Ua
Directive 8020 здавалась найцікавішою частиною The Dark Pictures з самого початку. Ця серія як один з улюблених гуртів, котрий ніколи не випускає поганий альбом. Все ж допоки подібний гурт не завершить кар’єру, завжди існує шанс виходу проходняка. Саме така історія нагострила лижі на наше сьогоднішнє відео, той всідайся зручніше, ти вже на Артлайн Плей, ігрові ПК вже на Артлайн як і симпатичні 30% знижки.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Космічний хоррор – це те, як зацікавити чоловіка. Самотній корабель в безкрайньому космосі, котрий зустрічається з досі небаченою загрозою. Від подібного кліше Голлівуд не відступає ще від кінця 60-х, коли на екрани вийшла легендарна стрічка Стенлі Кубрика «Космічна Одіссея 2001 року». І це нормально, так як дана зав’язка – лише невеликий пункт відправки до світів та ситуацій, від котрих вгинається фантазія.
Directive 8020 встигла нахапати всього по трохи з різних культових стрічок і відеоігор в жанрі. Вже з перших хвилин нас зустрічають стилістикою «Чужого», дозволяють відчути масштаби на манер тієї ж «Одіссеї», а після проводять довгими коридорами корабля як в «Пандорумі». Якщо звернутись до ігрової спадщини, то даний витвір Supermassive Games очевидно натхненний серією Dead Space і The Callisto Protocol. Також з найбільш очевидних джерел натхнень можна виділити Alien Isolation і Fort Solis. З’єднайте все це до купи, насипте закрученого сюжету зі спантеличуючими поворотами в стилі авторів і отримайте Директиву 8020.
Що ж, в такому випадку все звучить дуже спокусливо, бо маємо гру, в котрій переплелось найкраще. Та чи гарантує такий фокус переможний результат? Дивлячись на Crimson Desert, на котру виходили відео на ARTLINE PLAY і котра взяла з кожної гри по найкращому й зліпила все до купи, подібна практика не гарантує успіх. Вона більш стає гарантом цікавого асорті, чиї смакові якості не надто влучно перетинаються між собою, створюючи якийсь незрозумілий присмак. І хоч лайном не пахне, але чимось та й віддає.
Директива 8020 розпочинається з усіма шансами на успіх. Людство помирає, тому відправляє експедицію на далеку екзопланету, щоб розвідати ситуацію для великого корабля з колоністами. В якості майбутньої домівки вони обрали планету Тау Кіта f як найбільш придатну кандидатуру для людської цивілізації. Тепер гляньте на цю планету і поставте в голові декілька запитань до тамтешніх науковців, бо виглядає вона як струмінь полум’я з дупи дотера, а не місце для колядок і свяченої ковбаси. Герої спростовуватимуть такий вибір простим поясненням – повинні прилетіти чуваки, які шарять в тераформації планети, вони й перетворять її на цукерок, а поки треба просто потерпіти. Дивовижний вибір в недалекому майбутньому, тоді як вже в 2026-му ми маємо більше ніж 6 тисяч відомих екзопланет, на котрих атмосфера – це не суцільний безкінечний шторм. Нагадаю, перед нами космічний хоррор, тому вже з першого розділу нам будуть насипати чортівні… і насипати вдало. І тільки-но ти починаєш на щось розраховувати, як тебе брутально витягують з приватної кріокамери до страшної реальності. Бо лякає в цій грі не так атмосфера, таємничість чи скрімери, як те, що тебе тут заставляють робити.
Якщо говорити про геймплей даного проекту, то зводиться він до двох елементів: це біг і хованки. Біг, хованки, рішення однієї загадки сто тисяч разів і де-не-де QTE на чотири кнопки. Вже уявили собі правдивий опис такої гри? «На вас чекає захопливий 4-кнопочний QTE, безкінечне повзання вентиляційними шахтами відстанню з трасу Київ-Одеса і постійна гра в хованки з противниками, котрі мають лише по одній схемі маршруту! Дізнайся, чий хлопець-гей залишився на Землі і хто дозволяє собі не вірити в Ісуса в далекому майбутньому, а заодно спробуй врятувати всіх членів екіпажу, виконуючи одне і те ж завдання більше ста разів!». Бо саме такий опис був б повністю правдивим, так як окрім гри в хованки і біганини вперед з вирішенням двох ребусів, котрі повторюються на один розділ по 15 разів, геймплейно гра не має що продемонструвати.
Якщо попередні ігри The Dark Pictures насипали взагалі небагато геймплею, де ти маєш вільне дослідження і повністю керуєш персонажем, в Directive 8020 автори, чомусь, вирішили побільше насипати саме останнього. Якщо в попередніх іграх геймплей не викликав складнощів і сприймався як щось злегка бідне, але забавне, то ця гра ледь не повністю на нього орієнтується замість типової розповіді в кат-сценах з протисканням QTE там, де треба. Вас консервують в безкінечних коридорах, чий дизайн повністю однотипний. Десятиліття змушують проводити в якихось шахтах на манер Dead Space і як в тому ж Dead Space нічого в них не засовують. В режимі вільного дослідження на вас ніхто не може напасти і ніхто не може дамажнути, окрім скрімерів, котрі тут вилітають час від часу, щоб не було нудно, бо вже на середині гри спокійно можна заснути навіть не дивлячись на інтригуючий сюжет. Геймплей цієї гри такий бідний, що економіка ДНР може взяти відпустку.
Тут навіть записками не сильно спрягали, як і з додатковими відеороликами, котрі злегка прояснюють ситуацію. Все це зроблено для того, щоб звільнити місце для головної забавки – гри в хованки. Вам дають арену, дають монстра з The Callisto Protocol, котрий максимально заскріптований і має лиш одну схему пересування, і кажуть: «Давай, пройди монстра непоміченим!». В грі є режим, де не втрачаєш персонажів, та не бачу сенсу в такий режим грати, тож якщо ти потрапив до рук мутанта лише раз і не протиснув кнопку вчасно – втратив персонажа. А ситуацій таких буде по декілька ледь не на кожен рівень і всі вони будуть ідентичні. Без жартів, до самого кінця гра буде душити одним і тим самим заняттям – втеча від форми життя. Схема стелсу в іграх не змінюється вже років 20: вороги не бачать тебе з метра, а ти повинен повзати на сраці, щоб спалити їх маршрут. Тут історія така ж лиш машрут один і то ліліпутський, а якщо монстр вас палить, то навіть після подачі з електродубинки він все одно дуже сильно кіпішить і вас знаходить. На щастя, деколи гра пробачає таку ідентифікацію, але лиш деколи – втратити персонажа тут можна всього лише не протиснувши одну кнопку.
Що стосується самих персонажів, кастинг тут ніби від Netflix. В космос повинні летіти не просто спеціалісти, а різнорасові спеціалісти, бо в іншому випадку нічого б не вийшло. Збір найгірших мужикоподібних баб в цій грі не викликає овацій, як і решту персонажів загалом. На відміну від попередніх ігор, в цій всі вони вийшли якимось прісними, ніби борщ без сметани й часнику. Однак варто зазначити, що тут дійсно цікавий сюжет і, місцями, непогана акторська гра, хоч деякі актори тут мене більше лякали за самих монстрів. Також на відміну від попередніх ігор, хоррор тут не психологічний, а реальний, як це було в House of Ashes. Я не буду повністю спойлерити історію, та скажу, що це лютий копіпаст одного з моїх улюблених фільмів «Щось» Джона Карпентера і ще одного кіно, назву котрого я не скажу, бо це буде ще страшніший спойлер фінального твіста.
Скажу так: сюжет дійсно цікавий і дійсно тримає в напрузі, але в цій грі занадто мало виборів і занадто мало сюжетних розгалужень. В попередніх частинах серія проводила значно закрученіші сюжетні лінії, а також іноді воскрешала втрачених персонажів, тоді як тут все максимально бідно. Все зводиться до того, що ваші герої можуть поводитись або нормально, як люди, або неадекватно, як на Нетфлікс. Декотрих персонажів гра може видурити у вас хитрістю, тому ніколи не поспішайте бігти до цілі. В багатьох ситуаціях Директива нагадує Fort Solis, бо перетворюється на симулятор ходьби і симулятор відкривання дверей. На здачу дали ще смартфон-браслет, в котрому треба чатитись з тімою.
І це всі механіки цієї гри. Тобто замість класного кіно з QTE, екшоном, високою дозою драми і акторським складом без повісточок нам насипають «сховайся від форми життя», «покрути рубильник в чотири сторони» і «просто йди вперед». І хоч стилістично візуал повністю злизаний з Dead Space і особливо з The Callisto Protocol, з котрої сюди ледь не в такому ж вигляді перекочували монстри, навколишнє середовище тут бідніше за студента-першокурсника. Єдине, що витягує цю гру – це цікавий науково-фантастичний сюжет, тоді як геймплейно – це повний відстій. На разі Директива 8020 для мене позиціонується як найгірша частина в серії, хоч на початку гра здавалась мені претендентом на найкращу.
