Материнcька плата ASUS PROART Z890-CREATOR WIFI

Материнська плата оптимізована під певні типи завдань, що визначає її загальну спеціалізацію. Водночас поділ за цим показником часто умовний, оскільки моделі з подібними характеристиками можуть належати до різних категорій. Проте інформація про спеціалізацію значно полегшує процес вибору.

Форм-фактор материнської плати визначає її розміри, кількість слотів для пам'яті та інших компонентів, а також сумісність із корпусами. Найпоширенішими є ATX (305x244 мм) і microATX (244x244 мм), причому ширина може змінюватися. Компактні mini-ITX (170x170 мм) набувають популярності для малих ПК, а Thin Mini-ITX з низькопрофільними елементами підходять для моноблоків. Великі материнські плати випускаються у форматах EATX і XL-ATX для потужних систем. Багато форм-факторів сумісні між собою: наприклад, mini-ITX можна встановлювати в ATX-корпуси.

Сокет (socket) — це роз'єм на материнській платі для встановлення процесора. Різні процесори підтримують різні типи сокетів, тому важливо перевіряти сумісність процесора та материнської плати перед покупкою.

Тип роз'єму процесора визначає сумісність з материнською платою. Наприклад, процесори з роз'ємом Socket 1700 підходять лише для материнських плат із таким самим роз'ємом. Важливо заздалегідь перевіряти сумісність компонентів перед покупкою.

Чипсет — це набір схем, які забезпечують взаємодію компонентів комп'ютера. Він складається з двох частин: північного моста, що відповідає за обмін даними між процесором, пам'яттю та графікою, і південного, який керує іншими компонентами. Характеристики північного моста визначають продуктивність всієї системи, тому саме його назву використовують для позначення чипсета. Це знання корисне при створенні спеціалізованих систем. До списку входять найпопулярніші чипсети Intel та AMD, які широко застосовуються в сучасних материнських платах.

HDMI, DisplayPort і DVI-D — це інтерфейси для передачі цифрового відеосигналу, тоді як D-Sub (VGA) передає аналоговий сигнал. Роз'єм DVI-I є універсальним, оскільки підтримує як аналоговий, так і цифровий сигнали.

При виборі материнської плати важливо враховувати наявність інтерфейсних роз'ємів. Для підключення накопичувачів використовуються SATA, SATA 3.0 і SATA Express. Інтерфейси M.2 і mSATA призначені для SSD, а PCI Express x1 і PCI — для підключення адаптерів та інших пристроїв. SATA 3 забезпечує швидкість передачі даних до 600 МБ/с, однак для швидкісних SSD краще використовувати M.2 або U.2. Інтерфейс M.2 може підтримувати як SATA, так і PCI-E. Якщо на платі є два або більше роз'ємів M.2 (PCI-E), це дозволяє підключати кілька пристроїв одночасно. Стандарт NVMe, що використовує M.2, розкриває весь потенціал SSD, завдяки використанню шини PCI Express.

Сучасні материнські плати зазвичай оснащені мережевим адаптером і принаймні одним LAN-портом RJ45. Деякі моделі, особливо серверні та ігрові, мають два і більше таких портів. Для домашніх серверів часто використовуються плати Mini-ITX. Важливим є і наявність USB 3.2 gen1, що забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с, і розширену потужність живлення. Моделі з більш ніж 4 USB-портами спрощують підключення численних пристроїв. Thunderbolt 3 пропонує універсальний інтерфейс через USB-C зі швидкістю до 40 Гбіт/с. Вбудовані модулі Wi-Fi та Bluetooth додають зручність для бездротового підключення до мереж і пристроїв без додаткових адаптерів.

Роз'єми PCI-E 1x на материнській платі використовуються для підключення плат розширення, таких як мережеві та звукові карти, відеоадаптери, ТВ-тюнери та SSD. Цифра в назві роз'єму означає кількість ліній передачі даних: більше ліній — вища пропускна здатність. PCI-E 1x є базовим варіантом із нижчою швидкістю передачі. Швидкість залежить від версії PCI-E: для версії 3.0 — близько 1 ГБ/с, а для 4.0 — близько 2 ГБ/с. Важливо підключати плату до слоту з рівною або більшою кількістю ліній, щоб забезпечити сумісність.

Вбудована звукова карта є частиною материнської плати, і хоча не всі моделі забезпечують однакову якість звуку, деякі з них пропонують прогресивні рішення з багатоканальним «об'ємним» звучанням та інструментами для покращення звуку. Такі аудіокарти особливо важливі для геймерських ПК, мультимедійних систем і комп'ютерів для обробки звуку. Однак для професійної роботи можливостей навіть найкращих вбудованих рішень може бути недостатньо.