Північні королівства світу Відьмак

Світ Відьмака називається Неверленд. Він великий, магічний та загадковий, а також досліджений лише на половину, а може й на половину меншу. Як то часто буває в фентезі, жителі таких світів не відають, що знаходиться на його теренах, задовілняючись пізнаннями про недалекі місця. А планета ж величезна! Не дивлячись на те, що події книжкової саги та ігор відбуваються на так званому Континенті, світ приховує ще декілька інших, про котрі мало що відомо. Все ж скрупульозні дослідження дозволяють витягнути клаптики інформації, котрі складаються в єдину картину, тож в цьому відео ви дізнаєтесь багато цікавого. Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей і перед початком залишу тут вашу можливість купити ігровий ПК своєї мрії.

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

Розпочнемо з Дол Блатанни або Долини Квітів. Це місце з багатою природою, чия краса мотивує написання віршів та балад. Долина Квітів – це сільська місцевість з декількома хуторами, безмежними полями, ставками та лісами. Її часто називають Краєм Світу, адже саме тут, за словами барда Любистка, закінчується цивілізація. Тут людина живе спокоєм, в гармонії з природою, займається сільськогосподарськими справами й не відає, що відбувається у великому світі. В Дол Блатанну відьмак і бард Любисток потрапляють в першій книзі Анджея Сапковського «Останнє бажання». Це місце пан Сапковський описує так:

«Дорога вела прямо до озер уздовж дамби й укритих у вільшанку ставків, повних крижнів, чирянок, чапель і норців. Багатство пернатої живності викликало подив, якщо врахувати, що всюди проглядали сліди діяльності людини – дамби були доглянуті, спуски для води укріплені каменями й балками, шлюзові щити не прогнили, весело бризкали водою. У приозерному очереті були видні човни й помости, а із глибини стирчали жердини розставлених сіток і верш».

Дорогою у Нижній Посад Любисток говорить:

«Тільки глянь, Геральте. Жито – що твоє золото, а в кукурудзі може сховатися вершник. Або он та ріпа, подивись яка величезна!».

Дол Блатанна – дуже родюча місцевість. Пов’язано це не тільки з шануванням людиною природи, але й з магією, якою цю місцевість наділяє Королева Полів. Її називають Дана Маебдх, Споконвічна. Це божество, яке постійно перероджується й береже природу та все живе. Вона живе в селі, серед людей. На думку Геральта, вони утримує рівновагу й дарує світло тоді, коли люди є гідними її дарам. В книзі Геральт говорив, що так буде до того, допоки край світу залишиться краєм світу, допоки ми будемо поважати межу. 

Моляться на Королеву Полів і ельфи, яких люди вигнали з цих місць декілька століть тому. Ельфи живуть в лісах і доживають свої останні часи. Голод і неспроможність до асиміляції через власну пиху поступово винищує їх народ. За словами ельфів, людина руйнує природу знаряддями праці, висмоктуючи з неї всі соки. Aen Seidhe ж займались лише полюванням. Природа сама підносила їм дари, тому вони жили з нею в гармонії. 

«Ми ніколи не займалися землеробством – говорив Філавандрель, очільник лісних ельфів в книзі, - ніколи, на відміну від вас, людей, не роздирали землю мотиками й сохами. Вам земля платить криваву данину. Нас вона обдаровувала. Ви вириваєте з землі її багатства силою. Для нас земля родила й цвіла, тому що любила нас. Що ж, жодна любов не триває вічно, але ми хочемо вижити».

Щоб вижити, ельфи вирішили обкрадати врожаї людей, адже не бажають вести з ними торгівлю, не бажають домовлятись.  Для цього вони найняли сільвана Торкве, чорта, який зжалився над їхньою долею. Сільвани – це рідкісні й розумні козоподібні істоти, які приносять як неприємності, так і добро. В залежності від настрою. В грі Відьмак 3 ми могли побачити одного з них. Він йменував себе Всебог, хоч насправді просто обманював місцевих селюків. 

Згодом Дол Блатанна переходить до рук Францески Фіндабаір, могутньої чарівниці з Ложі, яка вступає в таємну змову з імператором Нільфгаарду. Долина стає маріонетковою державою, виселяє людей і повертає ельфів. Згодом Долина стає вільною державою і люди повертаються на власну землю. В другій частині Відьмака Йорвет розповідає, що за рік в державу прибуло 5 тисяч вільних ельфів, проте народилось тільки двадцять дітей. Механізм вимирання ельфів в Долині Квітів не зупинився. Схожі локації на Дол Блатанну можна знайти в першій і третій частині. В першій Долину Квітів нагадує Темноводдя, до якого ми добираємось в четвертому розділі. В третьому Відьмаку це Білий Сад, перша локація в грі з вільним дослідженням. Сподіваємось, в новій частині нам дозволять дослідити Дол Блатанну, адже це одне з найпрекрасніших місць в Неверленді.

Зерриканія - далека та загадкова країна, в якій бувало не так багато людей з Північних королівств та Нільфгаарду. Даних про Зерриканію вкрай мало, адже і гравцю жодна гра не дозволяла потрапити до цього таємничого краю. 

Перші згадки про країну зустрічаються в другій книзі Анджея Сапковського під назвою «Меч призначення». В оповіданні «Межа можливого» Геральт зустрічає Борха Три Галки з двома вродливими воїтельками – Теєю та Веєю. Дівчата були Зерриканками, носили шкури тварин і вигнуті шаблі. Воїтельки замість воїнів зображені не випадково, так як в далекій Зерриканії панує матріархат. В книзі «Чудеса Зерриканії» з Дикого полювання ми можемо знайти згадки про цих войовничих жінок. Автор стверджує, що вони носять леопардові шкури, суцільні татуювання, а їхнє мистецтво фехтування не поступається відьмачому. В книзі Тея і Вея супроводжують Борха Три Галки тому, що він найкрасивіший. Згодом з’ясовується, що мандрівний лицар – це золотий дракон, який прилетів в ці краї для того, щоб врятували дитинча іншого дракона. Борх може перевтілитись в будь-який образ, але обирає образ людини тому, що для дракона він найбільш відразливий. Утім, за словами самого дракона, йому люди симпатичні, тому він оминає інстинктивну і нераціональну огиду. Трансформується Борх за долю секунди, адже золотий дракон – це справжня легенда, в яку не вірив навіть сам відьмак. Це вища раса драконів, здатна розмовляти телепатично і приймати будь-яку форму. Культ Золотого Дракона є центральним в Зерриканії. Це головна й єдина релігія з храмами та святилищами, в головному з яких знаходиться величезна статуя дракона, вилита з чистого золота. 

За її віруваннями, колись золотий дракон на ім’я, яке ви бачите на екрані, (Віллентретенмерт) спалив все біля каньйону від Вогняних гір, щоб захистити людей від впливу інших народів. Він оберігав їх, а ті поклонялись йому. В книзі Борх Три Галки зветься ім’ям, яке ви бачите на екрані – вимовити це не просто, погодьтесь, (Віллентретенмерт), тож цілком можливо, що саме він і є тим самим легендарним драконом. Та де ж знаходиться ця таємнича батьківщина драконів? Як бачимо на карті, Зерриканія знаходиться на сході від Вогняних Гір за пустелею Корат. Це країна з сухим та тропічним кліматом, яка є аналогом Африки. Як виявилось, не тільки в Загвебарі та Офірі водяться зебри – в Зерриканії вони теж є. А ще там є слони, мухи цеце й інші, як реальні, так і міфічні істоти. В книгах Сапковського про цю країну сказано вкрай мало, але CD Projekt вирішили згадувати про неї частіше. Як не крути, розробники консультувались з письменником, тому виглядає все це більш ніж правдоподібно. 

В іграх ми зустрічались навіть з декількома представниками Зерриканії. Першим був Азар Явед, один з головних антагоністів в першій частині. Це зерриканський маг, який використовував магію вогню – думаю, зрозуміло чому саме її. Він був вкрай могутнім чарівником, а також вмілим фехтувальником. Його скімітари були загартовані в крові дракона. Все ж, все це йому не допомогло. Другим представником Зерриканії був троль Барт, який охороняв скарбницю Дійкстри. Той виграв його в карти і, за його словами, він вміє находити спільну мову з тролем, адже все життя працює з ідіотами.

Останнє, що відомо про Зерриканію – це Школа Мантикори. Цієї відьмачої школи, як і декількох інших, не існувало в сазі Анджея Сапковського. Вона вигадана розробниками з CD Projekt і першу згадку про неї ми знаходимо в DLC «Кров і вино». Відос по школах можете глянути на ARTLINE PLAY. Заснували Школу відьмаки зі Школи Ведмедя, коли найнялись охороняти каравани в пустелі Корат. Вони відбили атаки мантикор і врятували членів зерриканської королівської сім’ї. Згодом отримали гроші і почесті і заснували дві школи. Утім це вже зовсім інша історія.

Розповідь про Брокілон можна розпочати з декількох стежок – з його історії, з його мешканців, або ж з першої зустрічі читача з ним. Адже вперше про Брокілон ми дізнаємось в другій книзі Анджея Сапковського під назвою «Меч призначення». Геральт прямує до столиці Брокілону Дуен Канел з посланням від Венцлава, князя Брюгге. По дорозі він знаходить Фрайксенета, цинтрійського підданого, який опікав маленьку княжку Циріллу. Геральт знаходить його пораненим в лісі, після чого їх обох беруть під варту дріади й різними шляхами відводять гостей до столиці. Саме в Брокілоні відбулась перша зустріч Геральта з Цирі. 

Брокілон – це величезний і стародавній ліс, наділений магічними властивостями. Його прототипом послужив ліс Броселіанд з циклу про Короля Артура. Також Брокілон йменують Лісом Смерті, адже вхід в нього заборонений всім, окрім ельфів. Свою історію Брокілон бере з незапам’ятних часів. Це вкрай багате живністю місце, в якому можна зустріти найрідкісніші види дерев та рослин, а також релікти, що збереглись до наших днів. До приходу людей флора Неверленду теж була значно багатшою, але з діяльністю людини вона обмежила свої красоти, оскільки для людини природа – це ресурс для втілення її потреб. Межі Брокілону обширні, проте, за словами правительки Ейтне, війна за ліс ведеться вже два століття. Деякі прикордонні території людям вдається відвойовувати, тоді вони вирубують ліс і залишають після себе порожні галявини. Утім дріади все одно не визнають цих кордонів і вважають їх своїми, адже що для Брокілону сто зим? Не дивлячись на неймовірні красоти, Брокілон – вкрай небезпечне місце. Ліс живе своїм життям, як і його представники. В Брокілоні водяться сколопендроморфи – величезні та броньовані багатоніжки, які полюють на все, що можна подати до столу. Кажуть, що цих істот вивели самі дріади через ненависть до людей. Саме від сколопендроморфа Відьмак та дріада Бренн рятують Циріллу при першій зустрічі.

В Брокілоні ніколи не розпалюють вогні. Для освітлення дріади використовують спеціальний мох, який росте тільки в Лісі Смерті. Він горить зеленим кольором і його полум’я є абсолютно холодним. Дріади живуть в гармонії з природою – це і є їхньою релігією. Вони вірять, що у всьому живому ховається велика сила. Саме тому у них немає персоніфікованих божеств. В суспільстві дріад править матріархат. Що найцікавіше, особин чоловічого роду в них бути не може. Завжди народжуються тільки дівчатка, тому чоловіків-дріад ви не побачите. Існує легенда, що так є через магію, адже дріади – це не самостійна раса, а перетворені магією людські жінки, яких колись зачаклували ельфи. Утім, єдиної відповіді на походження дріад не існує, все це лише здогадки різних персонажів книжкового циклу. 

Як тоді народжуються дріади, якщо в них немає чоловіків? Для зачаття дітей дріади використовують представників інших рас – ельфів або людей. Вибирають вони найбільш здорових і дужих, щоб діти виходили гожими. Процес зачаття для цих амазонок – всього лише обов’язок, до якого вони підходять з максимальною відповідальністю. Навіть якщо дріаді сподобався зв’язок, наступного дня чоловік не має права не те що заговорити до неї, але й посміхнутись, адже це може стати образою для дріади. В такому випадку можна швидко розпрощатись з життям. В іншому разі дріада сама підійде і розпочне розмову, проте говорити найкраще про погоду та природу. Сапковський пише:

«Сині очі й натуральне світле волосся траплялися і в дріад. Діти дріад, що були зачаті в священних контактах із ельфами або людьми, переймали органічні риси виключно від матерів, і були це виключно дівчатка. Надзвичайно рідко в якомусь із наступних поколінь народжувалася інколи дитина із волоссям або очима анонімного людського протопласта».

Для того, щоб стати дріадою, не потрібно бути дочкою дріади. В цій расі є так звані нечистокровні, перетворені. До рук лісного народу часто потрапляють маленькі дівчатка, яких ті перетворюють на дріад за допомогою Священної Води Забуття. Випивши її, дівчатка забувають своє минуле, а їхнє тіло проходить через деякі метаморфози. Вони забувають своє справжнє ім’я і набувають нового, проте деякі з дріад до кінця життя пам’ятають людське ім’я. Часто люди підкидують хворих дівчаток дріадам з надією на епідемію, але вони не знають, що у лісного народу є імунітет до будь-яких хворіб. Завдяки глибоким знанням та єднанні з природою, дріади відрізняються неймовірними здібностями зцілення. Саме вони вилікували Геральта після страшної поразки від чарівника Вільгефорца, хоч відьмаку в кращому випадку пророкували повний параліч. 

Дріади ненавидять людей і вищі раси, окрім ельфів, яким вони часто допомагають. Нелюбов до людей та інших рас виправдана, адже людські королі бажають отримати скарби Брокілону – дерево, метали, золото тощо. Вони обурені тим, що лісові мавки не дозволяють їм брати те, що лежить на їхніх територіях, через що їм доводиться експортувати все це за великі суми. Але домовленостей дріади не вкладають ніколи. Як у ельфів, їхня ненависть часто доходить до фанатизму. Вони не впускають до лісу нікого – в романах живими з лісу вийшли лише четверо: Геральт, Любисток, Цирі і Фрайксенет. Зайшовши надто далеко, ці амазонки випускають попереджувальну стрілу з фазановим опір’ям, після чого стріляють на ураження. Роблять це вкрай майстерно, влучність дріад майже фантастична. 

«Геть із Брокілону, людино – подумав Відьмак. – Не важливо, що тобі п’ятнадцять і ти лізеш крізь ліс, нетямлячись від переляку, не в змозі знайти дорогу додому. Не важливо, що тобі сімдесят і ти маєш піти по хмиз, бо через непридатність тебе виженуть з халупи, не дадуть жерти. Не важливо, що тобі шість і тебе звабили квіти, які голубіють на залитій сонцем галявині. Геть із Брокілону!»

Пересуватись по Брокілону самотужки небезпечно ще й тим, що тут розставлено безліч пасток. Тільки дріади зможуть провести вас до столиці Дуен Канел, в центрі якої три дуби сплелись воєдино. Будинки дріади роблять з дерева, але не руйнують його. Вони знають спеціальну техніку, яка дозволяє їм сплітати дерева воєдино, формуючи конусоподібну хатину. Ієрархія ділиться на три лінії: вихованці, посвячені, жриці. Брокілон став одним з єдиних місць, куди не змогла дістатись нільфгаардська експансія. Дріади ціною власних життів до останньої краплі крові боронитимуть ліс, захищаючи власний дім і расу.

Університетські роки завжди згадуються з посмішкою. Повернутись туди неможливо, але ми завжди можемо відвідати Оксенфурт, як в книжках, так і в Дикому Полюванні.

Оксенфурт називають Перлиною Півночі. Однойменну книгу ми можемо знайти в грі – це невеличке місто на березі Понтару, яке вважається колискою науки. Місто славиться своїм Університетом, до якого линуть найбільші уми всієї Півночі. Книга каже, що лекції в ньому читають найбільш видатні професора всіх наук і зрівнятись Оксенфуртський Університет може тільки з Імперською Академію в Нільфгаарді. В Оксенфурт Геральт потрапляє у третій книзі Сапковського «Кров ельфів», а також в третій частині Відьмака – Дике Полювання. Акцент на місту робить доповнення Кам’яні Серця, в якому Геральт потрапляє в халепу через величезну Жабу в каналах. Всі ви знаєте цю історію, якщо ж ні – не будемо спойлерити. В книзі Університет розташований в місті, тоді як в грі він знаходиться на окремому острові. Храм науки вважається містом у місті. За книгою, Оксенфурт побудований навколо університетських стін. Як багато міст в Неверленді, стоїть Перлина Півночі на ельфійських руїнах. З Університету виходить відреставрований ельфійський акведук, призначений для очистки стічних вод. Визначним місцем в Університеті є й його бібліотека, яка містить свитки ще з часів Кон’юкції Сфер. Вивчають в цьому закладі сім вільних мистецтв. 

Оксенфурт Сапковського – це копірайт справжнього Оксенфурта в Німеччині. Це невеличке місто з ошатною архітектурою вміщає на даний момент 11 тисяч жителів. Складається воно з декількох вузеньких вулиць і багатьох історичних пам’яток, які ви можете побачити на фото. Як видно, Оксенфурт з гри і книжок вкрай сильно нагадує реальний Оксенфурт. Мости, які ведуть до міста, стародавні башні зі шпилями і без, вулички та ідентична архітектура на головній площі. Відмінність лише одна – у справжньому Оксенфурті немає університету. Ідея побудови такого маленького та прекрасного міста навколо університету просто прекрасна, адже така місцина завжди відрізнятиметься власним духом і атмосферою. За Сапковським, більша частина населення міста – студенти, які люблять не тільки науку, але й гульбанити. Студентам і професорам пити в Оксенфурті заборонено до приходу сутінків, але і це правило часто порушується. Вночі місто переповнюють сміх і галас. Тут є багацько спекулянтів і продавців екзотики, адже, подейкують, що купити в Оксенфурті можна найбільш незвичайні речі. Варто зазначити, що студенти та професора мають недоторканість. Місто відрізняється екстериторіальністю і користується автономією, проте входить в склад Реданії. Хоч на вулицях Оксенфурта завжди буйно квітнуть гуляння та веселощі, рівень злочинності тут вкрай низький. У грі цей факт втілили в образ вампіра, який полюбляв напиватись крові тих, хто добряче напився. Як пам’ятаєте, дівчина з Віковаро любить прямо під…

Випускниками Оксенфуртського Університету є Любисток, Шані, а також Дійкстра, який не надто любить патякати про власний фах. Навіть відьмак Геральт свого часу був вільним слухачем лекцій в Університеті, тож що-що, а казанок відьмака варить добре.

Королівство Содден отримало погану славу. В переважній більшості його в романах чи іграх згадують в контексті битві при Содденському пагорбі, в якому загинуло більше 30 тисяч солдат і 13 чарівників. Та не будемо бігти перед батька в пекло. Розпочнемо здалеку, хоч про історію Соддену в Відьмаку відомо не так багато.

Королівство Содден існувало до 12 сторіччя і мало кровні вузи з темерською династією. Невідомо коли саме був заснований Содден, але можна припустити, що дуже давно. Таке припущення аргументоване «Генеалогією» від Анджея Сапковського. З виходом польського серіалу Відьмак, у письменника з’явився власний сайт, на якому він викладав різні додатки до романів. Одним з них стала «Генеалогія або династичні описи», в якій він описав родовід Цирілли, цинтрійську династію, темерську династію, династію реданську і рід Тиссенідів з Ковіра. Цей додаток є в інтернеті лише на польській мові, тож вам пощастило, що автор цього відео mowi po polsku. Перша згадка про Содден в «Генеалогії» стосується королеви Цинтри Есчіви, яка вийшла заміж за другого правителя Цинтри Коррела. Есчіва була принцессою Соддена. В додатку автор згадує про давніх законних князів Соддена, тож з цього можна робити висновки про довгу історію цього королівства. Наступна згадка стосується Гутрама, короля Соддена, який двічі був одружений і мав двох дітей від різних шлюбів: Еккехарда, майбутнього короля Соддена, і Санцію, матір короля Фольтеста з Темерії. В іменах можна швидко заплутатись, тому перейдемо до головного – Еккехард, король Соддена і дядько Фольтеста, згадується в третій книзі «Кров ельфів». З нього і починається видима читачу історія Соддену. Під час Першої Північної Війни з Нільфгаардом король Еккехард помирає на полі бою. Це був 1262 рік. Війська Соддену розбивають Чорні, після чого Нільфгаард повністю анексує королівство. Тоді сильні світу сього створюють Союз Чотирьох Королівств на чолі з королем Реданії – Визимиром Другим Справедливим. В Союз входили такі держави як Реданія, Темерія, Едірн і Кедвен. До Великої Четвірки слід додати й Капітул Чарівників на чолі з Вільгефорцом. Саме тоді й відбулась битва при Содденському пагорбі, де приймало участь близько ста тисяч воїнів і 22 чарівника. Битва була довгою та важко, залишила після себе 30 тисяч мертвих тіл і 13 мертвих чарівників, які поховані на тому ж пагорбі. Насправді могил 14, проте чотирнадцята належить Тріс Мерігольд, якій вдалось вижити за рахунок закляття телепортації до своєї башні в Маріборі. Тріс лишилась волосся й отримала страшні пошкодження, тоді як Йеннефер і взагалі лишилася зору. Згодом Капітул не пожалів найсильніших чарів, заклять, еліксирів і амулетів для того, щоб відновити чарівників та чарівниць. Утім, за словами Трісс, вона вже ніколи не зможе одягнути декольтовану сукню. Імперія програла, тож була вимушена піти на мирні переговори, за якими Верхній Содден і Цинтра відійшли Нільфгаарду. Тепер границя між Королівствами Півночі і Імперією пролягала по річці Ярузі. 

Але мир не тривав довго. В 1267 році Нільфгаард курсував Яругу і без оголошення війни напав на Лірію та Рівію, а також Едірн. Розпочалась Друга Північна Війна, в якій Імперія крок за кроком здобувала успіхи. Три вищеперераховані держави були розбиті, король Реданії вбитий. Командування протистоянням взяв на себе Фольтест. Після ряду перемог ситуація перевернулась. У вирішальній битві під Бренною війська Нільфгаарду були розбиті. Чорні вкотре вимушено пішли на підписання мирного договору, в якому Верхній Содден відійшов Темерії.  Фольтест аргументував це кровними вузами, адже його матір була двоюрідною (зведеною) сестрою королю Еккехарту. В Відьмак 3 Содден може перейти до Реданії або Нільфгаарду, в залежності від дій гравця.

Про культуру Соддену мало що відомо, але можна виділити релігійність і увагу до власної історії. Люди шанують своїх героїв і завжди приносять квіти до 14-ти могил на Содденському пагорбі. В Соддені є регіон Заріччя, в якому Геральт знаходить Цирі наприкінці другої книги «Меч призначення». Після він забирає дівчину в Каер Морен.

Якщо відштовхуватись від реального світу, Темерія, Реданія, Кедвен і Едірн – це країни центральної Європи, типу Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. Вони розвинені, проте не настільки, як країни півночі – кОвір та Повісс, і півдня, де багато держав під себе згріб Нільфгаард. Нордлінгів вважають варварами, про що ми чули неодноразово. Інші раси насміхаються з їхньої безкультурності та мало освіченості, проте такі насмішки – всього лише прихована злість, адже саме сіверяни підігнули під себе старший народ і двічі завдали поразки пихатим нільфам. Повертаючись до тези, достатньо на декілька кроків відійти від вищеперерахованих країн, як одразу можна перейти міжкультурну прірву. Та що буде, коли перейти пустелю Корат або переплести Велике море?

Світ Неверленду величезний і в ньому існує безліч місць, про які мало що відомо. Одними з таких є Зерриканія, Зангвебар, Хаакланд і Офір. Про останню країну відомо приблизно стільки ж, скільки відомо про Зерриканію, тож спробуємо розповісти про все, що знаємо. 

Анджей Сапковський ніколи не складав карти світу Неверденду, тому всі карти, які ми можемо відшукати в мережі, є приблизними. На даний момент карта Неверденду, яку ви бачите на екрані, давно прижилась, оскільки CD Projekt використовували її для побудови світу в третьому Відьмаку. Книжкові видання теж використовують такий варіант, тож, якщо ми коли-небудь побачимо нову книжку по Відьмаку від Сапковського, а вона, за словами автора, буде, є можливість, що й карту автор ухвалить або ж створить оригінальну. Та це не точно. Нордлінги не знають точне розташування Офіру, але вважають, що країна знаходиться за Великим морем десь на іншому континенті. Деякі вчені сіверян допускають, що Офір розташувався нижче Нільфгаарду і з’єднується з ним перешийком. Але така теорія, швидш за все, не вірна, більшість фактів вказують саме на зовсім інший континент. Достатньо згадати доповнення Кам’яні Серця, де Геральту на питання скільки ще залишилось їхати відповіли - близько місяця. Офір торгує тільки з Новіградом, тому культура нордлінгів і навіть культура Нільфгаарду ніяк не взаємодіяли з культурою Офіру, про що каже багато речей. Самі офірці вважають нордлінгів і навіть нільфгаардців дуже відсталими в плані розвитку, тому демонструють доволі скептичне відношення. 

Офір – це суміш Північної Африки і розвинутих країн Близького Сходу. Ми знаємо, що в цій країні жаркий клімат – пам’ятаєте прекрасно себе почував офірський маг в битві з Геральтом на піску, чаклуючи піщані вихори та сипучі піски? В розмові з офірськими майстрами рун в Кам’яних серцях ми дізнаємось, що це країна безкрайніх степів, неприступних гір, найчистіших озер та непролазних чагарників. Там водять екзотичні звірі, такі як слони, тигри чи зебри. Здогадатись можна і про екзотичних монстрів. Можемо згадати як в четвертій книзі «Час погорди» Цирі потрапляє до пустелі Корат на так звану «пательню», з якої повертаються живими тільки досвідчені провідники і бурлаки в цих місцях. Цирі чудом рятується від монстра, який живе під піском і чатує на жертв, завмерши і створивши коло з діркою по центрі. Істота не мала назви, але перед сутичкою Цирі нагадувала про монстрів, що живуть в пустелях: гігаскорпіон, скарлетія, перестрах, віхт, ламія, крабопавук. Можна тільки уявити, які ще чудовиська живуть в пустелях Офіру і чи є там відьмаки. 

Варто зазначити, що Велике море, за яким знаходиться Офір – це лише одне з морів, яке потрібно переплисти. В ньому знаходиться бездна Седни, велетенська за глибиною ущелина, в районі якої неприроднім чином зникають кораблі. Саме там в шторм потрапив корабель Паветти, матері Цирі. В Відьмаку немає згадок про океани, тож міряють морську відстань жителі Неверленду морями. 

Офір є вкрай розвинутою державою, яка складається з багатьох держав та народів. Там занепало багато різних імперій, які своїм віком сягають до часів, коли світ був молодим. Цілком можливо, що колись перші люди припливли на континент саме з тих місць, та це лише здогадки. До слова, назва Офір взята з Біблії – в цій книжці це загадкова й дивовижно багата країна, яку ніхто так і не зміг знайти, що не дивує. 

Майстри рун з Кам’яних сердець розповідають, що Офір є батьківщиною таких наук як математика і філософія. В Офірі сильно розвинена медицина, а сам купець з міста, чиї чудеса затьмарили б золоті башні Нільфгаарда. Також офірець вказує на те, що його країна є батьківщиною чарівників. На цьому моменті казкаря потрібно підловити, адже перші люди, які приплили на Континент і висадились поблизу Понтару, не володіли магією. Вони освоїли її тут, на Континенті, тому вірити всьому сказаному не варто – це щось схоже на базарників в Туреччині. В Офірі немає розмежування на науку та релігію. Править країною цар, хоч до цього купець розповідав про занепалі царства в зеніті слави, в яких не було царів. Щось тут не клеїться чи не так? Та не варто викидати можливість зміни соціального устрою з метаморфозами в ієрархії. Вище за все офірці цінують клятви. Якщо дана людиною клятва не буде виконана, її рід буде проклятий на декілька поколінь вперед. Що означає таке прокляття – невідомо, адже це може бути як покарання статусне, або ж як покарання магічне. Також за невиконання клятви можуть просто відрубати голову. 

Небо в Офірі має інший відтінок через зовсім інший кліматичний пояс. Іноді офірські купці відправляються в мандри Континентом, щоб пізнати культури країн Півночі. Мандрівка принца-жаби закінчилась більш ніж невдало, але цю історію ми вже давно знаємо.

Після проходження Відьмака різні, доволі звичні речі, частенько починають асоціюватись з грою. Так хороше вино наводить на думки про Туссент, чарівливе князівство, що виросло біля гір Амелл. Всі ми побували тут в доповненні Кров і Вино, а дехто з нас відвідав Туссент раніше, в літературній сазі Анджея Сапковського.

Історія Туссента розпочинається в сивій давнині ще до приходу людей. Біля півтори тисячі років Туссентом правили ельфи, правили до 7 сторіччя нашої ери, адже в 781 році люди перехопили владу з рук Старшого народу. Останнім ельфійським правителем Туссенту був Діветаф, який мав кількасот літ. При цьому виглядав він як юнак. В 781 році в Туссенті розпочалась захопницька людська експансія на чолі з королем Людовиком. Військо Діветафа було розчавлене, а сам ельф присягнув людському королю, віддавши меч, щит та трон. Людовик насміхався над ельфом. Його злорадство сягнуло небачених висот, після чого той просто наказав викинути Діветафа за стіни замку з високих сходів, як жебрака. Тоді Діветаф поклявся помститись Людовику – сценарій його помсти ми можемо побачити в квесті «Реконструктори» в DLC Кров і вино. Ельфи відійшли в гори, але вже через рік люди вирішили винищити їх повністю. Вони вчинили погром, в якому загинув Діветаф, а також більша частина його народу. 

Після генеалогічного дерева ми не маємо. Наступним обличчям влади в літературній сазі постає прабабця Анни-Генрієтти – Аделія Марта або Адемарта. Саме вона влаштувала перший в історії лицарський турнір в Туссенті, переможець якого мав стати її обранцем. Проте стати таким не судилось жодному лицарю, адже Адемарта вийшла заміж за Нільфгаардського королевича. Звідси й беруть початок кровні вузи між Туссентом і Нільфгаардом. З цього шлюбу народилась бабця Анни-Генрієтти – Кароліна Роберта. Наступні відомості стосуються вже відомої нам королеви Анарієтти.

В книзі «Туссент, герцогство зі світу казок і чудес», яку ми можемо відшукати в третьому Відьмаку, ми дізнаємось про країну, яка немов зійшла зі сторінок казок. Її автор описує Туссент як мальовниче королівство з ідеальним кліматом – тут завжди ідеальний баланс сонця і дощу, зими теплі, проте сніжні. Завдяки цьому королівство багате на різного роду плоди і легку людську вдачу. Головним плодом в Туссенті є плід винограду. Всі ви знаєте, що саме Туссент є столицею виноробства в Неверленді, тож вино тут – це справжня святиня. Найкращим вином в Неверленді вважаються Ест-Ест, але жителі Туссента надають перевагу Сангреалю, проте виробляється таке вино виключно для королівського сімейства, ніхто інший отримати доступ до нього не може, про що ми знаємо з доповнення. 

Зі сказаного й побаченого, можна зробити висновок, що Туссент змальований з півдня Франції й Італії. Це певна суміш, як в природі й архітектурі, так і в традиціях, які є основою основ в Туссенті. Традиції тут – річ священна, тож кожен житель повинен шанувати їх і вчити пошани своїх дітей. Перш за все стосується це п’яти чеснот, продиктовані Володаркою Озера. Саме вона є головним божеством для жителів Туссента, хоч є в князівстві й інші релігії, як вчення пророка Лебеди, на постаті якого зав’язано безліч квестів в DLC. Всі свята в Туссенті відзначають гучно й з розмахом. Столицею князівства є Боклер, що побудований на ельфійських руїнах. 

Як відомо, Туссент є маріонеточним князівством Нільфгаарду. Сталось так саме через кровну єдність. Не дивлячись на це, Нільфгаард практично не приймає участі в житті винного краю. Тут розмовляють на загальній мові, ходять ті ж валюти. Імперія не розміщує в Туссенті своїх гарнізонів, але й не дозволяє краю тримати власне військо. Саме тому тут розповсюджене лицарство з кодексом честі й іншими витребеньками. В грі ми могли побачити князівську гвардію, якої не було в літературній сазі. 

Не дивлячись на високий рівень життя в Туссенті, тут розповсюджений бандитизм. Розбійники збиваються в так звані ганзи. Різні ганзи контролюють різні райони, якими править феодал. Загалом налічують біля чотирьох основних ганз, що займаються вбивствами та грабунками. В доповненні Кров і вино край став відомий і за великою популяцію в ньому кровопивць, та це вже інша історія.

Ось такий вийшов перший ролик про світ Відьмака. Продовження поведе вас до Імперії Нільфгаард, та перед цим ви можете заглянути на статтю чи відео з картою Неверленду, котру я створив в Heroes of Might and Magic 3. Став лойс цьому відео на Ютуб, ну а з вами був Андрій Безсовісний!