Якщо пару років тому корейські ММО позиціонувались як ігри для відчайдушних, то сьогодні вони не сильно програють навіть сінгплеєрним проектам з великими бюджетами. Одна з них - Crimson Desert, і взагалі зуміла з ММОRPG перетворитись на повноцінний сінгплеєрний екшен, котрий зрубав непогані гроші і показав, що копіпастити стилістику і графіку з RDR2 не тільки можна, але й потрібно. AION 2, Chrono Odyssey, World of Warcraft Midnight - конкуренція в жанрі цього року просто феноменальна. Та наш сьогоднішній боєць про це не переймається, адже ладен не просто позмагатись, але й забрати призові місця. Сьогодні поговоримо про ArcheAge Chronicles - гру, котра вкраде не лише твоїх 600 гривень, але й певний період твого життя. Я Андрій Безсовісний, ви на ARTLINE 4 PLAY, а ігрові ПК чекають на вас на сайті інтернет-магазину Артлайн, як і вигідні знижки та акції осіннього апгрейду з MSI.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Якщо ви шукаєте гру, в котрій можна загубитись - ArcheAge стане ідеальним кандидатом. Це саме той випадок, де ти можеш цілий день пробігати віртуальним світом, а вечором так і не згадати чим ти тут взагалі займався. Бо пропонує гра не тільки дві тони квестів, але й світ, котрий винагороджує твої пориви до мандрівок та досліджень. Величезний світ, в котрому за перших 20 годин ти навіть не вийдеш за межі нюбі локації і не до кінця зрозумієш, що тут взагалі потрібно робити.
Одразу скажу, що ArcheAge дуже сильно різниться від всіх інших корейських гріндилок в жанрі. І різниться саме тим, що тут відсутній не лише грінд, але й мільйони типових елементів pay to win гріндилок, котрі на себе потребують часу більше ніж твоя мала. Надзвичайно яскравим представником подібного буде AION 2, на котрий я нещодавно робив відео і котрий посунувся з місця “Найкращої ММОРПГ 2026” саме через надлишок подібного. Там лиш на одну заточку пушок видали 5 систем прокачки з різними ресурсами, котрі треба гріндити, не кажучи вже про інші системи заточки чи створення БУДЬ-ЧОГО, котрі не стакаються між собою і прокачуються окремо, а сам крафт чи збір ресів ПОСТІЙНО має шанс успіху. Таким чином вкачатись можна до Різдва 2030-го або купити собі місячну підписку, щоб потім щомісяця купляти собі місячну підписку. В ArcheAge цей обсесивно-компульсивний розлад залишили для хлопців з NCsoft, подарувавши гравцям дуже просту і звичну модель покращення свого арсеналу без зайвого грінда. Точки падають як біткоїн, але щоб заточити пушку на +5 треба 12 “Отче наш” і три “Вірую” по вервичці, так як сягнути такого результату при шансі точки менше 20% можна лиш з божественною поміччю. Для крафту хорошої зброї, звісно, знадобляться рідкісні ресурси, але тут відсутній шанс успіху крафту, як в AION, і сам крафт не коштує як перші черешні. Навіть збити точку під час нефарту не можна, бо пушки тут падають рідко, а крафтяться важко.
Для крафту якісної зброї треба не тільки шаритись по всій карті в пошуках різних сундуків з лутом, але й вбивати босів. І тут гра демонструє свої найкращі сторони - боси та бойова система. Якщо в тому ж AION 2 бойова система видовищна, але максимально нудна, то в ArcheAge вам знадобиться немало навичок для того, щоб перемагати в сутичках. В Айоні достатньо було затиснути праву кнопку мишки і всі атаки автоматично валять макросами, тільки з босами потрібно ухилятись і відслідковувати атаки, щоб не ваншотнули. Тут ж абсолютно з кожним босом чи кріпом вам потрібно битись скілово. Бойова система тут дуже схожа на систему з Dark Souls - звідси хлопці взяли й трохи стилістики, а також підхід до бою з босами з високою складністю, запам’ятовуванням його мувсетів і двома тонами ХП. В грі 4 класи з 2 підкласами, котрі можна качати водночас, тому геймплей відчувається для кожного по-різному. Я граю за лучника з сокирами і скажу вам, що бої завжди відчуваються дуже бадьоро і навіть злегка адреналіново через високий рівень шкоди і ХП у ворогів. В цій грі взагалі складається враження, що боти завжди сильніші ніж ви. Навіть пачка пересічних кріпів може скласти проблему, якщо не роздупляєшся з бойовою системою. А працює вона не менш цікаво, бо пропонує вам різні комбінації для ударів як у файтінгах.
Вам треба або запам’ятати комбо, або постійно слідкувати за підказками на екрані, щоб робити максимально ефективні удари. Простe заклікування тут не працює, потрібно вчасно комбінувати плюхи, які складаються в суперудари. На ходу ти можеш міняти бойовий стиль, переключатись між класами. В моєму випадку вся боївка сильно зациклена на парируванні, котре тут нормально працює, та за інших героїв мочилово виглядатиме зовсім по-іншому. Цікаво й те, що безліч мобів, з котрими ви б’єтесь, то так само втілення одного з чотирьох наявних класів. І навіть найпростіші пересічні моби можуть демонструвати невеликий інтелект, котрий дозволяє їм нападати ефективно, а не просто кабанити вас натовпом. Сутички тут постійно доставляють, на відміну від AION 2, де грінд кріпів перетворюється на обурений видих, так як лише з босами і в PvP боївка себе проявляє. Ну а босів сюди завезли чисто для фанатів Elden Ring - на будь-який колір і смак, так би мовити. Переважна більшість реально кидає виклик, через що треба заучувати їхні удари і фішки, але час від часу боси повторюються, лиш скіни інші. Щоб прогресувати, створювати пушки, їх вкачувати і відкривати карту далі, вам потрібно зачистити 8 босів, щоб ті перетворились на світла на місцевій статуї.
Взагалі у вас постійно виникатиме питання “А що тут взагалі робити далі і куди йти?”. В інтернеті по грі поки взагалі майже нічого немає, тому навіть елементарні квести іноді заганяють в ступор. Тут, як і в Айон, є великий сюжет з повноцінними кат-сценами, але всі ми розуміємо, що сюжет в корейських гріндилках - то як бесіда на першому побаченні, де всі дуже добрі і класні. Все ж він вийшов більш-менш адекватним і навіть слідкувати за ним можна, втім слідкувати за діалогами і вичитувати інфу в завданнях треба буде так чи інакше, бо не знайдеш квестовий предмет і будеш бігати горбами до посиніння. Та що найцікавіше - це не є квестова гріндилка, як той ж Айон, де ти просто бігаєш від точки А до точки Б. Тут квести більше змахують на сінглплеєрну RPG, а також дуже часто змушують вас напружити мізки і увімкнути дедукцію. Гра полюбляє не показувати квестові місця, любить не робити акцент на потрібних неписях і обожнює посилати вас обшукувати різні хащі і старі руїни. Особливо вона насолоджується квестами, в котрих посилає вас в місця, де моби на 15 рівнів вищі ніж ви, через що просто пробігаєш останніх і збираєш квестові предмети. Все це розташовано дуже логічно - йдеш вниз по дорозі і заходиш туди, куди тебе притягує око. Гра повністю виправдовує такий експлоринг, нагороджуючи гравця не лише потрібними лутом, але й цікавими загадками, елементами лору тощо.
Що-що, а графічний рівень цієї гри - чудовий. Він злегка не дотягує до Crimson Desert в плані проробленості та деталізації, але виконано все на високому рівні. Єдине, що дивує - то це відсутність елементів казковості і типової фентезійної стилістики, де захід сонця - це окрема феєрія. Подорожуєш цим світом на коні, який дуже крінжово скаче, як підстрілений, а також за рахунок швидких ТП. Останні обмежені ресурсом, тому потрібно шукати, купляти чи вибивати каміння телепортів, так як конем скакати іноді реально довго. Є в грі й вертикальність за рахунок планера, та на щастя на ньому тут не зациклений геймплей, як в Айоні, де в будь-якій незрозумілій ситуації треба тиснути кнопку V і думати, чи стане тобі стаміни долетіти до найближчої гори. В ArcheAge горами лазити і думати як над пролетіти просто не потрібно, через що гра має приземлений, але базований геймплей. З іншого боку світ здається трохи пустим на об’єкти, йому не вистачає тої видовищності з Crimson Desert, де кожна локація - це архітектурна перемога. Натомість перемоги насипають в дуже епічному музичному супроводі, котрий лунає в містах. Складається враження, що нарешті той самий день настав, всі навколо щасливі і славлять вождя, а за вікном завжди яскравий квітневий полудень.
Музичне наповнення вийшло красивим і, моментами, епічним, але дуже часто музика починає грати лише в спеціальних місцях, тоді як до цього ти десять хвилин скакав на коні в тиші. Круто те, що всі візуальні архітектурні байти не є простими фонами по типу “Піди-повтикай-сфоткайся”, а є реальними місцями інтересу з босами, ребусами чи квестовими локаціями. Тобто ти біжиш собі полем, бачиш якісь руїні в лісі, йдеш туди і щось та й отримуєш, вони виконують не лише естетичну функцію, але й практичну, тоді як в безлічі інших навіть сінгплеєрних ігор подібне часто існує просто для того, щоб було. Через це світ цікаво досліджувати, цікаво їхати бозна-куди просто так, а не постійно дивитись на карту. Тим паче ти завжди можеш швидко заколабитись з будь-ким. Гравців тут море і в паті дійсно цікавіше і легше проходити гру, на відміну від того ж Айону.
Щоб підвищити залипалово в ArcheAge, автори дали вам можливість купити власний будинок і навіть висаджувати власну грядку біля нього. Для незацікавлених в домашньому газдівстві хлопці пропонують PvP - вийшло цікавим і доставляючим, де тобі не треба затикувати противника до посиніння, спостерігаючи за ростом і падінням смужки ХП як за світломузикою. Виносять тут доволі швидко, користуючись реакцією, а не імбовою прокачкою. В грі нема pay to win, навіть з потужною пушкою можеш схопити на парируваннях, що тішить. А от що не тішить, то це гендерна прив’язка до класів, злегка крінжовий біг на коні і відсутність будь-яких пояснень. Часто, щоб відшукати потрібне місце, річ чи НПС за квестом, потрібно витратити декілька годин, щоб зрозуміти куди йти. Іноді найкращим варіантом стане відкласти квест і виконувати інші - під час виконання останніх дуже часто магічним чином малюється і рішення того проблематичного квесту. Хотілось б щоб автори прибрали каміння телепортів взагалі, бо може вийти як з каміннями ресалок в Айоні, котрі або жорстко гріндяться, або купляються за валюту. У всьому іншому ArcheAge Chronicles поки прекрасна гра, в котру обов’язково раджу пограти.
Андрій Безсовісний, ARTLINE 4 PLAY
