Ua
Max Payne – це незабутня серія, яка суттєво вплинула на жанр шутерів. Для когось гра досі залишається однією з найкращих за весь час, до того ж перші частини досі грабельні. Моторошна атмосфера з нуару і крутих перестрілок врізається в пам’ять Титаніком. Як вийшло авторам передати її так вміло і точно? Дізнаємось вже зараз.
Історія Макса Пейна розпочалась задовго до створення першої частини. Сценарист Сем Лейк написав основу сценарію ще в часи навчання в театральній академії. Він говорив, що завжди хотів написати сценарій про крутого копа, а потім зробити по ньому гру, адже такий образ вже давно існував в кіно, але не в ігровій індустрії. Коли Лейк прийшов в Remedy, він написав сценарій до Death Rally, після чого розпочав втілювати свою давнішню мрію. Так народився Max Payne – нью-йоркський поліцейський, який втрачає все. Продажі Death Rally були успішними, тож невелика студія Remedy з 30 чоловік звернулась до 3D Realms, щоб ті профінансували їхній майбутній проект. Видавець поставив умову – жодної ізометрії, гра повинна бути 3D. Спочатку гра називалась Dark Justice, потім – Max Heat, а в 1997 отримала назву, за якою ми її й знаємо – Max Payne.
На початку автори малювали текстури від руки. Гру планували зробити більш мультяшною, але технології швидко стрибнули вперед, відкриваючи перед розробниками нові технічні горизонти. Так як з містом вони вже давно визначились, Remedy вирішило відправити своїх художників до справжнього Нью-Йорку, щоб ті без кінця клацали камерами і проникались атмосферою міста. В Великому Яблуці художники провели декілька днів і зробили більше 5 тисяч знімків. За їхніми словами, калейдоскопічна сукупність стилів стала кондитерською для левел-дизайнерів. Так як тинятись доводилось не тільки відомими та безпечними місцями, група найняла двох колишніх поліцейських для охорони і відправилась в найбільш небезпечні частини міста. Декілька разів саме охоронці рятували так званих фінських туристів від місцевих злочинців. Група побувала в найнезвичайніших місцях, в яких житель Нью-Йорку не бував навіть за тридцять років свого життя. Деякі з них до глибини душі вразили своєю жахливістю, тож все це ми можемо побачити в іграх.
Важливо відмітити й той факт, що в Max Payne Нью-Йорк зображується темним і моторошним. Снігові бурі в першій частині – данина скандинавській атмосфері. Сем Лейк напічкав гру відсилками до скандинавської міфології – достатньо лише згадати назву того самого наркотику і стан, який він викликав. Головний герой гри втрачає все. Це людина в відчаї, психологічний стан якої Сем Лейк намагається розкрити зі всіма подробицями. Постійна рефлексія відбувається за рахунок закадрового голосу, думок Макса. Фішка з коміксами теж чудово вписується в гру, вона практично стала її візитівкою. Проте комікси мають і другий бік медалі – в грі своєрідний гумор. Вони зменшують психологічну напругу і дозволяють розслабитись, адже надто серйозна гра, за словами сценариста, швидко набридає.
Професійних акторів у Remedy не було, тому Сем Лейк запропонував власну кандидатуру на головного героя. Персонажі, яких ми бачимо в грі, це друзі, родичі, знайомі або й взагалі випадкові люди, яких студія запросила прийняти участь. Одного разу Remedy навіть взяли рознощика піци на одну з ролей. Утім озвучував Макса не Сем, а професійний актор Джеймс МакКеффрі.
Як пам’ятаємо, однією з центральних фішок Max Payne є bullet-time. Цей прийом в першій частині використовується постійно, щоб створити ефектність і нагнати пафосу. Гра використовує механіку стрільби хітскан, яка за допомогою променя визначає чи влучив гравець в ту чи іншу текстуру. Так як головна перевага хітскану – це висока швидкість опрацювання, вона чудово вписується в гру, роблячи їх більш динамічною.
Перша частина Макс Пейн показала чудові продажі. Довго не роздумуючи, Remedy почали роботу над сіквелом, чий сценарій налічував 600 сторінок. Сценарій першої частини вписувався в 150-200. Утім це не завадило суттєво скоротити гру. Не дивлячись на це, автори спробували наповнити її максимально, щоб породити реграбельність. У них вийшло більш ніж – адже всі ви дивились телевізійні шоу в Макс Пейн 2? Назва The Fall of Max Payne не обіцяла нічого хорошого. Що може змінитись в житті копа, який втратив все? Як виявилось, життя може стати ще важчим. Причиною цього була випадковість, яка вкотре звела Макса з Моною Сакс, кіллершою, яку ми пам’ятаємо з першої частини.
«Їх тягне один до одного з абсолютно неправильних причин, – каже Сем Лейк. – Він знає, що нічого хорошого від неї не дочекається й цілком ймовірно, що вона використовує його, але все одно йде за нею. Іноді любов робить боляче».
Як ми пам’ятаємо, в другій частині нам іноді доводилось грати за Мону. Гра за Мону – це те, як у своїй уяві бачить це Макс. Насправді автори хотіли додати й інших персонажів для гри: мафіозі Вінні, Володимира Лема і Джима Бравуру, але потім відмовились від такої думки. Так як в студії з’явились гроші, вони найняли професійних акторів. Образ Макса взяв на себе Тімоті Гіббс, відомий за серіалом «Секс у великому місті». Графіка стала набагато кращою. Кількість полігонів на кожній моделі збільшилась в 3-4 рази, з’явилась шикарна ragdoll-фізика. Друга частина – це вічний шедевр, події якого відбуваються за одну ніч. Це гра, яка залишає після себе приємний смуток, змушуючи замислюватись над трагедією долі.
А ви пам'ятаєте Макса Пейна? Пишіть у коментарі на нашому YouTube-каналі ARTLINE PLAY, буде цікаво скільки людей перейшло та підписалося від цієї статті.