В серії Metal Gear Solid довга історія, якої вистачить на декілька книжкових томів. Колізії і пристрасті, які тут відбувались переповісти важко, адже на це зійде не один день. Та боятись не варто, так як загальний сюжет серії не є обов’язковим для ознайомлення і п’ята частина якнайкраще це демонструє.
ГЛЯНУТИ ВІДЕООГЛЯД МОЖЕТЕ НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY
Перед нами стелс-екшен, бойовик і драма з елементами фантастики. Гра дійсно схожа на жанровий салат з добавкою у вигляді роботехніки, яку тут власне й називають Metal Gear. Проект довготривалий, на проходження зійде від 60 до 100 годин, що немало, та тут одразу виникає питання – чи наповнений він настільки, щоб проводити в ньому стільки часу? Що ж, відповідь на це запитання – і так, і ні.
Гра починається як екшен-бойовик. Ми прокидаємось в лікарні після 9 років коми і нам розповідають, що всі на нас полюють, тож потрібно змінити обличчя. Новий фейс ми отримуємо за гарні очі, але такий хід не допомагає, так як нас все одно знаходять і намагаються вбити. Тут гравцю дають постелсити, лазячи під ліжками в палатах, після чого починається дивацький епік: нас намагається знищити якийсь палаючий мужик, навколо якого літає баба в протигазі. Що це таке – незрозуміло, до того ж герой наш взагалі вийшов мовчазним і за всю гру зронить лише декілька фраз. Він собі спокійно спостерігає за цим всім, мочить ворожих солдат і успішно втікає з лікарні. На цьому важливі для сюжету кат-сцени закінчаться надовго, адже нас закинуть до Афганістану, покажуть базу посеред моря і людей, яких ми будемо тут всю гру бавити, а вони розповідатимуть нам незрозумілих історій з максимально підвищеним рівнем пафосу.
Кожна місія в Phantom Pain позиціонується як розділ. Кожен розділ подається в стилі бойовика: ми летимо на вертушці, відкриваємо двері, навколо показують безкінечні титри і по сто разів вказують ім’я Хідео Кодзіми. Після ми стрибаємо з вертухана, сідаємо на коня і прямуємо до потрібного нам місця. Що тут сказати: спочатку це виглядає дійсно епатажно, однак річ в тому, що абсолютно кожна місія починатиметься так само, а імена, які показуватимуть на екрані, можуть назавжди залишитись в твоїй пам’яті. Марнославства тут багато, тому з часом вже й припиняєш дивуватись.
Світ гри складається з двох великих карт: карта Афганістану і карта Анголи. Його можна вільно досліджувати, але такої забаганки у вас не виникне, так як він тут дуже бідний і складається лише з блок-постів і великих баз, які можна спокійно зачищати. Також можна збирати різні рослини і ресурси для крафту різних предметів, можна викрадати тварин і людей. Взагалі Metal Gear Solid 5 – це симулятор викрадання африканських дітей чуваком, який ховається в коробці. Це дійсно щось новеньке й абсолютно безглузде, утім доволі забавне. В Снейка або Біг Боса, головного героя гри, є пристрій, який чіпляється до людей і об’єктів, після чого різко підіймає їх до неба і відправляє на базу. Викрадати будемо все, що можна – від людей до танків. Ви запитаєте – а навіщо викрадати людей? А людей потрібно викрадати для того, щоб поповнювати свій загін на базі, так як ми тут створюємо бізнес, приватну військову кампанію Діамантові пси. Викрадати можна всіх, але варто дивитись на стати ботів і вибирати найкращих. Побачити їх можна в бінокль.
Metal Gear Solid 5 – це стелс-екшен, який дозволяє собі не бути стелс-екшеном. Грати можна так, як тобі завгодно: від піти і замочити всіх до тихенько прокрастись і не вбити жодного противники. Спочатку мене дивувала зброя, яка не вбиває, а лише приголомшує на деякий час, та згодом, прохававши фішку з викраданням, все стало на свої місця. Найгірша річ тут – глушник на головній зброї, який руйнується за 10 пострілів. Ти, звісно, завжди можеш замовити інший і тобі доставлять припаси в будь-яку точку на карті, але для цього потрібен час і тикання в меню, яке не ставить гру на паузу. Таким чином, або підіймаєш тривогу, або стараєшся лазити так, щоб ніхто тебе не бачив. В будь-якому випадку Снейк з однієї кнопки вирубає будь-кого і робить це дуже навіть епічно.
Metal Gear Solid 5 – це стелс-екшен, який доволі бідний на стелс. Тут не так багато варіантів проходження місій і дуже мало винахідливості в плані бути непомітним. Ходиш присячки, або повзеш, що взагалі тут чіт, так як лежачи тебе не палять навіть в притул. Вирубаєш одного-двох охоронців, ховаєш тіла і прямуєш до потрібного об’єкту. Можеш комусь знести башку – хедшоти тут дійсно жирні і смачні, можеш оглушити когось і викрасти на базу. Загалом – нічого особливого, так як цікавий стелс гра відкриває тільки в другій половині проходження, де знаходяться квести, які потрібно проходити тільки по стелсу: спалився – переграти з самого початку.
До 40% проходження ми будемо займатись одним і тим самим, так як всі квести в грі діляться на декілька типів: вчини саботаж, викради об’єкт, ліквідуй офіцера, відшукай документи. В Африці цей список поповниться ще й викраданням дітей – вбивати не можна, але можна роздавати налисників. Дизайн баз виконаний дуже слабо. Це вкрай заплутані об’єкти, які не приносять жодного естетичного задоволення, до того ж боти в грі доволі тупі, зате стріляють влучно. Біда в тому, що в грі дуже багато місій і переважна більшість з них виконується на одних і тих самих об’єктах, які ти вже встиг вивчити як своїх п’ять пальців. Гра постійно буде повторювати себе у всьому і це найбільша її проблеми. Та що якщо я скажу вам, що друга її половина – це абсолютно ідентичне повторення всіх квестів з частини першої? Єдиний нюанс лише в тому, що тепер нас навантажують максимальним рівнем важкості, або змушують проходити на час. Геніально просто, що тут скажеш. Викликає це тільки роздратування, адже Metal Gear Solid 5 це просто аж занадто розтягнута гра. Її проходження повинно було складати годин двадцять, тоді як розтягнули на всі 100. А іноді ще й ідіотські сайди потрібно виконувати, щоб по сюжету піти далі. Справа тут в прокачці – не прокачав фултон? Що ж, не зможеш викрасти вантажівку по головному квесту. Йди і фарми. І розбиратись у всьому потрібно самому, жодних підказок і натяків. Не взяв на місію РПГ? Не зможеш вирулити з чітерськими суперсолдатами. Час від часу в інформації щодо квесту вказують бажану зброю, але квестів тут стільки, що вже й не надто читаєш, що саме тобі потрібно зробити – ясно і так. До того ж кожен квест супроводжується постійною балаканиною нашого куратора, якому рот не закривається майже ніколи. З часом це втомлює, до того ж Снейк взагалі ніяк не реагує на балачки і не каже ні слова.
Та найбільша клоунада тут – це менеджмент. Тобі постійно потрібно займатись розвитком бази, а саме – будувати нові платформи, вербувати нових бійців, прокачувати нові види зброї, відправляти бійців на якісь невидимі завдання, забирати нагороди і таке інше. Найгірше з цього – це розподіляти бійців по підрозділах, так як там потрібно моніторити всі стати і спеціальності, після чого вручну перекидати цих кретинів. Справа в тому, що кожен підрозділ прокачується за рівнями, а якщо якийсь з них не буде мати потрібного рівня, ти не зможеш вкачати той самий фултон, щоб викрасти ту саму бісову вантажівку. Це просто ідіотський нонсенс, так як тих бійців ти можеш зустріти лише на базі, вони не ходять з тобою на рейди і взагалі нічого не вирішують. Зате кожному хоча б можна дати лящів, за що вони ще й дякую скажуть.
Всю гру ми в переважній більшості будемо ходити з одними і тими ж пушками: мка з глушником, так як на більшість інших пушок глушник покласти не можна, снайперка і пістолет, який вирубає на деякий час. Вся інша зброя швидко підіймає гвалт, тому по стелсу пройти не вийде. Гра розкриває себе на моментах з суперсолдатами, яких тут реально вкрай важко винести. Ці покидьки мають кам’яну броню, яку треба збити через QTE, після чого розстріляти з РПГ. Нападають всією футбольною командою, стрибаючи, як Спайдер-мени, стріляючи, як Джейсон Борн. Вкрай чітерськи чуваки вийшли, але цікаві, хоч іноді трапляються квести, які по-справжньому бісять. В гри проблеми з сейвами, вона сейвить лише в певних місцях, тому якщо засейвила гра тебе не в тому місці, ти щоразу народжуватимешся і одразу падатимеш, так як ці хлопці одразу тебе палять. Також є фантомки-снайперші, з якими пов’язані найкрутіші квести в цій грі, але з цими яйцеголовими проблем немає, слабкі вони та й годі.
Сюжет Metal Gear Solid 5 спочатку спантеличує, потім інтригує, а потім розчаровує. Справа в тому, що ми вбиваємо головного антагоніста в першій половині гри, тоді як друга половина – це театр абсурду. Більше того, елементи фантастики тут ніяк не пояснюються, до того ж вони виглядають доволі смішно – особливо літаюча баба в протигазі. Так само смішно виглядає і їзда на транспортних засобах – це просто якесь знущання по керованості, а також по швидкості. І смішно, і грішно. Друга половина гри ніяк не розкриває персонажів, додає ідіотського малого, якого ми, ДЛЯ ЧОГОСЬ, викрадаємо, а той декілька разів намагається нас вбити, але ми все пробачаємо, діти вони такі. Дитячий садок «Берізка» - ось як можна назвати другу половину гри. Абсолютний нонсенс. Грати в це вартує лише для 1-хвилинної кінцівки, яка розставляє крапки над І. І якщо перша половина гри дійсно розкривала мотиви антагоніста, дійсно давала цікаві ідеї щодо знищення націй через мову, використовуючи спеціальних мовних паразитів, щодо ядерної зброї для всіх і поваги у всьому світі, то друга – це просто безалкогольне пиво. В гри дійсно був величезний потенціал і дуже навіть солідний графічний рівень, але весь цей потенціал повністю розтринькали. Саме тому Metal Gear Solid 5 – це шедевр і розчарування.