Історії про реднеків стають вдвічі цікавішими, якщо до їхнього сценарію додаєш культ. Кожен культ по-своєму цікавий, адже пропонує поглянути на світ через певну призму окулярів, чий відтінок залежить від конексту вірування. Кожен культ має на увазі центральну фігуру, ідеї котрої і є його життєдайним рушієм. Така фігура – це своєрідне втілення бога, котрого віряни обирають самі за різними причинами. В Far Cry 5 головним ідеологом та мотиватором виступає Йосип Сід, фанатичний лжепророк, який з’їхав з глузду.
ДИВИСЬ ОГЛЯД НА YOUTUBE!
Йосип Сід створює величезну секту Ворота Едему, яка готується до судного дня. На його думку: світ – це місце, яке вичерпало себе. Прийшов час створити новий Едем, прийшов час перезапустити все заново і розпочати життя в любові. Як і вінших подібних недофілософіях, в центрі філософії Йосипа Сіда знаходиться щастя, в котрому ми так прагнемо жити. Це щастя здобувається повним послухом, абсолютною довірою і вірою. Всі інші – єретики та грішники, які підлягають або наверненню, або знищенню. Під прапором таких цінностей Йосип Сід збирає секту з тисячі бородатих реднеків, які по факту є приватним військом, і вирушає до вигаданого округу Хоуп, щоб осісти там і зустріти кінець світу. Театр абсурду відкриває лаштунки.
Як то буває в серії Far Cry, ми граємо за ноунейма, який разом з поліцією і ФБР приїздить до округу, щоб взяти лжепророка під варту. В нас, звісно ж, нічого не виходить, тому поплічники, з якими ми приїхали і яких невдовзі швидко зненавидимо, зникають після падіння гвинтокрила. Провал операції і втрата людей якось нікого не засмучує, саме тому американська влада ніяк не втручається в те, що відбувається. Ми попадаємо в маленький В'єтнам, де ведемо партизанську війну з сектантами в 21-му столітті без втручання ззовні. І цей абсурд Ubisoft не намагаються виправдати ані на мить – для них подібна ситуація протікає на повному серйозі і не викликає жодних запитань. Зброю до рук і погнав вбивати все, що рухається!
Саме так звучить принцип серії Far Cry – вбивай все, всіх і завжди. Нам дають величезну карту, на кожних п’ять метрів котрої перманентно спавняться реднеки. Геймплей простий: займаємось геноцидом до сюжетних завдань, під час сюжетних завдань, після сюжетних завдань. Всі завдання в цій грі теж пов’язані з геноцидом: будемо зачищати локації і захоплювати аванпости. Будь-який діалог в цій грі закінчується «піди і замочи всіх», тому сенсу в прослухуванні брифінгу немає – навіщо розтягувати гру максимально ідіотськими діалогами, якщо можна одразу приступити до справи? Бувають завдання й іншого типу і пов’язані вони або з мисливством, або з визволенням заручників. Так чи інакше, робити будемо те саме – вбивати.
Карта в Far Cry 5 поділена на три сектори, які контролюють три боси. Щоб дістатись до боса і звільнити сектор, вам потрібно сильно йому насолити. Для цього потрібно заповнити смужку експи локації, виконуючи сюжетні квести і сайди, а також дошкуляючи декількома способами: знищенням вівтарів, знищенням автівок з наркотою, захопленням аванпостів, визволенням заручників з білих бусів. Зайнятись ніби є чим, та насправді сюжетних квестів тут обмаль, як і сайдів, тому, щоб добити смужку експи на локації і дістатись до боса вам потрібно самому відшукувати найменші заняття, які вас до цього приведуть. Найголовніше те, що ці прості види діяльності дають мінімальну кількість досвіду, тому замість визволення 20 мирних вам доведеться визволити майже що сорок, враховуючи захоплення всіх аванпостів і виконання інших буденних активностей. Виглядає це так: або стаєш на своїх дві і пішки йдеш по дорозі, на котрій кожних п’ять метрів спавняться блокпости з реднеками, і вбиваєш всіх підряд, або береш гвинтокрил і намагаєшся знайти це все з повітря. Від початку й до кінця гри займатись будемо саме цим – біжи, стріляй, бери авто, гальмуй, вбивай, їдь далі. Є ще повітряні бої, які закінчуються за два залпи. Авіація ворога немов зроблена з паперу, коли в гравця запальничка. Щоправда, коли ти пересуваєшся пішки, за тобою постійно буде гнатись ворожий гвинтокрил чи літак, скоюючи невдалі обстріли. Втекти важко, підходить тільки відсіч.
А дати відсіч на перших порах теж нелегко через можливість переносити лише два види зброї і кулі, які закінчуються за 15 секунд. З прокачкою ситуація змінюється на краще, але для цього потрібно винести як мінімум одного боса і побачити найгірші бос-файти в історії. Єдиний плюс – вони не схожі один на одного, на відміну від всього іншого в цій грі.
Far Cry 5 не тільки протягом всієї гри повторює активності, якими ми будемо займатись, але й повторює себе у всьому. Модельки реднеків в кожній локації різняться, але для кожної локації Ubisoft створили всього лише по 3-4 модельки ворогів, через що виникає враження, що постійно вбиваєш одного і того ж бородатого мужика. Злегка різняться лише vip-сектанти і лисі чуваки з мачете, чия когорта – це якесь циркове братство близнюків. Постійне повторення охоплює й інші речі: ми постійно будемо бачити одні й ті ж автомобілі, одній і ті ж літаки і гвинтокрили, і навіть одні й ті ж пушки. Сектанти завжди використовують одну й ту саму зброю, тоді як для гравця вибір теж зробили невеликий: в магазині можна купити декілька револьверів, покращений лук і МП-40, все інше – це те саме, лише з інакшою моделькою або скіном. Таким чином всю гру проходиш з однією і тією ж зброєю, яка набридає вже після зачистки першого сектору.
Що найцікавіше – стандартний пістолет в Far Cry 5 є однією з найточніших пушок. З ним можна легко повністю цю гру пройти, так як виносяться вороги тут за одну – дві кулі, що виглядає дуже навіть реалістично. До стрільби немає жодних претензій, звучить насичено, працює точно, а от до роботи штучного інтелекту претензій бензліч, адже він тут такий тупий, як ложка. Боти – це просто манекени для стрільби. Дитину важче надурити, ніж цих хлопців, до того ж вони завжди лізуть на рожен, рідко використовують укриття, майже ніколи не кидають гранат, на відміну від ботів в Сталкері Чисте Небо, які гранати носять в кишенях, як зернята соняшника. Ботів можна ловити на живця, якщо підстрелити одного і лишити його стікати кров’ю з пораненням – вони будуть вічно прибігати, щоб підняти побратима, а ти – відстрілювати їх, як китайці горобців. Чого лише варта ця анімація підйому товариша - о так, навіщо взагалі бинти та аптечки, якщо можна просто взяти брата за руку? Ще смішніше це все виглядає з підняттям тварин.
Світ Far Cry 5 абсолютно пустий, саме тому Ubisoft зробили постійний спаун ворогів через кожні п’ять метрів. Тут немає чим зайнятись, немає цікавих, визначних чи секретних місць, немає лору, немає адекватних занять. Квестів обмаль, до того ж завдання навіть можна й не читати, все одно потрібно вбити всіх або когось врятувати. Навіть музики по радіо мінімум – в одному авто може бути лише дві радіостанції, не більше. Хоч природа й виконана непогано, світ гри абсолютно пластмасовий. Автори навмисно зробили його таким, щоб при навіженій їзді на квадроциклі не розбивався в дерево, а одразу його зносив. Текстурки одразу ж зникають ніби їх ніколи й не було. Якщо ж ви захочете вийти з гвинтокрила на льоту, побачите, як він попрямує далеко за обрій і не розіб’ється об землю, а пірне в текстури. Розбити вертушку можна лише тоді, якщо вона впаде обабіч, а не на далекій дистанції.
В грі є атмосфера і навіть добре виражена атмосфера американської глибинки, але деталей тут взагалі немає. На відміну від RDR2, котра просто рясніє деталями і навіть після декількох проходжень ти не можеш відшукати навіть більшість, в Far Cry 5 навіть не працюють індикатори на панелях в різних видах транспорту. Стрілочка на спідометрі рухається, але ніколи не перевалює за певне число і абсолютно не відповідає дійсності. Розкласти приманку на дикого звіра тут називається кинути шмат м’яса куди-небудь і за секунду прибіжить один зі звірів. Колеса в автівках не можна пробити, їх можна просто позбавити скату і шини, ну ви знаєте, як в реальному житті. Навіть пам’ятник Йосипу Сіду, який по ідеї повинен падати з високої гори, знищуємо пострілами з базуки поступово і залишаємо лише каркас – як же ж феєрично!
Гаразд, для бойовика категорії Б все це можна пробачити, хоч це і ААА-гра від знаменитої компанії. Можна пробачити, якщо в ній цікавий сюжет. Але й тут говорити про щось повноцінно важко, адже важко говорити повноцінно про неповноцінне. Кожен персонаж в цій грі, крім лиходіїв, заслуговує на кулю в голову. Ви пробували коли-небудь просто постояти на базі і послухати, що вони говорять? Це абсолютно рандомний набір реплік, які постійно повторюються від тупих манекенів, які не пропускають тебе в дверному проході. В кожного з них є якась тупувата історія, яку вони тобі пафосно розповідають без жодних прелюдій, стираючи твоє терпіння як резинка олівець. До них неможливо проникнутись любов’ю чи відчувати якусь симпатію – відчуваєш лише ненависть або жалість, їхні анімації в більшості викликають лише сміх. Що стосується лиходіїв, екранного часу їм дають небагато. Найбільше мене турбують в’єтнамські флешбеки, які з’являються просто нізвідки. І немов все це відбувається прямо зараз, постійно прокидаєшся десь в дідька за пазухою і не розумієш чи це було насправді, чи ні. Схоже, самі Ubisoft не розуміють, адже вставляють ці флешбеки для того, щоб хоч якось звести воєдино сюжетні ланцюжки. Вони не підводять нас до марень, а просто накидають їх тоді, коли просунешся на потрібну відстань у сюжетній складовій. До того ж, змушують займатись одним і тим самим – згадайте лише як сотню раз проходив один і той ж тренувальний лабіринт в Рудого, який промивав мізки телепередачами з расєя адін. Не можна й не згадати ці феноменальні та сповнені філософією цитати під час завантажень:
Про мене ходять чутки - Віра
Вау.
Ubisoft вже давно працюють по одній і ті й ж набитій схемі у кожній своїй грі. В Far Cry вони створюють цікавого антагоніста, після чого показують його декілька разів за гру і в жодному випадку не дозволяють вам до нього дотягнутись, адже показують нашого ворога лише в сінематиках або кат-сценах, в яких ми не можемо нічого зробити. Так Йосип Сід тут – це красива замануха, втілення власних ідей, до якого не можна доторкнутись. За красивою обкладинкою ховається велика й пуста локація з однотипними активностями й однотипними перестрілками однотипною зброєю і однотипними текстурками навколо. З кожним роком все гірше.