Ua
Вона була самотньою. Бродила пустками і намагалась відшукати хоч когось собі подібного, але марно. Вік її суттєво перевершував навіть найсміливіші вигадки, а мудрість, яку вона набула за час свого існування, не могла зрівнятись з досвідом жодної іншої живої істоти в Неверленді. Історія Матері, істинної Господарки лісу – одна з найцікавіших і найсумніших в третьому Відьмаку. Це одна з найбільш могутніх істот, якими рясніє цей світ. Та яка вона насправді? Добра чи погана? Який її справжній лик? Чорний жеребець з червоними очима чи красива жінка з довгим чорним волоссям? Спробуємо знайти відповіді на всі ці запитання. Я Андрій Безсовісний і ви знаходитесь на сайті ARTLINE.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Велен – не найприємніше місце в Неверленді. Це химерна місцевість з болотами та драговинами, а також зловісними монстрами, які ховаються в них. Тут панує беззаконня, сільське невігластво і правило сильнішого, ну і без оковитої, звісно ж, не обійшлось. Велен – небезпечне місце для життя, і різних небезпек цей край налічує безліч. Та є серед них одна, про яку говорять пошепки, адже ліси і болота теж мають вуха. Людські.
«Візьми дитя, юне та невинне, відведи до Кривовухих трясовин. Знайди вівтар, присвячений Господаркам - від нього йде солодка стежка. Відправ дитину стежкою і нехай вона йде солодким слідом прямо до Благодійниць. Нічого більше не потребуватиме ця дитина, бо Господарки щедрі.
Стоячи перед вівтарем, промов своє прохання, і Благодійниці почують його, бо вони чують і бачать все, що діється в їхніх володіннях. І якщо ти все зробив правильно, прохання твоє буде почуте».
Кров і плоть, життя за мудрість, покірність за безпеку. Вірування ізольованих верств населення завжди в чомусь екзотичні, лише екзотика ця може швидко переростати в екстремізм. Якщо ж вірування підтверджені ділом і жодних доказів вже не потрібно, апетити зростають по обидва боки. У цьому забутому богом краю є свої правительки – це три відьми, яких називають відьмами з Кривовухих трясовин. Вік їхній неможливо визначити. Подейкують, що відьми настільки старі, що бачили не лише перших людських королів, але й ельфійських королів старого світу. Це одні з найбільш унікальних істот у світі Відьмака, які живуть в важкодоступних місцях і залишаються незнаними для магів та алхіміків. Ніхто не знає їхніх справжніх імен, не знає й те, до якого роду вони відносяться.
Відьми безсмертні. Вони володіють чарами поліморфії, тому можуть приймати подобу молодих і красивих дівчат. За каноном, вони варять магічні зілля, які дозволяють їм підтримувати безсмертя разом з силою землі, яку вони черпають. З землею на болотах Велена у них існує тісний магічний зв’язок, адже саме з неї вони й були створені. Створені однією з наймогутніших істот, створені Тією-хто-знає.
«Кажуть, спершу їх було чотири. Мати, Та-Хто-Знає, Господарка Лісів, прийшла з далеких земель, і оскільки тяжко страждала від самотності, зробила трьох дочок із бруду та води».
Так починається книга «Та-хто-знає», в старій чорній палітурці, що покрита зеленою пліснявою. «Кажуть, спершу їх було чотири…». Насправді ж спершу вона була одна. Мати, та-Хто-Знає. Ця істота не є божеством, не відноситься до жодного виду і не піддається класифікації. Ніде не сказано, який саме вигляд мала Господарка Лісу – чи була це красива дівчина з білосніжною шкірою, чи був це дух, який міг приймати будь-яку форму. Знаємо ми те, що Господарка Лісу є однією з перших, якщо не першою, істотою в Неверленді. Кажуть, що вона така стара, як світ, та ніхто не знає звідки вона з’явилась і хто її створив. Все своє життя відьма страждала від самотності. Вона не могла відшукати нікого схожого на себе, а за законами природи все на землі має пару. Так парою Господарки Лісу стала мудрість. Кажуть, що вона знає відповіді на всі запитання, адже зуміла сягнути суті світобудови. Іронія в тому, що знання принесли їй лише біль і посилили відчуття самотності, яке помалу зводило відьму з розуму.
Переломний момент відбувся під час Кон’юкції сфер, коли часопростір був розірваний і в світ Відьмака з інших світів потрапили різні створіння – від монстрів до людей. В світі з’явилась сила, могутня магія, яка стала інструментом нової епохи. Господарка Лісу швидко опанувала її. Навіть з безлічі нових, досі невідомих істот вона не зуміла відшукати споріднену душу, тому, скориставшись магією, вона вирішила створити її власноруч. Змішавши власну кров з грязюкою, з глини вона створила трьох дочок. Саме вони повинні були зберігати її спадщину, адже створені були їй на радість.
Люди, які теж з’явились в Неверленді завдяки Кон’юкції сфер, поступово почали заселяти Велен. Люди зіштовхнулись з магічною силою цих древніх істот, які правили там, хоч досі залишається невідомим місце, звідки сюди прийшла Та-хто-знає. Люди сприйняли Володарку як богиню і почали поклонятись їй. В обмін на покору та службу Та-Хто-Знає допомагала поселенцям. Вони отримували мудрі поради і магічну допомогу, а сама Матір вчила своїх дочок заохочувати повагу до себе, адже чим більше людей їм поклоняється, тим краще. І ніби все йшло як годиться, та стара рана, буремне питання не давало спокою відьмі – чому навіть посеред прислужників та дочок вона все одно відчуває себе самотньою?
Безумство почало охоплювати розум відьми і поступово вона почала топити Велен в крові. Одержимість та ненависть отруювали все навколо, а жертви, які вимагала Господарка Лісу, ставили все більшими. Щороку на Беллентейн на Лисій горі під Стародавнім дубом дочки відьми влаштовували свято Матері, під час котрого підносили їй людські ритуальні жертви. Колись відьми спускались вниз до вогнів людей і вислуховували їхні прохання, але безумство матері росло, тож навіть висловлювати недовіру її магічним силам було небезпечно. В одну таку ніч Відьми вирішили вбити Матір. Швидш за все, вбити зі світлих мотивів, так як подібна поведінка могла привернути занадто багато уваги до краю і стати кінцем правління відьом. Вони втілили задумане і поховали її в самотній могилі на болотах. Та дух Матері не бажав покидати цей край, він давав відсіч, через що його довелось запроторити до Стародавнього дуба, корені котрого встигли впитати кров Матері. Після цього Дуб почав плодити магічні жолуді, які живили весь цей неплодоносний край. Жолуді християни використовували в якості добрива, або як інгредієнт від хворіб. Дуб став тюрмою для Матері. Багато століть вона блукала поміж густим гіллям дерев, страждаючи від безсилля і ненависті. Дух не міг покинути дерево, а відьми не могли його знищити, хоч і використовували чорну магію. Через власне безсилля дух Матері вбивав всіх, хто наближався до Дуба. Відтоді те місце почали називати Пагорбом, що шепоче, страшний голос попереджував всіх, а сміливців чекала тільки смерть.
Вбивши матір, Веленські відьми присвоїли собі титул Господарок Лісу. Вони продовжили справу Тієї-Хто-Знає, але на свій влад і розсуд. Пряха, наймолодша з сестер, пряла чарівний килим з людського волосся, яке було зібране як данина. За допомогою цього килима піддані могли звертатись до відьом з низькими проханнями. Кухарка, середульша сестра, варила магічні зілля. Та не тільки, адже подейкували про сотні рецептів з людської плоті. Шепотуха, найстарша з сестер, чула все, що було сказане в слух. Навзнак служби піддані відрізали собі вухо. Відрізані вуха вона розставляла на болотах і в лісі, щоб чути все, що відбувається в їхніх володіннях.
Відьми продовжили допомагати людям, але залишили недоторкнутим ритуал з дитячим жертвоприношенням. Їхній апетит зростав, але місцеві сприймали це так, як повинно і продовжували поклонятись Господаркам лісу. Все змінилось, коли на Кривовухі трясовини прийшов відьмак Геральт з Рівії. Відьми вирішили використати його у власних цілях, взамін на інформацію про Цирі і порятунок дітей-сиріт, яких вони ховали в Аард Цербін, власному паралельному світі, яким був той самий гобелен в хаті з трьома відьмами в людській подобі. На жаль, про цей кишеньковий світ в грі згадують лише один раз. Також Ааард Цербін – це назва Лисої гори на старшій мові, але плутати з власним виміром Веленських відьом назву не варто.
Перед відьмаком постає вибір, яке зло обрати – менше чи більше? З одного боку, істинна Господарка лісу не мала поганих намірів до власного безумства, з іншого вона вчинила терор, за що й була покарана. З відьмами справи теж цікаві – хоч вони й врятували тутешніх людей, вони все одно продовжили криваву справу Матері і навіть посилили її. Чи міг прийти до духа катарсис через стільки століть, проведених в дереві? Чи скоїть вона щось страшне знову, якщо її звільнити?
Декілька відповідей на ці питання маємо, так як неодноразово проходили Відьмака і знаємо, чим це все закінчиться. Як зробити правильно – судження суб’єктивне. У Відьмаку часто висвітлюють ситуації, в котрих немає єдиного правильного вибору. Якщо вибір неминучий, відьмак завжди обирає менше зло, утім – яке зло тут менше? Якщо Геральт звільнить духа, він вселиться в чорного жеребця і поневірятиметься тим краєм. Якщо до жеребця підійти надто близько, можна заразитись безумством, однак дух Матері завжди тримається осторонь і оминає людей. Така ось вийшла іронія – страждаючи від самотності, в кінці відшукуєш розраду і щастя в тій ж самотності.
А який вибір зробив ти? Пиши в комент під цим відео і став лайк. Не забудь підписатись і відвідати інтернет-магазин ARTLINE, де ти завжди можеш купити топовий ігровий ПК. До нових зустрічей на ARTLINE PLAY.
