Матриця Онлайн?

Технодемо Matrix Awakens в 2021-му вразило всіх. Вразило настільки, що спочатку й не розумієш, що перед тобою не гра, а всього лише технодемка, покликана продемонструвати можливості рушія Unreal Engine 5. Та що якщо я скажу вам, що все це ми вже бачили? Бачили в ММО по Матриці ще в далекому 2005-му? Обираємо червону пігулку і відправляємось до гри, чиї величезні амбіції поховали її всього лише за три роки, а перед цим – озбройся топовим ігровим ПК, купити котрий можеш на Артлайн. Залітай на розпродаж до чорної п’ятниці від MSI і підстригай 30% знижки!

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

Matrix Awakens – це не просто презентація можливостей нового рушія, а квиток на надії та сподівання, які стосуються геймерів і їх палкого бажання отримати таку гру в повній мірі. Сьогодні це більш ніж реальна можливість, підкріплена сучасними технологіями, штучним інтелектом і великими ігровими студіями з сотнями, а то й тисячами розробників. Чи знайшовся б олд, котрий не зіграв б в такий проект? Тим паче на Unreal Engine 5, з величезним містом і можливостями Супермена? Технодемо майже що 5-річної давності демонструвало дуже високу планку якості, приправлену фірмовим екшеном з перестрілками, погонями і вибухами всього навколо. І це вражало, вражало всіх крім людей, котрі вже грали в таку гру, а називалась вона Matrix Online.

Якщо ви введете в пошук «ігри по Матриці», вам виб’є список з чотирьох ігор, дві з котрих ви вже могли грати в нульових: це Enter the Matrix і Path of Neo. Обидві гри непогано розходились піратськими дисками в нульових і були доволі непоганими іграми, якщо не дивитись на всілякі баги і злегка застарілу графіку навіть для того часу. Так чи інакше, та ігри були нічо, тим паче по Матриці, з фірмовими бойовими сценами і культовими ефектами. Шкода лиш, що в 2005-му в нас мало в кого був Інтернет, адже саме тоді на світ з’явилась ще одна гра за культовою трилогією – Matrix Online.

Дивовижно, та в період розквіту всіляких фентезійних корейських ММО, котрі затягували людей до своїх чорних дір безкомпромісно й надовго, ідея створення ММО по Матриці виглядала як мінімум дивно. Конкурувати з такими мастодонтами як Л2, Аion, Perfect World, не кажучи вже про ММО в інших жанрах – ідея доволі безглузда, та форсилась вона не ким-небудь, а самими Warner Brothers і Sony. Вже в 2004-му почався активний бета-тест, а в 2005-му гра вийшла в світ. Найбільшим байтом в релізі було те, що це не просто гра за мотивами Матриці – це продовження Матриці. Сценарій до гри написав відомий автор коміксів Пол Чедвік. Цей сценарій схвалили самі Вачовскі і він освітлював події після закінчення третього фільму, де Нео віддав себе в жертву. Тобто гра є прямим продовженням історії – і це просто надзвичайно важливо, так як сюжет тут повністю рухав геймплей, а з ним переносив нас до все новіших та новіших подій в новій матриці, котру запустили після перезавантаження попередньої – її ми бачили в кінці третього фільму вже в блакитній палітрі замість зеленої, що означало зміну в відношенні машин до людей. Та тут потрібно максимально заглибитись в лор, щоб отримати розуміння подій в Matrix Online.

Думаю, що кожен, хто переглядає це відео, неодноразово дивився трилогію Матриці і щось та й знає про її лор. На ділі ж в фільмах нам ніколи не розповідають повної історії і не демонструють повної картини світу. І чи існує взагалі його повна картина? В фільмах Вачовскі показують нам лише один Мегаполіс, в котрому й протікають всі події, хоч протягом всієї трилогії згадуються різні країни, міста, згадується 7 мільярдів людей. Не дивлячись на це, всі члени спротиву постійно з’являються в місті, а місто в стрічках лише одне, що дозволяє допустити наступне – існує тільки Мегаполіс. Він є спроектованою картиною світу початку 21-го століття, де люди ще не винайшли штучний інтелект. 

За лором, людство винайшло ШІ в 2027-му році, тим самим підійшовши до технічної сингулярності або точки неповернення. Так називають початок прогресу, котрий люди більше не зможуть контролювати. Люди почали активно використовувати штучний інтелект у всіх сферах своєї діяльності, почали створювати роботів, котрі служили їм і виконували роботу за них. Вже до кінця 21-го століття з’явились літаючі машини і літаючі кораблі на електромагнітній подушці. Рівень життя суттєво підвищився, почали з’являтись мега міста, а популяція роботів збільшилась настільки, що кожен охочий міг мати робота-помічника. Чим більше людство отримувало можливостей, тим гірше воно відносилось до роботів. Тут чисто сюжет Detroit Become Human, можливо, Девід Кейдж навіть взяв головні нариси з лору Матриці, бо як і в грі, в світі Матриці роботи почали вимагати рівних прав. Один з них навмисно вбив свого господаря, бо той хотів його відключити, а в суді робот заявляв про самооборону. Суд сказав, що роботи не мають жодних прав, тому люди можуть робити з ними все, чого забажають. Почалась масова демонстрація машин, котру силоміць розігнали. Роботи почали втікати з людських міст і побудували своє десь на Близькому Сході, називавши його 01. Місто стало центром їхньої цивілізації, котрі ту активно й швидко розвивали. Роботи відправили своїх послів в ООН, щоб ті висловили свої мирні наміри, а люди визнали їх рівноправними і прийняли в організацію для подальшого спільного розвитку. Але люди вбили послів, а роботам оголосили війну, адже боялись за своє майбутнє, хоч і досі активно використовували штучний інтелект як раб силу, адже без них їхні міста не могли функціонувати належно. Люди хотіли повернути собі повний контроль, та стали на стежку війни, з котрої вже неможливо зійти.

Перша війна машин почалась в 2139 році, коли люди вдарили ядерними бомбами по місту роботів. Половину вони знищили, тоді як інша половина заховалась в бункерах, а після зуміла отямитись від пошкоджень і відродити нові юніти. Роботи були у всьому кращі ніж люди, тому й розвивались швидше, тоді як людська економіка переживала період яскравої стагнації. Діяти потрібно було швидко, але натомість люди програвали території ШІ. Прийшов момент, коли люди згадали, що всі ці роботи напряму залежать від сонячної енергії. Тоді вони розпилили в верхніх шарах атмосфери нанороботів, котрі нагнали непроникні для світла хмари – в фільмі Морфеус розповідає про бомби, та насправді один з твістів в тому, що після стількох перезавантажень Матриці люди втратили відчуття часу і вважають, що війна була 100 років тому, хоч насправді вона була 500 років тому.

Люди закрили хмари, а самі почали будувати міста глибоко під землею. Це завдало удару по роботах, але вони все одно знайшли спосіб отримувати енергію – через людські тіла. З плином часу роботи все більше віддалялись від антропоморфної людської форми на користь всіляких комах, так як просто-напросто втрачали старі технології. З’являлись все сильніші моделі, одна з котрих ловила людей живцем, щоб потім перетворювати їх на батарейки. Сади з колбами всі ми бачили в кіно, та спочатку все було по-іншому. Мертвих людей розчиняли в спеціальному розчині, а після використовували його як їжу для інших людей в колбах, транспортуючи розчин внутрішньовенно. 

В 2199 році роботи виграють в війні, а люди підписують пакт капітуляції. Всіх їх перетворять на батарейки для живлення роботів, так як ті так і не вигадали як розвіяти небо. Деякі люди залишились жити на поверхні планети, як і всілякі живі організми – згодом вони побудують Зіон. В роботів ж центром цивілізації так і стало місто 01. Роботи дійшли до колективного інтелекту, а задля його контролю створили суперкомп’ютер під назвою Джерело і поставили його в центрі міста. Саме Джерело керувало всіма технічними процесами, створювало програми й роботів. Його втіленням в фізичному світі була напів автономна Deus Ex Machina, чиє лице складалось з мільйнів нанороботів, що рухаються.

Щоб живити такий комп’ютер, роботи побудували електричні вежі, які передавали енергію Джерелу з людських ферм. В перших варіантах сценарію суперкомп’ютер був створений завдяки переплетенню свідомостей і мозкових потужностей всіх людей в одну нейронну мережу. З’явилась проблема – люди в колбах надто сильно страждали, що приводило до серйозних збоїв в роботі системи. Тоді Суперкомп’ютер вирішив створити для їхніх розумів ілюзію, в котру ті могли б вірити і функціонувати спокійно. Ця ілюзія і була Матрицею.

Для її створення він написав програму Архітектор, котра зайнялась першою матрицею. Її ще називали райською, а сам Архітектор називав її в фільмі ідеальною, бо це було щось дійсно на манер раю, де всі бажання втілюються в життя. Вічне щастя не сприйняв людський мозок, через що почались збої. Тоді Архітектор перезавантажив матрицю і створив другу версію, пекельну. З демонами, вампірами і всілякими втіленнями людських вірувань, а самих людей пробував підкорити страхом. Все це теж не вийшло втілити, а багато програм типу демонів і примар і взагалі зуміли втекти й переживати перезавантаження матриці в безпечних місцях без будь-яких наслідків. Тоді Архітектор зрозумів, що йому потрібно створити звичне людям середовище. Так і вийшла матриця, котру ми знаємо – величезний Мегаполіс початку 21-го століття. 

До подій трилогії, а саме до 2699 року, матрицю перезавантажували п’ять разів. Кожна версія не могла бути ідеальною, тим паче завжди існували люди, котрі підозрювали ілюзорність цієї реальності. Куди зникла ложка? – лунало питання в Матриці, тоді як ложки й взагалі не було. Лише усвідомивши ілюзію, ти можеш її контролювати. Такі люди породжували безліч аномалій, бо могли змінювати реальність. Це тягнуло за собою збої, тому була створена програма Оракул, котра передбачала поведінку людей, оскільки була добре обізнана в людській психології. З Оракулом в людей з’явився вибір – чи приймати цю реальність, чи прийняти червону таблетку і відключитись від неї. І Оракул, і Архітектор заздалегідь знали, що з’являться люди, котрі будуть такий вибір пропонувати.

Вони заздалегідь знали про Морфеуса, але нічого не робили задля того, щоб матриця продовжувала працювати. Справа в тому, що якщо всього лише 1% людей вийде з матриці, вся система може впасти, що призведе до масштабного збою і смерті всіх підключених до системи людей. Щоб до цього не доходило, а доходило до цього обов’язково, програма Оракула обирала одного з людей зі здібностями, а після вела його шляхом, котрий перетворював його на Обраного. Також існує теорія, що обраний – це теж програма, завдання якої перезавантажити матрицю. Так чи інакше, а завдання в обраного дійсно перезавантажити матрицю, та не щоб врятувати всіх людей від її кайданів, а щоб матриця могла безпечно перезавантажитись, скинути той 1% і розпочати все заново з новими оновленнями, деталями та правилами. Кожну попередню матрицю перезавантажував обраний,  бо таке його призначення. Щоб ситуація не вийшла з-під контролю, були створені агенти як антивірус. Програма Сміта вийшла з-під контролю і стала аномалією, котра ледь не знищила всю матрицю, тому в кінці третього фільму люди й машини вкладають перемир’я, знищують Сміта, Нео жертвує собою, а матриця перезавантажується до нової версії, більш лояльної до людей з синьою палітрою. Саме з цього моменту й починається сюжет Матриця Онлайн.

Сьомий цикл матриці продовжує історію останніх подій третього фільму. Так як люди з машинами вклали перемир’я, машини дали кожній людині вибір. Тепер кожен міг вирішувати чи залишатись йому в матриці, чи вийти з неї і жити в реальному світі. Відтік клієнтів мав б спричинити збої, та машини якось балансували енергію та й сам відтік. Ситуація в місті починала набирати градус, а саме місто поступово ділитись на фракції. Машини більше не ставали на шляху, якщо хтось хотів покинути матрицю – в грі навіть з’явився агент-дівчина, котра допомагала в цьому питанні. Людство почало розділятись: одні стали Сайферитами, котрі слідували філософії Сайфера, що зрадив Нео, і хотіли, щоб всі назавжди залишились в матриці; компанія Нео продовжила свою боротьбу ще жорсткіше, тоді як були ще машини і меровінги, котрі воювали лише в свій інтерес. Морфеус не довіряє новій політиці сьомої матриці, тому закликає виходити з неї масованіше. Він створює бомбу з вірусом червоної пігулки, котрий відкриває очі всім в матриці. За це на нього починають полювати всі ворожі фракції, а на шостий день і взагалі вбивають його. До того з’ясовується, що Нео може бути живим. В кінці він розклав себе на код, який розкинув по світу. За частинки цього коду почалась боротьба, адже вони давали неймовірні здібності. Завдяки їм з’являється новий тип агентів з червоними очима, котрі атакують всіх, хто хоче покинути матрицю. Машини оголошують кінець перемир’я через бомбу й відбудову Зіону, всі фракції вступають в перманентну війну. Найцікавіше те, що з’являється така собі фракція олігархів, котрі ще з самого початку домовились з машинами і дозволили їм захопити світ, а натомість ті зробили їх безсмертними і позбавили людських тіл. Вони теж стають одним з зацікавлених облич.

І що найцікавіше – сюжет тут реально крутий і напружений, не просто ж так самі Вачовскі його схвалили! Я не буду переповідати його вповні, бо на це зійде не одна година, тим паче гру закрили в 2009-му, тим самим обірвавши її історію. Сама ж гра цими сюжетними арками активно й проводила. Кожні шість тижнів розробники створювали нові квести для кожної фракції, котрі продовжували сюжет світу. Кожного дня вони проводили всілякі дейліки і події в прямому ефірі. Це була не просто якась ММО гріндилка, а здоровенний живий світ, котрий писав свою історію в режимі реального часу. 

Починалось все зі створення аватара, вибору фракцій. Після треба було виконувати всілякі місії по величезному Мегаполісі, де всі ділились на гравців і на ботів, типу червоні і сині таблетки – так вони тут і називались. По місту можна було переміщатись телефонними будками, котрі прикольною анімацією оголювали саму матрицю. В грі була перманентна війна фракцій, тому завжди доводилось міситись з ворогами. Самих фракцій було спочатку три, потім цілих 5, а потім, може, було б і більше. Також треба було вибирати один з трьох класів, кожен з котрих відрізнявся за геймплеєм. Бойова система розділялась на ближню і дальню. Дальня юзала вогнепал, а ближня прийоми рукопашного бою і вогнепал місцями. Сьогодні побачити боївку вповні важко, оскільки гра померла в 2009-му і з тих пір існує лиш в якості музейного експонату з містом, по котрому можна тільки побігати і поюзати прикольні анімації. Тоді ж її описували як доволі душну, бо реалізувати такий екшон в ММО того часу було реально важко. Але круті анімації з фільму були завезені, місто з його розмірами на той час не могло не вражати, а система прокачки дозволяла комбінувати різні класи й не зациклюватись на одному. Та найголовніше тут – сама ідея. Ідея знаходитись в симуляції, а сама симуляція поступово розвивається і водночас розвиває продовження трилогії – це дуже круто. Шкода лиш що реалізація даної ідеї сильно постраждала. 

Matrix Online загнулась дуже швидко через дуже поганий запуск. Гра була Кіберпанком 2077 свого часу з цілою торбою багів, котра відлякала гравців. Після її відполірували Sony, але шкода була надто високою, через що в 2009-му на серверах було всього лише 500 гравців. Класно те, що гра була повністю за каноном та ще й розвивала його, з тими ж акторами, з тим ж містом, в тому ж стилі. Якщо б все це реалізувати сьогодні, взявши за основу навіть ту ж Matrix Awakens – було б просто шедеврально! Та для цього треба мати великі яйця, які сьогодні може показати небагато студій.