Ua
Вічне життя – скільки разів його вам пропонували? Життя в новій формі існування – безтілесній, духовній чи ментальній? Життя без турбот, страждань і завтрашніх днів, життя в вічності, що зіткане з суцільного щастя. Дана ідея стара як світ і лежить в основі всіх людських релігій. Та чим далі людина йде, тим ширші горизонти вона відкриває перед собою. Щоб отримати вічне життя сьогодні, вам знадобляться не молитви, заповіді і віддана церкві десятина, а технології. Одні з них здатні оновлювати ваше тіло, інші – клонувати вас, заморожувати в кріокамері до кращих часів, або переносити вашу свідомість, зберігаючи вашу ідентичність. Перевірити останнє дозволяє Зона, надзвичайне місце, котре, нібито, в межах власного периметру гарантує кожному вічне життя у вигляді існування чистої свідомості в ноосфері. Та чи так це? Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей і сьогодні вкотре заглибимось в лор Сталкер, щоб отримати відповіді на вкрай важливі питання. Став лайк авансом, підписуйся, а після заходь на сайт нашого інтернет-магазину за ігровим ПК. Бери комп’ютер з материнкою від MSI і отримуй Crimson Desert в подарунок.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Зона – це місце, де фантастичне межує з реальним. Часто відрізнити їх неможливо, а іноді, щоб з’ясувати правду, потрібно знищити одне, щоб вивести на світло інше. Центральною темою нашої сьогоднішньої розмови стане Тонка матерія. Теорія Тонкої матерії належить керівнику С-Свідомості Валентину Даліну і була розроблена ще до Першого карибського експерименту. Вона передбачає існування Тонкої матерії як частини оболонки Землі та Ноосфери. Тобто це певне нашарування в ноосфері, котре зберігає в собі всі ментальні образи тих, хто знаходиться в Зоні. Можливим це стає саме завдяки Зоні і її аномальній енергії, за її периметром подібні ментальні образи в ноосфері не зберігаються. За теорією, Тонка матерія – це місце або спосіб існування чистого розуму, вільного від фізичних недоліків і обмежень. Це певне безсмертя на ментальному рівні, котре ще й дає можливість всім свідомостям контактувати між собою, обмінюватись інформацією, знаннями і досвідом.
Тобто життя продовжується вже не на фізичному рівні, втім таки продовжується, завдяки чому такі свідомості можуть отримувати нові знання з нових подій. Це вічне життя без болю, страху, страждань та жалю в найвищій формі існування – в формі розуму. Та за словами Візіографа, структуру ноосфери було порушено після нерозумного втручання вчених з НДІЧАЗУ, мова йде про Другий карбинський експеримент. Через нього всі ментальні образи в Тонкій матерії були ізольовані один від одної, через що вони більше не в змозі працювати разом. Візіограф каже, що лише програма «Сяйво» відновить право на безсмертя всіх розумних істот на Землі і всього людства.
Бесіду про Тонку матерію ми часто зустрічаємо в грі. Починається вона з Фауста і закінчується аж на бос-файті з Коршуновим, та для багатьох гравців ці балачки виявились пустими і незрозумілими. Це не випадково, адже гра не дає чіткої відповіді на те чи дійсно існує Тонка матерія, чи це просто ще одна казка для слабких розумів, котрі замість мислити обирають вірити. Гра часто дозволяє вам обрати свою правду, а не пізнати істину, та остання тут може й взагалі бути невідомою. Теорія Тонкої матерії була створена Валентином Даліним ще в 90-х. Створена вона була ще до того як вчені дізнались про існування ноосфери – теорію існування ноосфери створив саме доктор Кайманов, однак спочатку її підняли на глум. В свою чергу Кайманов вважав теорію Тонкої матерії антинауковою та час все розклав по своїх місцях. Тоді як існування ноосфери виявилось абсолютно вірним твердження, існування Тонкої матерії так і не було доведено. Причиною цього є злиття свідомостей вчених на чолі з Валентином Даліним і подальший хід подій з утворенням Зони і розстрілом капсул. Ніхто більше не досліджував цю теорію, або ж ми про це просто нічого не знаємо.
Як відомо, технології С-Свідомості перейшли до МОСТ, котра на ділі є тією ж С-Свідомістю, але в новому складі і з новим фінансуванням. Там працюють члени колишньої С-Свідомості і активно намагаються впровадити, розвивати і відновлювати секретні технології проекту «Х». Саме ці хлопці зарефреймили Шрама і підсадили йому спогади сталкера Маршала, а також запрограмували на виконання проекту «Відображення», кінцевою метою котрого було повторне встановлення контролю над аномальною енергією задля тотальної домінації і панування. Проблемка лиш в тому, що діяльність МОСТ була скомпрометована в 2011-му році, хоч її члени досі ходять Зоною. Інші технології вчених з проекту Х охороняє Варта, як технологію «Нитка», котра дозволяє бачити очима агентів і вираховувати їх в будь-якій точці Зони. Все ж навіть ці хлопці не могли продовжити дослідження Тонкої матерії, так як для цього їм потрібно було підключитись до Генераторів, що ми бачимо в неправильній кінцівці за Шрама. Бачимо ми й те, до чого все це призводить.
Щоб перевірити справжність існування Тонкої матерії, Кайманов відправляє Скіфа на «Орбіту». Для цього нам потрібен сигнатурний картридж, котрий ми отримуємо від Стрільця в Х-3. Саме він і підтримував ілюзію Світлої Зони, котру побачив Стрілець після подій Тінь Чорнобиля. Сам Стрілець стверджує, що Тонка матерія – це наведена ілюзія, обман, як і решта винаходів С-Свідомості, котрі дозволяли вченим маніпулювати всім навколо. Він дозволяє переконатись в цьому власноруч, витягнувши сигнатурний картридж. Ілюзія руйнується, а в кінці діалогу Стрілець каже: «Орбіта» - значить «Орбіта. Можливо, ти і сам зрозумієш, яка правда тебе влаштовує»
Не менш важливо поговорити й про Візіограф. Адже саме він дозволяє Шраму переконатись в істинності своєї віри. Візіограф каже, що їх існування, сімох вчених, котрі лягли до ОКТА, продовжилось в просторі ноосфери після того як Стрілець розстріляв капсули. Голова каже, що саме Другий карибський експеримент порушив правильну структуру ноосфери, через що ментальні образи розділились і більше не можуть діяти разом та обмінюватись інформацією. В цьому діалозі потрібно звернути увагу на одну дуже цікаву репліку:
«Але якщо хтось наважиться взяти під контроль аномальну енергію, це призведе до знищення Тонкої матерії»
Тобто якщо хтось захоче підключитись до Генераторів, він вб’є всі свідомості, котрі перебувають в ноосфері. Він вб’є рай. Це дуже хитрий трюк, котрий змушує замислитись, тим паче подібне пдіключення без вчених з С-Свідомості нібито позбавить всього людства безсмертя. Тепер розумієте наскільки важкими поняттями маніпулює Візіограф і власне С-Свідомість? Як не крути, та повірити в подібне важко. Особливо коли ти не фанатик, а людина науки. Щоб переконати професора Озерського в існуванні Тонкої матерії, Шрам дістає десь сигнатурний картридж Тополі, одного з засновників Іскри. Той з’являється перед професором як живий і навіть правильно відповідає на питання, що вражає Озерського. Втім професор все одно сумнівався, хоч Шрам сприймав це за власну перемогу і прямим доказом існування Світлої зони, в котрій можливе вічне життя. Спустившись на нижні рівні «Орбіти», в кімнаті справа ми можемо почути радіошум, з котрого доносяться крики, відчай та страшний голос, що каже «холодно, темно й страшно». Це і є справжній приклад подібного розумового безсмертя.
Перш ніж піти далі, нам потрібно розібратись з сигнатурними картриджами. Що це? Сигнатурний картридж – це психічний відбиток людини, запис її свідомості, котрий можна відтворити через спеціальну техніку. Такий картридж містить психічний портрет людини її психосигнатуру, її пам’ять, особистість і поведінкові моделі. Тобто фактично це копія ментальної проекції людини, та не просто копія, а ціла симуляція її як індивіда. Зняті психосигнатури поводяться і розмовляють так само як оригінал, та що найцікавіше, вони можуть реагувати і навіть знати нову інформацію. Це найбільша загадка, котра може вказувати на те, що зняті психосигнатури насправді є повноцінними свідомостями, котрі існують в ноосфері в якості Тонкої матерії. Це в грі теж ніде не пояснюється, та виглядає все це як наступний обман, а найближчою аналогією буде штучний інтелект, котрий так само добре імітує розмову, мислення і, власне, життя.
Якщо в Кіберпанк 2077 технологія Мікоші – це справжня в’язниця для свідомості, в котрій вона може існувати вічно, то в Сталкер 2 – це в’язниця для копії свідомості. Саме тому в лабі на Орбіті ми чуємо ці голоси, а Бродягу бачимо в невеликій темній кімнаті. І чому ми взагалі бачимо Бродягу на картриджі, який нам дав Стрілець? Ви будете здивовані, але й на це питання гра не дає жодної відповіді. Схоже на те, що даний картридж з самого початку був з сигнатурою Бродяги, котру колись зняли якісь невідомі вчені. Можливо, це була та сама С-Свідомість, завдяки чому ми й бачили Зону очима Бродяги, Світлу Зону, красиву й гарну. В іншому випадку сигнатура Бродяги жодним чином не могла там опинитись. Важливо зазначити, що в Зоні кожна людина залишає після себе псі-шлейф, певний ментальний образ, котрий дійсно зберігається в ноосфері. Саме ці образи ми бачимо в кінцівці за Шрама. Цілком можливо, що психосигнатури можуть вступати в контакт з ноосферою як псі-шлейф, завдяки чому вони отримують останні новини і здаються живими. Без подібного картриджу і спеціальної капсули жодних видів життя в якості Тонкої матерії побачити неможливо, хоч подібні наведені ілюзії такі як фантоми чи ілюзії Виконавця бажань ми бачимо більш ніж чітко.
Дуже важливо зробити акцент на тому, що всі правильні вибори в діалогах якраз таки не стосуються Тонкої матерії, вони стосуються холодного раціоналізму, котрий дозволяє зрозуміти, що все в Зоні – ілюзія. Навіть сама Зона як така є ілюзією. Обираючи Тонку матерію, ви обираєте віру в Світлу Зону, тобто віру в ніщо, яка призводить до апокаліпсису. Після капсули Скіф скаже, що це «в’язниця свідомості», місце, де проти власної волі утримуються свідомості. Для кожного таке місце різне, про що й говорив Візіограф: «після втручання вчених з НДІЧАЗУ, образи розділились». Насправді ж вони й ніколи не були об’єднані, бо один картридж – один образ. Бродяга на картриджі – це не реальний Бродяга, а лише його цифрова копія. Про це теж згадує Скіф в розмові з Доктором, якщо повернутись до нього перед епілогом. І найцікавіше в тому, що всі ці ілюзії можливі завдяки центру керування програмою «Сталкер» - як саме вони можливі, чи виконується керування ними віддалено, чи можуть зчитуватись картриджі після відключення цієї програми – невідомо.
Тепер повернемось до Фауста, котрий першим показує нам Тонкий світ. Як і зі всім іншим, розробники не дають відповіді на те, чи реальним був цей світ, чи це просто трюк. Зваживши все вищесказане, можу зі спокоєм в серці сказати, що це ще одна маніпуляція. Фауст прекрасно вміє користуватись наведеними ілюзіями. Робити це йому дають змогу здібності контролера, та варто зазначити, що в Фауста теж є цяцьки від проекту Х. Наприклад, кулони, котрі він носить – навіщо Фауст носить з собою Візіографи? Один такий ми можемо побачити за ним на «Чистому небі», тоді як кулон на Малахіті й взагалі залишається в пристрої. З цього виходить, що ці кулони – одноразові технології, які або є Візіографами, або включають в себе програму Візіографа. Фауст кидає на нас наведену ілюзію, що ми бачимо після того як розбиваємо його ліхтар. Там він може керувати явищами природи і показувати нам маски-шоу, доторкнувшись до нашої голови. Можливо, Фауст показує як він бачить Зону, хоч його гра в сліпоту хибна. Коли Скіф каже йому, що Тонка матерія тут ні до чого, все це просто ілюзія, породжена здібностями контролера, котрі йому причепили вчені. Тоді Фауст відповідає: «Ти знаєш більше, Посланець Моноліту».
«Те, що залишається в ноосфері, - це лише відбиток свідомості. Копія. Збірка чужих спогадів. Якщо це й безсмертя, то дуже моторошне. Вічна тюрма, де свідомість не здатна змінюватись» - каже Скіф доктору Даліну
Сам Дмитро Далін від самого початку дуже сильно хотів вірити в Тонку матерію, адже це означало б, що його батько живий і досі існує в формі чистого розуму. Та вже невдовзі Далін на власні очі пересвідчується в протилежному, коли Візіограф приймає форму його батька і видається просто патякаючою головою, технологією С-Свідомості, як казав Коршунов, який працював на них з самого початку. Є ще один варіант цього діалогу, де в кінці Візіограф каже Даліну «копай глибше», та це скоріш самозакопування ніж копання.
План С-Свідомості був простим: якщо нам не вдасться реалізувати план А і втримати владу над аномальною енергією у своїх руках, потрібно запустити план Б, який б дозволив оживити план А. Як це зробити? За допомогою ідеї. Думаю, всі тут дивились Нолана, і всім відомо, що ніщо не працює так добре, як ідея. Такої ж думки притримується професор Двупалов, котрий теж колись був членом С-Свідомості і працював над Фаустом.
«Моноліт став для нього ідеєю. Дай людині ідею, яку вона зможе збагнути, - і вона зробить значно більше, ніж коли її примусити. Я завжди казав, що це працюватиме краще за будь-який повідець»
І це дійсно правда. Вчені з С-Свідомості породили міф, створили байку про вічне життя в форматі чистого розуму в ноосфері. Без страждань, страху та жалю. Кожен може потрапити до такого раю, якщо він в Зоні і стати частиною одного цілого. Ця казка перегукується з казкою про Виконавець бажань – щастя для всіх, і нехай ніхто не піде ображеним! Щоб постелити собі соломку, С-Свідомість створює Візіографи з психосигнатур в якості наведених ілюзій, в котрих розповідає про те, що «цілісність структури ноосфери було порушено, через що її ментальні образи були роз’єднані» і лише вони зможуть повернути людям рай, головне лиш повернути їм владу над аномальною активністю, повернути владу над Зоною. Це такий ж метод безпеки як Виконавець і Випалювачі мізків.
С-Свідомість будь-якими способами намагалась захистити власну присутність тут разом з Центром Зони, через що й створювали безліч ілюзій та побрехеньок. Вони чудово знали ефективність ідеї як такої, якщо поглянути на всіх головних персонажів, то кожним з них рухає певна ідея. Шкода лиш, що деякі з цих ідей поки що неможливо перевірити на справжність. Виходячи з цього, я вважаю Тонку матерію вигадкою для самозахисту і подальших лорних нашарувань, котрими охоче займуться сталкери, сидячи коло вогню.
