Ua
Африка – це континент контрастів. Асоціації можуть нести нас на своїх крилах до страшенної бідності, тоді як сьогодні там існують місця, котрим навіть позаздрити можна. Африка – це вже не просто місце, де великі гравці проявляють не менший інтерес до надр та ресурсів, але й місце, де час від часу вибухає місцева творчість. Тут є своя література, своє кіно, і навіть свої комп’ютерні ігри, котрі й стануть предметом нашої розмови сьогодні. Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей і перед відправленням нагадаю, що топовий ігровий ПК завжди можна придбати на сайті нашого інтернет-магазину Артлайн, скориставшись однією з найбільш вигідних акцій.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Що ви уявляєте, коли чуєте про африканські ігри? RPG, де головний ресурс – це вода? Покрокову стратегію під назвою «Як пообідати і самому не стати обідом?». Чи, може, симулятор полювання, в котрому лук – це люта імба? Ідеї непогані, та в масовій культурі Африку презентують як спортивний континент. І мова йде не лише про знаменитих кенійських бігунів, ралі Дакар чи забуту єгипетську традицію тягати всім селом блоки, щоб збудувати меру склеп. Мова тут часто заходить за велосипеди.
The Africa Trail – перша гра в нашому списку, котра на велосипед тебе і посадить. І, що найцікавіше, гра ця не зроблена в Африці – зробили її американці з Мінесоти в 1995-му році. Що ж тоді ця гра робить в цьому ролику? Що ж, The Africa Trail позиціонувалась не просто як гра, а майже що повноцінне соціально-культурне дослідження. Мовляв, американські діти повинні були пізнати всю культурну спадщину дітей Африки завдяки 1 тисячі фото, відзнятих її авторами на африканському континенті. Та це ще не кінець, бо користь цієї гри полягала і в її спортивному характері – нам всього лише треба побити світовий рекорд найдальшої поїздки на велосипеді. ПОДУМАЄШ, В АФРИЦІ, НА ВЕЛОСИПЕДІ.
The Africa Trail одразу приковує до себе увагу геймплеєм, якого нема. Ця гра – майже що контурна карта з географії, лиш малювати тут будуть наші шляхи. Взагалі, якщо глянути на це все без яких-небудь знань про цю гру, то можна подумати, що це симулятор африканського кур’єра. Але і тут все не так просто, бо нагальні потреби на континенті – це не лише вода та їжа, а ще й віза. Наша фантастична команда з 6 рейсерів, кожен з котрих є або лікарем, або перекладачем, або біологом і ТІЛЬКИ НЕ ВЕЛОСИПЕДИСТОМ, спробує побити рекорд і взагалі вижити в цих нових реаліях. Після нам пропонують перейти від нашої України з рамою до якогось більш нормального велосипеда, а вже через хвилин п’ять ми таки вирушаємо в дорогу. Фантастичний геймплей дозволяє нам відволікатись на місцевих аборигенів справа, та вже невдовзі від вас захочуть візу, котра дозволить вам потрапити до Нігерії. Віза в Нігерію? Звучить як лакшері-відпустка в ДНР. Виявляється, що не лиш в Нігерію, а ще й в інші сусідні країни на районі потрапити можна тільки по візі. Врешті-решт вирішив побити світовий рекорд, а все вперлось в бюрократію! На диво, гра так і не зуміла знайти свого гравця за незрозумілих причин.
Та як щодо істинно африканських ігор? Чи існують такі взагалі? Так, ще й як існують і декотрі з них навіть крутіші ніж русняві ігри, про котрі я розповідав не в одному випуску. Важко повірити, та на континенті навіть зробили свій шутер, називається він Nairobi X і створений він був одним чуваком на ім’я Ендрю Каггія в 2008 році, коли той вчився на економічному факультеті Найробі, Кенія. Вийшло щось на кшталт Quake, але з принципами африканської стрільби в нікуди. Відверто кажучи, виглядає все не так погано. Гра жвава, динамічна і володіє хоч якоюсь та фізикою, тоді як її конкуренти з росії і цього не мали в тих часах.
Основний пласт власне африканських ігор стосується ігор в 2D. Їх дійсно немало і декотрі з них навіть зуміли завоювати популярність. Aurion Legacy of Kari-Odan зуміла навіть хапнути 124 позитивні рецензії в Стім і цілих 70 балів на Метакрітік, хоч сам Метакрітік тягне так за десятку зі ста. Уваги заслуговує й гра Semblance – це 2D-ребус з дуже прикольним художнім стилем. Є й взагалі доволі популярні проекти, як BroForce, котрий від 2015-го набрав майже що 50 тисяч позитивних рецензій в Стім.
Все ж, подібні ігри цікавлять далеко не всіх. Невже в Африці немає актуальної гри, яка б відображала сучасні африканські реалії? Що ж, готуйтесь, бо в нігерійській грі CovidRun ми будемо тікати від коронавірусу! (вже не від Еболи). Що ж, навіть в часи пандемії CovidRun не зміг хайпанути, так як все, що ми тут можемо – це бігти вперед, вбік, а також стрибати! Тепер бігати доводиться не лише від левів, але й від всіляких вірусів, шкода лиш, що від останніх втекти куди важче.
А от претензія не графіку в нігерійському геймдеві з’явилась з грою Outliver Tribulation. Це щось схоже на закос під Лару Крофт, але в своєму соці, так би мовити. І хоч картинка тут дійсно непогана, ця гра дубовіша за твою колишню. Схоже на те, що всі фінанси пішли саме на графіку, тоді як на біг залишилась невелика сума, яку витратили на пиво. В Стімі ви навіть декілька рецензій на неї знайдете і комусь вона навіть сподобалась. Але це не точно.
Хоч Нігерія і намагалась стати провідним розробником відеоігор в Африці, таким вже давно є Південна Африка, що не дивує. Ігри тут виходять з 1984-го, якщо вірити Ілону Маску, та з 1996 потихеньку та й з’являються різні симулятори, слешери і адвенчури. Тут не знайдеш чогось надзвичайного, а також чогось хоча б трохи знайомого, та виглядає все обнадійливо. Все ж на разі жодного майбутнього в ігровій індустрії країни Африки не мають. Справи там є куди нагальніші ніж відеоігри.
