Ua
Рейтинги, оцінки – речі, котрі з самого дитинства крокують поруч. Системи оцінювання часто прикидаються міцним твердженням – якщо оцінка висока, значить якісно, мала – знач уваги не вартує. Насправді ж частенько все відбувається якраз навпаки: чим більше негативних коментарів під фільмом, тим цікавішою може виявитись така стрічка. Та чи працює це з іграми? Якщо ви запитаєте Хідео Коджіму, той скаже, що коли більшість ставить низькі оцінки його іграм, значить він робить все правильно. Лідером думок в цьому плані виступає горезвісний Metacritic, котрий своєю оціночною системою зламав життя не одній грі, не кажучи вже про розробників. Іншим лідером думок стає Steam, котрий підбиває підсумки вже на стартовій сторіночці. Адже саме «змішані» відгуки певний час тримали мене подалі від Crimson Desert, тримали мене подалі від гри, в котрій можна пропасти. Сьогодні я розповім вам про цей фентезійний світ, а перед початком нагадаю, що купити ігровий ПК під нього ви завжди можете на Артлайн. До материнських плат ASUS периферія в подарунок!
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Якщо ви засумували за старими олдскульними RPG, з великим відкритим світом, наповненим магією, загадками та цілим морем квестів – вітаю, нарешті ви можете повернутись до утроби в Crimson Desert. Тільки перед нами не RPG, бо перед нами – глибока миска салату з найкращих інгредієнтів в ігровій індустрії. Без жартів, Crimson Desert – це поєднання найкращого з найкращих ААА-ігор останніх десяти років. Це Відьмак + Red Dead Redemption + Elden Ring + Ghost of Tsushima + Skyrim, якщо коротко, бо якщо вповні, то цю формулу можна доповнити ще й Assassins Creed та іншими відомими ААА-іграми, і з кожної для себе Crimson Desert взяла найкраще. Та найцікавіше в тому, що не дивлячись на всі ці запозичення вона зуміла стати абсолютно самобутньою грою.
Перші години і навіть дні в цьому світі будуть йти поруч з думками про Red Dead Redemption. Генерує їх навколишній світ, а особливо перша локація, яка дійсно надзвичайно близька духом до світу РДР2. Щоб не бігати довкола, скажу, що в основі Crimson лежить дуже багато запозичень від шедевру Rockstar, починаючи світом, структурою його дослідження, побудовою квестів, кат-сцен і безлічі геймплейних елементів. Навіть значки на карті ідентичні, тоді як запозичені механіки з інших ігор злегка переробили. Лампа з Відьмака, котра висвічує пропащі душі, тут трансформувалась в механіку зчитування спогадів, а механіки табору союзників тут виводять його на рівень справжнього циганського табору замість сімейного дозвілля в РДР2 під сіньку, карти й співи. В плані набору механік Crimson Desert не просто не поступається РДРці, вона дає їй прикурити одною рукою, тоді як іншою показує на ледь не безкінечний потік квестів, котрими тебе завалюють від початку й до кінця, натякаючи, що ти звідси не вийдеш як мінімум місяць.
Crimson Desert – це надзвичайно масштабна гра. Вона дійсно зуміла реалізувати ввесь потенціал ММО RPG, котрою вона була на початку, адже світ навколо спантеличує своїй об’ємом, своїм наповненням і своїми масштабами. Що найкрутіше, досліджувати такий здоровенний світ ми будемо з комфортом, так як головний персонаж вміє не лише юзати точки швидкого переміщення, але й частково літати. Ви здивуєтесь, та в цій грі є навіть доля Spider-Man і Death Stranding з безкінечним лазанням по горах. Та, власне, про що ця гра?
Ми відіграємо за Кліфа. Кліф – лідер Greymane, клану Сірогривих, відважних воїнів з півночі, котрі дбають про безпеку свого дому. На самому початку наша бригада програє суперникам, а головному герою й взагалі перерізають горлянку. Та ми опинились в світі магії, в світі, котрий зшитий з суцільної загадки. Ми відроджуємось, слухаємо лекцію від чарівників і відправляємось назад на землю, щоб відшукати своїх бойових товаришів і дати відсіч Чорним ведмедям, котрі захотіли захопити частину континенту. Одразу скажу, що квести тут навіть близько не квести з RPG. Це чисто театральні постановки без можливості вибору в діалогах і лише з одним кінцем. Більшість зводиться до піди-принеси, тоді як декотрі черпали натхнення в старих RPG. В квесті в Інституті, наприклад, вам потрібно вичислити щура, спираючись на розповіді підозрюваних. Тобто вам треба запам’ятати те, що вони говорять і в кінці зробити вибір. Звучить дійсно цікаво, та на жаль зводиться лише до однієї правильної відповіді, комбінацію котрої можна зразу шукати в інтернеті, бо існує лише одна правильна. В іншому випадку ви будете думати, що гра залагала, бо NPC продовжує говорити одне і те ж. Взагалі Crimson Desert – це гра з такою великою кількістю сайд-квестів, котру не часто побачиш навіть в ММО. Щоб ви розуміли: лише одна фракція на одній локації може видати вам до 50 квестів, тоді як таких фракцій багато, а локацій – ще більше. І що найцікавіше, не виконавши один з цих 50 квестів, ви не зможете дістатись до інших. Гра постійно утримує вашу зайнятість на високому рівні, тут майже ніколи не можна бити байдики і займатись медитацією на природі. Всі квестові лінійки позначені в журналі за фракціями, повне виконання квестів фракцій дає всілякі бонуси від збільшення інвентаря до пушок та шмоту. Особливою увагою варто наділяти квести Греймейнів – це прокачка вашого табору і пошук ваших товаришів. І це настільки велика тема, що заслуговує окремого ролику, так як абсолютно все в Crimson Desert має подвійне дно.
Взагалі ви рідко зустрінете гру, котра видає настільки розмиті пояснення. Crimson Desert стала для мене першою за десять років грою, граючи в котру я часто звертався до дяді Гугла, так як тут ніхріна не ясно. Посібник в грі говорить мовою депутатів – сказав багато, а по факту рівно ніфіга. У вас зійде багато часу чисто на те, щоб роздуплитись з елементарними механіками, а також з тим, де саме вони потрібні. Без жартів, на кожен мув тут ледь не окрема кнопка, майже що кожен квест змушує тебе юзати якусь нову механіку і місцями гра дуже сильно цим душить. Дивовижно, та надмірна кількість механік в цій грі реально душить і душить частенько. Наприклад, декілька разів буде квест, в котрому вам обов’язково потрібно виграти в ідіотській картковій грі, котра косить під покер. Тут не можна ні скіпати ходи, нічого, а боти грають крутіше ніж головний герой фільму Lock, stock and Two Smoking Barrels. Таких ситуацій буде безліч, та на разі поговоримо про речі, котрі роблять цю гру воістину величною.
Якщо ви створюєте величезний відкритий світ, ви маєте добре його наповнити. З цим в Crimson Desert немає жодних проблем. Гра часто нагадує Готику в плані дослідження світу. Йдеш собі лісом, нікого не чіпаєш, а тут прилітає сонний дротик і ти вже прокидаєшся в якомусь чарівному селі з дітьми, котрі вміють телепортуватись. Або гуляєш собі лісом, а тут – бац! Здоровенний трент проходить повз. Кумедно, що з його голови ще й квітку треба зірвати за квестом. Гра постійно накидає таких чарівних ситуацій, нагадуючи про часи Divinity Ego Draconis. Елементи казковості тут зустрічаються часто і переплітаються з загадками, котрі тут ніколи не закінчуються. В цьому плані гра може навіть переплюнути Elden Ring, на котру все більше стає схожа з кожним пройденим розділом. Адже світ тут – суцільна загадка! Куди б ти не пішов, куди б ти не глянув, тут скрізь заховані потаємні ходи, старі реліквії і ціла купа ребусів, над котрими треба нехило так ламати голову. Половина ребусів – це страшенний біль в дупі, так як потребують вони або вірної комбінації, котра взагалі ніде не вказана, або акробатичних здібностей, котрі нагадують про проблеми в керуванні. Інша половина – це надзвичайно цікаві та кмітливі ребуси, над котрими треба подумати логічно. Хто-хто, а азіати знають в цьому толк, що вони й демонструють наглядно. І найкрутіше в тому, що для загадок тут не відведене спеціальне місце. Навіть на простій дорозі посеред лісу ви можете відшукати потаємний лаз в кущах, який виведе вас до глибокої печери з реліквією. Таких точок тут безліч, що мотивує якомога детальніше досліджувати цей красивий і яскравий світ. Що стосується музичного наповнення, тут треба робити окреме відео, наскільки все прекрасно!
Графіка Crimson Desert дійсно вражає, хоч і бесіди про неї було багато. Мовляв картинка якась не така і взагалі треба сто тисяч модів накотити. Це все дурість, бо гра виглядає фантастично, хоч і не без невеликих візуальних огріхів, котрі перестаєш помічати вже через декілька квестів. Crimson може набирати неймовірних візуальних якостей, котрими зігріває вашого внутрішнього естета. Тут дійсно можна отримати справжню естетичну насолоду просто спостерігаючи за природою, котра тут постійно рухається і живе власним життям. Якщо ви почнете більше досліджувати світ, ви будете вражені наскільки він тут різноманітний і наскільки він створений з любов’ю, наскільки глибоко деталізований. При цьому гра до 9-го розділу буде ганяти вас лише трьома континентами, тоді як за ними залишається більша половина незвіданих земель. Це доволі дивне рішення, як і неможливість вільного дослідження певних територій до певного сюжетного повороту. Взагалі кожна територія тут належить одному з кланів. Їх треба захоплювати, щоб кататись там безпечно, бо в іншому випадку на чужих територіях на вас чекають тільки червоні неписі – окрім ворогів там можна знайти лише точки ТП і загадки. Гра просуває вас світом повільно, але впевнено, а вже на 9 розділі дозволяє бігати по всій карті без жодних обмежень.
В Crimson Desert слешерна бойова система, котра дуже доставляє. Вона дуже ефектна і видовищна, а також максимально проста, як і прокачка персонажа. Кліф може юзати різну зброю, але не може знімати з екіпи одноручний меч і щит – не може через те, що всі сценки тут зрежисовані саме таким макаром, типу візитна карточка персонажа. Це не критично, хоч і вносить постійну плутанину на початку бою, так як персонаж, чомусь, одразу обирає саме такий набір зброї. Вкачуємо прийоми з комбінаціями кнопок, також переймаємо скіли в самому бою. Перетворювати на фарш тут треба всіх і все і треба постійно, бо захоплювати ви можете ледь не всю карту, а для пришвидшення вашого безпощадного панування можете юзати ваших побратимів з табору, видаючи їм всілякі місії. Проста різанина тут не потребує якихось надзвичайних здібностей, тоді як боси якраз таки бажають цього. Не часто в іграх зустрічаються дійсно гідні бос-файти, бо зводиться все до імбалансу і харива, та Crimson реалізує цю картину 50 на 50, видаючи як ряд крутих та захопливих босів, котрі кидають виклик скілу і з котрими дійсно цікаво битись, а також видаючи ряд інших, душних і чітерських виродків, котрі ще й мають ваншотну плюху. В цьому плані це чистий Dark Souls: босів дуже багато, всі вони унікальні, а деякі з них настільки потужні, що повертаєшся по декілька разів, щоб їх знести. І тут підходимо до справжньої біди – керування в цій грі. Невідомо як та Crimson Desert вирішила нашаровувати сто тисяч менюшок і сто тисяч окремих на кожну дію кнопок. Вам буквально треба буде запам’ятовувати кожну кнопку на кожен мув, бо в іншому випадку персонаж посеред бою почне шити віники. Додайте до цього ще й нашарування механік, декотрі з яких треба юзати під час бою, як відбивання світла, наприклад, і отримайте набір епік фейлів. Тутешнє керування мені більше нагадує студійний мікшерний пульт, за котрим я Потап. Втім до нього з часом звикаєш і краєм ока починаєш помічати, що ти вже не ти, бо ти діджей або піаніст.
І так в цій грі з усім. Хочеш керувати табором? Вникни в десять тисяч нюансів, за котрими він зможе функціонувати. Хочеш вирішити ребус? Пробуй ряд пропонованих тобі механік в здоровенній залі, котра складається з безлічі предметів, з котрими можна взаємодіяти. Іноді рішення можуть підірвати тобі мозок, а іноді ти просто не викупаєш як розпечатати колону, котру ти запечатав щойно. Не дивлячись на це, Crimson Desert володіє й певними геймплейними спрощеннями. Наприклад вам не треба самому збирати лут – у вас є пес, котрий насправді не пес, а пилосос, він все й збирає. Менеджмент луту тут на пів шишки, не треба вручну клацати предмети і перетягувати в сумку, все автоматизовано. ТПшитись можна з будь-якої точки в будь-яку вже відкриту, що дуже зручно й надзвичайно необхідно в такому величезному світі. А якщо не можеш знайти нормальну дорогу – завжди можеш лазити горами, відкриваючи нові простори в польоті. Не треба сильно спрягатись конем, який тут не шпотається об каміння як в РДР, не треба навіть рівнем честі напрягатись, котрий тут завезли, але котрий працює в режимі Верховної ради.
З ним й взагалі клоунада вийшла, бо ти випадково можеш зламати невеликий паркан комусь на полі і з вами певний час не захочуть балакати квестові НПС. З іншого боку гра дуже любить душити механіками і ледь не ідентичними квестами. Також вона любить душити паркуром і скелелазінням, котре тут реалізоване так собі через надмірне виснаження стаміни, котра спригує так швидко, як баланс з карти для виплат. Душить гра і готівлею їжі, без котрої тут нікуди. Їжа – це хілки, і чим краща їжа, тим більше вона хілить. Саме тому безліч часу ви будете проводити за смаженням м’яса і готівлею борщів, тоді як решта грошей йтиме на купівлю їжі і на фондування табору, котрий ресурсів витягує як мала, яка активно веде Інстаграм. Відверто, це перша гра, в котрій зброю й обладунки треба вишукувати по всіх закамарках континенту замість просо купити в магазі. В магазах тут продають максимум вчорашній сир, а зброю справжнього воїна потрібно або добути в бою, або розгадавши одну з загадок. Це теж об’ємна тема, котра потребує окремого відео – пиши, якщо хочеш ряд таких відосів по цій грі.
Якщо детально розбирати кожен елемент Crimson Desert, дане відео могло б вийти тривалістю більш ніж з годину. Це настільки захопливий, величезний і дивовижний світ, що в ньому хочеться жити, а сам він якраз таки все робить для цього. Тут неможливо залишатись незайнятим, неможливо бути байдужим до навколишніх видів і просто неможливо не вдовільнити власну цікавість і не майнути кудись далеко-далеко на захід сонця в багряній пустелі. Це – справжня знахідка для фанатів подібних проектів, тим паче в майбутньому вона може стати повноцінним ММО.
