Ua
Якщо б ви були в Північній Кореї і запитали: «Де тут Wi-Fi?», вас б не зрозуміли. І причиною не є мовний бар’єр, просто корейці не знають, що таке Wi-Fi. Лише уявіть: 26 мільйонів жителів, більша половина з котрих ніколи не чула не лише про безпровідну мережу, але й про власне інтернет. Бо знаходиться він під завісою цензури і жорсткої регуляції з боку влади, котра розглядає будь-яку інформацію ззовні як контрабанду. Сьогодні я розповім вам як корейці виходять в онлайн, що для цього потрібно і чи справді Кім Чен Ин грає в Доту. Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей і перед початком залишу ваше запрошення на сайт нашого інтернет-магазину, де ви завжди можете придбати топову ігрову збірку.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Північна Корея завжди знаходиться за завісою таємниці. Знають про неї не так багато, не кажучи вже про побут її громадян. Секретність в КНДР завжди на найвищому рівні, та настільки, що інформація не просочується як на вході, так і на виході. Про це давно подбала родина Кімів, котра собаку з’їла на таких темах як ізоляція і репресії. Все ж час не стоїть на місці, а технології продовжують активно розвиватись, роблячи світ тіснішим місцем. Навіть через найсуворіші реалії завжди просочується щось нове, щось, що зможе змінити всю гру. КНДР розглядає подібну загрозу в лиці будь-якої інформації з-за її кордонів. Все, що перетинає межі країни нелегально є незаконним, і стосується це навіть інформації. Ви здивуєтесь, та навіть сьогодні в 2026-му корейці готові платити великі гроші за флешки з мультимедійними файлами об’ємом всього лише в 5 гігабайт! В 2020-му в КНДР ввели закон, котрий суворо наказує за доступ до закордонної інформації. Ви можете сісти у в’язницю лише за те, що переглянули південно-корейський серіал, чи просто маєте його на флешці. В 2021-му році один кореєць незаконно перевіз до країни один сезон «Гри в кальмара» - за це його розстріляли.
Музика, кіно чи навіть відоси з Ютубу – все це підпорядковується страшному закону, котрий виступає як фільтр. І хоч фільтрує він добре, корейці все одно линуть до нових технологій, як і інші люди по всьому світу, однак дозволити собі можуть небагато. Купити стаціонарний ПК тут – майже що зірвати джекпот! Виробництво ПК в країні суворо регульовано і передано в руки єдиної компанії під назвою «Рання панда». Ця «Рання панда», за наказом влади і різними джерелами, випускає від 100 до 1000 комп’ютерів на рік. Подумаєте «мало»? Ввіз ПК до Кореї з-за кордону заборонений, а більша половина тих нещасних 100 корейських ПК на китайському залізі навіть не отримує власника. Станом на 2019-й рік в Кореї зареєстровано лише до тисячі IP-адресів, більша половина котрих стосується державних організацій. Якщо ти захотів купити комп в Кореї, тобі не лише потрібен ідеальний час для його покупки, але й певні дозволи від старших пацанів на користуванням ним. Ти купляєш ПК, а після йдеш в поліцію, щоб його зареєструвати. Так як ПК без інтернету – річ неповноцінна, ти даєш заявку на підключку до мережі. І тут починаються коники, бо така заявка може бути оброблена, а може бути і ні. Якщо ж ти даєш заявку часто, будеш чекати довше, може - цілу вічність. Якщо ж таки її схвалять, готуйся до пожиттєвого спостереження і моніторингу з боку влади Кімів.
Інтернет в Північній Кореї дійсно є, та виглядає він не так, як ми до того звикли. В 2000-му році КНДР запровадила свій Чебурнет під назвою «Кванмьон». Подібні Чебурнети називаються інтранетами. Інтранет – це внутрішньоігрова мережа, що використовує стандарти й технології інтернету, але не дає до нього виходу. Це ізольована приватна мережа, котра повністю контролюється державою. До подібного інтранету прагне й росія – про це можете зиркнути в інших відео, котрі будуть в описі, як і відео про відеоігри в КНДР. Повертаючись до теми, саме такий інтранет і використовує Північна Корея в якості справжнього. Хто ж тоді є його активними користувачами, якщо лише одиниці тут володіють ПК? Ті, хто має смартфон і 3G.
Смартфони в Кореї теж спеціальні, від партії. Вони не можуть виходити в глобальний інтернет, а також роблять скріншот дисплея кожних 5 хвилин, щоб не дай Кім хтось писав погане про партію чи дозволяв собі вільнодумство. За останньою статистикою, мобільним інтернетом в країні користується біля 70% населення. Та не варто радіти завчасно, бо всі вони мають доступ лише до інтранету, в котрому є всього 28 схвалених владою сайтів. Про освіту, культуру, кіно і, звісно ж, партію та батьківщину, адже завдання будь-якого режиму вдало прикинутись батьківщиною. В інтернеті можна відшукати інформацію про те, що на сьогодні всіляких сайтів в Кванмьоні насправді більше тисячі, однак це не є правдою. Доказом цього став витік 11 терабайт даних з одного з корейських серверів, котрий не надто кваліфіковано обслуговувався – він був просто без пароля. Подібні сервери потрібні Кореї, адже жоден IT-працівник в країні не має вільного доступу до комп’ютера. Вся робота з ПК виконується суворо під наглядом. В деяких місцях, як наприклад в бібліотеці, дозволено користуватись комп’ютером і виходити в місцевий Чебурнет, але біля вас обов’язково сидітиме бібліотекар і вимикатиме інтернет кожних 5 хвилин, після чого прикладатиме пальця до кнопки і аж після ви сможете сидіти в інтранеті ще 5 хвилин. Тим паче чогось суттєвого в такому неті ви не знайдете, а розповідається там лише про КНДР і нічого більше, немов зовнішнього світу взагалі не існує.
Якщо ж вам таки пощастило отримати ПК, ви повинні освоїти місцеву операційну систему OS X, яка ну взагалі немає жодного стосунку до Apple, оскільки створена на базі Linux. Там все своє: від браузера до календаря. В принципі, список наявних інструментів там вміщається на пальцях обох рук, так як система дуже суворо обмежена. Тримай годинник, календар, браузер і нотатник і не сиди довго – Кім все бачить. Якщо ви намагаєтесь десь завантажити якісь файли з ПК на флешку, по-перше – вам цього ніхто не дасть зробити. По-друге – якщо таки дадуть, то всі файли будуть позначені водяними знаками, щоб відслідковувати інфу в зловмисних випадках.
В інтранеті КНДР немає жодних коментарів і коментаторів. Коментувати щось просто заборонено, оскільки десь може пролетіти небажана інфа. Поряд з сайтами про кулінарію і фантастичну історію в 2016-му з’явився сайт під назвою «Найкраща соціальна мережа». Ніколи не вгадаєте з чого це вкрали, та я таки відкрию карти – сайт був повністю злизаний з Facebook, а невдовзі зламаний. Зламаний шотландцем, котрий просто зайшов в адмінку і ввів логін: admin, пароль: password. Після зламу КНДР назавжди видалила «Найкращу соціальну мережу».
Важливо розуміти, що будь-який крок навіть в Кванмьоні жорстко регулюється. Влада бачить абсолютно всю вашу історію, може в будь-який момент глянути на переписки чи прослухати розмову. Стосується це й іншої частини інтернету КНДР – справжнього інтернету. Так, Північна Корея таки має нормальний доступ до глобального інтернету, але доступний він лише обраним. Список таких обраних сягає від 100 до тисячі чиновників і близьких людей сім’ї Кімів, а робить його легітимним особисто Кім Чен Ин. Достеменно невідомо чи можуть вони виходити в глобальний інтернет через смартфони, так як світових провайдерів там немає, але пробігала інформація про те, що цей інтернет насправді обслуговують провайдери з прикордонних зон росії і Китаю. Тобто, якщо б хтось захотів поглянути на дії еліти КНДР у світовому інтернеті, йому б довелось просто хакнути цих провайдерів. Відомо те, що еліта може виходити в глобальний інтернет через ПК, але навіть такі ПК регулюються – хіба маєш приватний в хаті разом з інтернетом. Все ж цього ніхто не знає, тому питання залишається відкритим. Справа в тому, що більшість інформації про подібне світ отримує через перебіжників, котрі зуміли втекти з КНДР. Інша частина – це туристи, котрі особисто відвідували країну, подібних відео є багацько на YouTube. Та, як ви розумієте, туристи повинні бачити лише те, що повинні – про який інтернет тут може йти мова? В країні заборонений Wi-Fi, так як є ризик витоку локальних файлів. Флешки тут вважаються модним аксесуаром, а комп’ютерні ігри й взагалі щось за межами логіки.
В Північній Кореї не те що заборонений Steam – про нього просто ніхто не знає. Як про Google, Wi-Fi Instagram. Саме тому справжнього геймінгу там не знайдеш. Не дивлячись на це, з Пхеньяна вже роками світиться на карті крапка, котра позначає єдиного гравця в Стім з КНДР. На Ютубі ви можете знайти цілий стос таких роликів, та я не раджу витрачати на них час, оскільки жоден так і не дає відповіді і всі логічно сходяться в одній думці – це сам Кім Чен Ин. Всі знають його любов до баскетболу і всього американського – відеоігри не є виключенням. Існує ще одна правдопобідна теорія про хакерів з КНДР, котрі використовують Стім акаунт для зловмисних дій. КНДР наймає хакерів на роботу офіційно, щоб ті крали дані, кріпту й наносили атаки на країни ворожого Заходу. І вони дійсно роблять це успішно. Найвідомішим угрупуванням є Lazarus Group, котрі стоять за крадіжкою біткоїнів з біржі ByBit, котрі атакували південно-корейські біржі і котрі взагалі проводять дуже успішну діяльність.
Сайти КНДР виглядають так ніби застрягли десь поміж тисячоліттями. Якщо ж якимось чином громадянин вирішив вийти на сайти закордонні, його чекає облом, так як в білий список входять декотрі англомовні джерела, але в КНДР майже ніхто не знає англійської. Навіть за перегляд закордонного контенту ви можете отримати тюремний термін, що вже казати про серфінг в Instagram, де пересічний кореєць може заразитись вірусом гарного життя. Інтранет – це те, що чекає на багато країн в майбутньому, тож КНДР в цьому плані можна навіть вважати новатором. Шкода, що подібне новаторство прирівнюється до тиранії й деспотизму з позбавленням особистих волеявивів.
