логічно – перестрілкою, з якої Келлог не виходить живим. Так як жодної корисної інформації з головоріза витягнути не вдалось, Нік каже, що існує й інший варіант. В поселенні Добросусідство є «Дім спогадів». Там людей підключають до машини і дозволяють їй пережити різні спогади інших людей. Таким чином, щоб дізнатись потрібне для нас треба відрубати голову Келлогу і віднести її туди. На щастя, все вийшло куди простіше. Келлог вже давно працював на Інститут, тому був нафарширований різними крутими чіпами, котрі надавали йому цікавих властивостей. Завдяки їм він навіть не постарів з моменту їхньої першої зустрічі. Один з чіпів був пов’язаний з мозком Келлога – саме його ми й відірвали з надією на те, що таки вдасться зчитати хоч якусь інформацію. І це справді виходить. Ми проникаємо в спогади Келлога, які демонструють нам його життєву драму: тяжке дитинство, втрата близьких і робота стрілком перетворила його на безжалісного, позбавленого будь-яких почуттів головоріза. В спогадах ми бачимо Шона – йому вже дев’ять і він схожий на нас. Бачимо як в дім Келлога приходить Мисливець – це топовий синт з Інституту, котрий виконує брудну роботу. Він бере Шона і разом з ним телепортується. Так Нейт і Нік дізнаються відповідь на одне з найважливіших запитань – як потрапити до Інституту. Виявляється, що жодних входів і виходів до нього не існує, так як єдиним входом є телепорт.
Зі спогадів Келлога ми дізнаємось і про Верджила – вченого з Інституту, який втік. Келлогу доручили вислідити і вбити його, а найбільш ймовірне місцезнаходження доктора – Море, що світиться, покинута місцина з максимальним радіаційним фоном, де живуть лише мутанти і Діти Атома – сектанти, які поклоняються радіації. Одягнувшись в силову броню, ми долаємо радіаційні простори, постійні жителі котрих – здичавілі гулі, які живуть надзвичайно довго завдяки радіації. В печері ми знаходимо доктора Верджила – це здоровенний супермутант, який гадки не має, як нам вдалось його відшукати. Верджил розповідає свою історію, про те, що був біологом дослідником в Інституті, та не зміг виконувати свою роботу через страшні досліди, адже Інститут викрадає людей і деяких з них перетворює на супермутантів, після чого випускає їх на поверхню. Верджил розповів, що знаходиться Інститут глибоко під землею і в ньому немає ані входів, ані виходів. Потрапити туди можна лише через спеціальний телепорт, а телепортом користуються тільки Мисливці, адже тільки вони виходять на поверхню. Виходить, щоб потрапити до Інституту, нам потрібно відслідкувати такого Мисливця, вбити його і забрати його чіп.
Справа ця не з простих. Тягатись з Мисливцем не може ніхто, та й історій подібних ніхто й не чув. Але герой знаходить собі нових поплічників в лиці Підземки. Підземка – це одна з чотирьох фракцій в грі, яка симпатизує синтам. Вона вважає, що Інститут створює собі рабів. Синти – такі ж як люди, вони мають емоції, можуть відчувати й проявляти емпатію. Замість того, щоб дозволити їм жити так, як вони того хочуть, Інститут тримає їх під вартою й перетворює їх на прислугу. Метою Підземки є звільнення всіх синтів і знищення Інституту, такого собі Великого Брата. Назва цієї організації повністю їй відповідає – штаб-квартира цих хлопів знаходиться під землею. В ній пліч-о-пліч трудяться люди й синти, яким вдалось втекти з Інституту. Виявляється, Підземка має там свого козачка. Вони точно не знають, хто це, але він розділяє їхню філософію і час від часу допомагає синтам втекти звідти. За можливістю, Підземка просить наладити з ним контакт, коли ми проникнемо в Інститут.
Підземка виводить нас на Мисливця. Він повинен з’явитись в районі розвалин старого Інституту, та неясно де саме, тому ми маємо знайти його за спеціальним сигналом. Сигнал приводить нас в височезну будівлю «Грінтек Дженетікс», де кипить запеклий бій. Мисливець галопом проривається крізь найманців і залишає за собою гору трупів. Недобитих добиваємо ми, а на верхньому поверсі зустрічаємо Мисливця – це худощавий синт в довгому чорному пальто, який шукає пароль від закритих дверей. Він стає до діалогу з нами, а коли дізнається, що ми не можемо йому допомогти, заходить в інвіз і починає стрільбу. Вже через деякий час Мисливець падає долілиць, а ми забираємо його чіп. В сусідній кімнаті знаходимо дівчину, яка каже, де знайти код від дверей. Вона – ще один синт, який втік з Інституту. Прощаємось з нею і повертаємось в Підземку.
В Підземці технік Том розшифровує дані з чіпа. В цьому допомагає й доктор Верджил, який просить нас знайти його сиворотку на колишньому робочому місці. Верджил дає нам креслення телепорта, а ми будуємо його десь в задуп’ї на краю карти, після чого переносимось до Інституту. Перед нами відкриває своє обличчя величезний комплекс, повністю білий, охайний, надсучасний. Ми заходимо в одну з кімнат і бачимо за склом нашого сина – Шона. Нейта охоплюють емоції, він намагається доказати йому, що він – його справжній батько, але Шон не вірить і падає на емоції. За мить двері відчиняються, а Шон завмирає. Заходить Батько – вчений зрілого віку з сивою бородою, одягнений в білий халат. Він каже, що Шон – це не наш син, це лише робот. Адже наш справжній син – це він.
Коли Келлог разом з вченими прийшов в Сховище 111, щоб забрати Шона, він ще раз заморозив головного героя. Заморозив на 60 років. Келлог віддав Шона Інституту. Той його виховав і дав йому освіту, завдяки чому Шон спочатку став його працівником, а потім дослужився до директора. Чому Келлог його викрав? Вже довгий час Інститут займається створенням синтів. Він створив два покоління роботів: перше було нічим більшим ніж бездумними машинами для виконання різних завдань, друге стало значно ближчим до людей, але все одно не могло з ними зрівнятись. Тоді вчені створили експериментальне покоління 2.5, до якого входило лише два екземпляра – це детектив Нік Валентайн і ДіМА, якого ми зустрінемо в DLC Far Harbor. Вони завантажили в Ніка різні людські особистості, щоб поставити дослідження по їхньому сприйняттю, тоді як Дімі вмонтували систему розвитку власної особистості завдяки власному досвіду. Діма спланував втечу, адже не міг дивитись, як Ніка щоденно тортурять різними експериментами. Вони втекли, утім після втечі Нік так і не впізнав свого брата. Той був змушений вирубати його і залишити на поталу долі. Подальшу історію Ніка ми вже знаємо.
Вчені дійшли до створення третього покоління синтів. Це – справжнє мистецтво, яке дозволяє їм творити біомеханіку з власною свідомістю. Такі синти не просто не відрізняються від людей, вони перевищують їхні властивості і спроможні самі давати собі раду, жити і навіть творити. Декотрі з них поводять себе неадекватно, опинившись на поверхні, тому Інститут бачить в таких синтах загрозу. Він ставиться до них як до власності, а не як до особистостей, утім насправді переслідує благі цілі. Майбутнє завжди за наукою, а Інститут – це результат спільної праці вчених з декількох поколінь. Такий собі істеблішмент, який живе під землею і вважає ядерну пустку – смітником, з якого можна брати те, що захочеш, і в який можна викидати все, що захочеш. Вчені не бачать майбутнє людей на поверхні, вони бачать його під землею, тому постійно розширюють і без того величезний комплекс. Та навіщо ж було викрадати Шона? Справа в тому, що без людської ДНК створити синтів третього покоління було неможливо. Неможливо це зробити й з ДНК сучасної людини, так як вона нестабільна через радіацію. Потрібна була чиста ДНК і таку знайшли в Шона – замороженій дитині з часів до бомбардування. Таким чином ДНК Шона стало спільною постійною для всіх синтів третього покоління. Чому ж розморозили Нейта? Це була ідея Шона, який як не як відчував кровний зв’язок з своїм батьком. Водночас головний герой гри був таким собі планом Б – якщо з Шоном щось трапиться, завжди можна відшукати чисте ДНК в Нейта. Так як Шон – вчений, розморозка його батька була для нього й експериментом. Йому цікаво було поспостерігати за людиною зі старого світу в світі новому, як вона його сприйматиме, що робитиме і чи чіплятиметься за колишнє життя. Успіхи Нейта неабияк його здивували.
Після розмови ми довго спускаємось вниз на ліфті, де клопочуться вчені і роботи. Це справжня оаза посеред радіоактивної пустки, про котру ніхто не знає. Знаходимо закинуту лабораторію Верджила і забираємо сиворотку. Як виявилось, вчені перетворювали людей на супермутантів не для забави, а через дослідження. Вони хотіли змінити людське ДНК, щоб воно послужило основою для синтів третього покоління, але натомість отримували супермутантів. Щоб не вбивати їх і зробити все гуманно, вчені випускали супермутантів на волю, тим самим створюючи небезпеку жителям Співдружності. Знаходимо і засланого козачка від Підземки, який пропонує масову втечу синтів і розповідає нам свій план. Та поки нам потрібно зайнятись завданнями від Інституту, а саме – повернути або вимкнути втікача синта, який накрутив себе, що він великий і славнозвісний розбійник, який сколотив навколо себе банду і зайнявся грабунком. Потім шукатимемо ще пару синтів, випереджаючи Підземку і Братство сталі. Від кожної фракції будуть завдання по шпіонажу за Інститутом, після чого шпіонаж перейде в саботаж і ви станете persona no grata. Ми ж ведемо розповідь від фракції Інститут, яку згодом й очолимо – Батько, себто наш син Шон, збере нараду, на котрій повідомить, що він передає пост директора нам. Дехто буде не згоден з такою ідеєю, за що дістане кулю в лоба, а ми повинні будемо відшукати пристрій під назвою імпеллер для того, щоб запустити ядерний реактор для Інституту. Власний ядерний реактор дозволить їм забути про проблеми з енергопостачанням і отримати незалежність від чинників зовнішнього світу. За імпеллером полює і Братство Сталі – військова організація, яка займається пошуком і накопиченням технологій задля виконання святої місії: знищення всіх синтів і мутантів на планеті. Свої плани плете й Підземка, яка наюджує нас на Інститут і просить підісрати то тут, то там.
Запустивши реактор, ми дізнаємось, що Шон смертельно хворий. Він каже, що майбутнє – за наукою, тому потрібно позбавитись будь-яких конкурентів, адже рано чи пізно вони нападуть на вчених і знищать Інститут. Перед гравцем постає вибір, за яку фракцію стати. Обравши Інститут, ми відправляємось в Підземку і просто всіх відстрілюємо. Братство Сталі знищуємо на їхній базі в аеропорті, знищивши їхній дирижабль і активувавши величезного робота Ліберті Прайма. Головний герой повертається до Інституту і знаходить свого сина Шона на смертному одрі. Той дякує нам і відходить до іншого світу, а ми дивимось фінальний ролик. На цьому й закінчується головний сюжет Fallout 4.
Кінцівка за Інститут є найбільш логічною і правильною. До речі, це єдина кінцівка, в котрій сам Інститут продовжує свою діяльність. А кого обирав ти? Ділись в коменті під цим відео. Підписуйся на ARTLINE PLAY і заходь на сайт інтернет-магазину Артлайн за ігровим ПК. А з вами як завжди був Андрій Безсовісний.