Карти, яких не вистачає в CS2

Вкрай дивно спостерігати сьогодні за тим, як сучасні відеоігри займаються самоскороченням. І найдивніше тут те, що проводять подібну практику ігри, котрі раніше були наповнені під зав’язку. CS2 – яскравий приклад подібного. В 2025-му нам дають маппул з 13 карт + 2 нових карти в другому пілоті і 3 карти в режимі перегонів озброєнь, тоді як 20 років тому ми могли обирати з більш ніж тисячі карт – головне лиш почекати перед раундом, щоб підвантажило всі файли. Чому і навіщо легендарний Контр-Страйк займається подібним самобичуванням, немов відрізаючи собі кінцівки? Адже переважна більшість гравців досі не те що пам’ятає безліч старих карт, але й з нетерпінням очікує їхнього повернення до гри. Сьогодні ми вдаримось в ностальгію і згадаємо такі карти, а перед цим нагадаю вам, що ставити хеди без лагів можна на ігровому ПК від Артлайн – посилання на збірки будуть в описі цього відео.

ДИВИСЬ ЦЕ ВІДЕО НА YOUTUBE

Карти для Counter-Strike справді ніколи не були проблемою. Масштабне ком’юніті гри займалось її повноцінним самообслуговуванням на постійній волонтерській основі, реалізуючи найбільш дивовижні ідеї. Декотрі з них не зуміли закріпитись в якості золотого стандарту якості, тоді як інші увійшли в епоху легендарності та спочили на лаврах. Шкода лиш, що на тому золотому п’єдесталі вони так і залишились, адже Valve веде доволі дивну політику щодо карт. На цьому місці потрібне дещо прояснити – самі Valve майже не займаються власне створенням карт, вони купляють їх в дизайнерів і ретекстують, надаючи їм блиску та шарму. Valve або купляють права на карту, або беруть її розробника до себе в команду. Подейкують, що за Анубіс автори отримали 150 тисяч доларів, тоді як інші карти могли обійтись в 50 тисяч зелених. Компанія додає нові карти до гри в нових операціях, водночас забираючи старі. Доходить до справжнього жонглювання, яке аж ніяк не подобається гравцям. Кінцевий результат може й взагалі відняти у вас улюблену карту на так зване допрацювання, з якого досі так і не вийшли деякі карти.

Мова йде про Cobblestone, одну з перших карт для Counter-Strike, яка з’явилась в 2000-му році. Її створив школяр Девід Джонстон, який є автором Dust і Dust2. Dust2, до слова, вийшов аж через рік після Cobblestone, який тоді не зумів заробити великої популярності, та невдовзі став однією з найцікавіших карт в КС. Розробник тривалий час виношував ідею карти з середньовічним замком. Спочатку вона називалась просто cbble, та потім відійшла від скорочень і перетворилась в повноцінний замок лорда Вільяма в Франції. Cobblestone стала найбільшою картою в Counter-Strike, що породжувало нові маневри. В 1.6 карта відрізнялась від Source, в CS GO її теж злегка переробили, по-кіберспортивному, так би мовити. В результаті отримали один з найцікавіших антуражів і викликів – Cobble може здатись доволі заплутаним, а засідка з АВП тут суттєво збільшує шанс перемоги. Утім Valve подумали, що нафіг той Кобл взагалі здався, тому забрали його типу на допрацьовку і не повернули. Дуже негарно з боку Габена займатись подібним.

Та не один Кобл з високо піднятою головою ніс тематику середньовічних замків. В Source ви могли бігати на такій карті як de_piranesi, яка була однією з моїх фаворитів. de_piranesi багато в чому схожа з Cobblestone: та ж готична осіння атмосфера, ціла купа заплутаних ходів і крутих точок для АВП. Карта приносила море задоволення, так як вона вийшла доволі вертикальною: тут ходи діляться на три поверхи, останнім з яких є висока стіна замку, яка розмежовує Контрів і Терів. З неї можна або прикривати або штурмувати плент, тоді як під тобою може тривати рубка в замкових палатах. Карта тішила й з естетичної точки зору, тим більше вона чудово побудована і дозволяє реалізовувати як зброю дальню, так і ближню. Дуже шкода, що її так і не додають в КС2.

На цьому тематика замків та палаців не закінчується, адже в тому ж Source ви можете згадати таку карту як Chateau. За сюжетом, це є ще одна фазенда загадкового лорда Вільяма, в якого вдома традиційно проходять перестрілки. Тут навіть сценарій завезли, в якому терористи не змогли підірвати Кобл, тому взялись за Чатеау. Карта теж була вкрай кайфовою, хоч і доволі кемперською. Не скажу, що вона користувалась широкою популярністю, та в вузьких колах існували її справжні фанати, які ніколи не проти пострілятись в стінах цього обійстя.

Що стосується великих приватних будинків, неможливо не згадати про Mansion. Mansion – це перша в історії карта для Counter-Strike. Створив її студент Магнус Лінд, який створював карти для Quake, Халфи і Варкрафт. За декілька вільних від навчання днів юнак створив Мансіон з сюжетом порятунку заручників. На карті була реалізована система камер, яку міг використовувати спецназ, та й загалом карта хоч і виглядала просто, але задавала доволі інтенсивного ігрового темпу. Втім через її сирий вигляд її прибрали через 2 місяці, але Лінд відполірував старий варіант і вже в beta 3.0 вона повернулась в маппул. Але ненадовго – згодом карта все одно зникла в нетрях історії і так і не повернулась ані в Соурс, ані в КС ГО, хоч в майстерні вже давно лежить її оновлена версія.

Взагалі більшість карт, про які йде мова сьогодні, вже давно маринуються в майстерні, але Valve не проявляє інтересу до цих карт. Можливо, через авторські права, можливо, через неактуальність – хтозна, та сьогодні оціночні критерії компанії зрозумілі. Щоб потрапити до маппулу, карта повинна бути дуже якісною, дуже яскравою і дуже наповненою. В цьому плані Basalt і Edin дійсно прекрасні кандидати, а от в плані геймлпею – кандидати доволі відстійні. В грі були значно кращі карти, які з невідомих причин відійшли в небуття. Почати варто з Militia – цю карту переробили для CS GO і переробили прекрасно. За Мілітію голосували постійно, адже вона невелика, швидка і до біса весела. Навіщо Valve забрала її – одному Габену відомо, так само як і з Agency.

Agency – це сучасний приклад хорошої карти для CS2. Три ходи, мінімум кемперських точок і відсутність сто тисяч всіляких ящиків, за якими можна заникатись, і доволі непередбачуваний геймплей в ендгеймі. Цю мапу теж пікали дуже охоче, тож сподіваємось, що колись вона ще з’явиться в КС. Як і Cache. В попередньому відео про Контру я розповідав, що колись Кеш мав українсько-чорнобильський антураж, але карта пройшла крізь багатство змін і її фінальна версія точно нікого не розчарувала. Раніше Кеш був таким ж популярним як сьогодні Міраж. Карту постійно катали кіберспортсмени, ну а якщо така велика любов з’являється до якоїсь з мап, Valve обов’язково її забере. GABEN LOGIC! Ця ж ситуація стосується і Assault.

Як можна здогадатись забрати настільки легендарну карту з маппулу? В Assault шпіляли всі діди на планеті, а тут такий удар в спину. Це не годиться, завезіть хоча б assault mini, не тягніть прикол, я на цій карті виріс, хлопці. 

Взагалі сучасній Контрі дуже сильно не вистачає старих маленьких aim-карт. Не завезти таку класику як aim headshot – це блюзнірство. Ця карта суттєво допомогла б моїм тіммейтам, котрі стріляють в голову, а попадають в небо.

Згадати варто й aim AK-Colt – дуже проста й водночас дуже крута карта. Величезна галявина, стіни і пушки – все, що тобі треба. Тут можна було непогано так підтягнути хеди на дальняк, але здогадувались і до бази добігти, щоб розстріляти збоку. Не забуваємо і про подібні АВП-карти, найпопулярнішими з котрих були AWP India і різновиди AWP Lego.

Для любителів слона це був справжній рай. На Індії доходило до виключних пострілів в голову, максимально ювелірних, тоді як LEGO давали більше простору для маневру. Зменшені карти теж було б цікаво поганяти. Найкращий варіант – dust 2x2, це без шансів була найпопулярніша карта в КС за всю історію, та навіщо її додавати в сучасний маппул, якщо можна додати Edin, який пікають раз на пів року? 

Poolday в перегонах озброєнь – це прекрасно, але не додати туди такі карти як 1000$ і fy_snow – це повний крінж. Штука баксів швиденько показувала в будь-якому комп’ютерному клубі що ти за гравець, а fy_snow демонстрував твої хитрощі та тактичні вміння.

Рівень дофаміну на цих мапах зашкалював, адже це безкінечний екшен. Якщо ж вдаритись в спомини про їх варіації, можна впіймати запаморочення.

Тепер перейдемо до важкої артилерії. Aztec – одна з моїх улюблених карт в цій грі з самого дитинства. Замість культової класики Valve додали в гру ГМО-замінник під назвою Ancient, який невдало імітує локації Ацтек. Чому Valve не повертає одну з найкращих карт в цій грі? Пліткували про її незбалансованість, мовляв дуже важко вийти мєнтам на плент, а мостик занадто щільно криється. Щось раніше я не помічав подібного, але перечити GABEN LOGIC важко. Не дивлячись на дійсно грандіозні масштаби, Aztec створювала грандіозні в своїй цікавості ситуації. Більше того, ця карта максимально проста і не пропонує сто тисяч безпонтових текстур, за котрими можна никатись як останній щур. Тут все чітко і рівно: вийшов на обширний простір? Лови кулю. В Соурсі карта виглядала прекрасно, якою ж вона могла б бути крутою на сучасному Source 2, з купою рослинності в каналах, старими гнилими дошками на мостику і гравіюванням на камені. 

Не менш круто сьогодні виглядав би й Westwood. Колись в часи КС 1.6 ця карта мала не меншу популярність ніж той ж Ацтек, а може навіть і більшу. Серваки з Вествудом можна було відшукати так само просто, як сьогодні повістку – карту полюбляли всі, адже вона забезпечувала унікальний сетинг Дикого Заходу з салунами, готелями і двома вузькими пустельними вуличками. Вествуд дійсно відрізнявся багатством місць: можна було залазити на дахи будівель, на водонапірну вежу, а можна було бігти задніми дворами й залишатись непоміченим. Дуже непроста карта в плані гри, але дуже крута і цікава. Дещо подібною до неї є карта de_alexandra2 – двоюрідний брат Даста. Різновидів александри теж було вдосталь, але саме двійка зуміла завоювати любов гравців. Тут багацько звивистих ходів і великих ящиків, чий кут може вирішити долю цілого раунду. Її схема доволі вигадлива, але водночас доволі проста. Проста, та не тривіальна, що важливо.

Якщо згадувати про Source, неможливо не згадати про Гавану. За невідомих причин ця карта не зуміла ані привернути до себе широку увагу, ані зберегтись перед плином часу. А Havana була унікальною картою, так як це була єдина карта в Контрі, чиї проходи закриваються і відкриваються через кожен раунд. Всього на карті було 4 проходи, 2 з котрих відкриваються кожного раунду. Це економило час, так як розміри Гавани були дійсно циклопічними. Карта підкуповувала своєю унікальною атмосферою. Вона була доволі темною, але все одно доволі зрозумілою. Не дивлячись на всі надбання, ніхто так Гавану і не оцінив.

А от Tuscan свого часу оцінили всі, так як це була одна з найбільш популярних карт в КС 1.6, чиї події протікали в Італії. Карта була дуже ламповою і дуже зручною для перестрілок. Що найцікавіше, Valve викупила її ще в 2019 разом з Анубісом, заплативши за неї 500 тисяч доларів. Її повністю переробили і переробили дуже круто, але чомусь її досі немає в офіційному маппулі. 

Зате в офіційному маппулі свого часу була карта Austria. Непогана, дуже вайбова зимова карта з симпатичними австрійськими будиночками в горах. Вона з’явилась в 2017 і протрималась в маппулі до 2019-го. Можливо, за цей час зуміла набриднути, тому її й кікнули, та разом з нею вийшла ще одна карта – Insertion, яка є однією з моїх улюблених.

Insertion ніби повністю змінює цю гру. Виникає враження, що ти десь не в КС, а в Колді, заходиш до хати і рятуєш заручників. Карта унікальна тим, що в спецназу тут є чотири стартових точки. Вона дуже різноманітна, змінює атмосферний ландшафт гаражами, пристанями, затишними будиночками з цілою купою вікон та дверей. Грати в цю карту було не те що просто цікаво, це була справжня насолода. Та й популярністю вона користувалась немалою, дідького його знає навіщо вони її видалили. 

Під сам кінець неможливо не згадати про ще одну карту, а вірніше – цілий тип карт під назвою rats. Карти de_rats пропонували зменшений масштаб модельок КТ та терів і максимально просту в плані атмосфери локацію в гігантському варіанті. Так бої маленьких олов’яних солдатиків проходили на кухні чи в чиїсь кімнаті, нагадуючи вам тяжке дитинство з дерев’яними іграшками і коником без ноги. Подібна ідея зменшення завжди симпатизувала мені в іграх, кіно та літературі, та тут вона нагороджує якимось незвичайними враженнями, ніби буденна перестрілка, а ніби й ні. Ці карти були дійсно нереальних масштабів і тут можна було залізти як під саму стелю, так і бігати там, де бігають миші. Незабутнє враження, як і від вищезгаданих карт.