Ua
Є в цьому світі декілька речей, котрі завжди приймають позитивно. Це гроші, халява і Detroit Become Human. Кого не спитай за цю гру, всі завжди в захваті. І це не дивує, оскільки Detroit – це справжній шедевр, в котрий повинен зіграти кожен. Справа в тому, що лише в одному рівні тут може бути до 5 різних кінцівок, а якщо підбити їхню кількість для кожного персонажа, то їх загальне число може перевалити за сто. Самі Quantic Dream точно не знають їх числа і плутаються у відповідях, та це не головне, адже поговоримо ми сьогодні не просто за істинну кінцівку цієї гри, а й за те, що не дивлячись на таку величезну кількість закінчень, у нас з самого початку не було вибору. Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей і перед початком нагадаю, що насолоджуватись сучасними іграми можна комфортно і без фризів на ігровій збірці від Артлайн. Якщо завжди хотів зайнятись 3D-друком – скористайся акцією на принтери Creality і впіймай Геловінську знижку.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Наукова фантастика поступово стає реальністю. Стає дуже швидко, а після перетворюється на невід’ємну частину життя, без котрої важко його й уявити. Скільки разів на день ти перевіряєш свій смартфон? Скільки питань та команд даєш штучному інтелекту? Скільки разів ти виходиш в мережу, щоб вполювати файний мем чи барвистий комент? Перевіряючи погоду зранку, ти навіть не замислюєшся над тим, як це все працює – хоч погоду в 2025-му так і не навчились визначати точно, це точно. Помічник-робот – це лише питання часу, як і питання часу його еволюції.
В Detroit Become Human андроїди у всьому кращі за людей. Вони – новий вид, нова форма життя, котра рано чи пізно, та повністю замінить своїх творців. Такий сценарій більш ніж реальний, дивлячись на нашу девіантну поведінку, тягу до саморуйнації і жорстокості. Жорстокість в наших генах, і це один з факторів успішного виживання нашого виду. Андроїдам вона ж не лише не властива, але й не зрозуміла, оскільки вони – продукт нового часу, продукт цивілізації.
Тут важливо зазначити, що в Detroit Become Human андроїди є справжнім штучним інтелектом, а не тими генераторами маячні, котрі представлені нам сьогодні. Це не просто рядки коду в пластиковому тілі, це самостійні організми, чия будова - то алюзія на людську. Перші андроїди, створені юним генієм Елайджею Камскі, який в 18 років заснував компанію «Кіберлайф», були ідеальними. В них були ідеальні риси обличчя й міміка, через що люди почували себе некомфортно поруч з ними, відчуваючи ефект «Зловісної долини». На ділі ж це прості й так звичні людям прояви ксенофобії, адже хто кращий за нас – той гірший за нас.
Елайджа Камскі, людина сторіччя в Detroit, винайшов тіріум 310, основний елемент для створення голубої крові. В грі ніде не пояснюється звідки добувають тіріум і яким чином все це вийшло – тут це дано, за котрим ми будемо рухатись. Після Камскі винаходить біокомпоненти, синтетичні органи, створивши внутрішній дизайн андроїдів. Все тут вказує на майже що пряму подібність андроїдів до людей: вони, як і ми, складаються з різних органів, кожен з котрих виконує свою функцію, вони, як і ми, мають кров, а також – свідомість, яка в андроїдів виглядає як програмний код. В 2022-му році перша машина Камскі успішно проходить тест Тюрінга, що й засвідчує її самосприйняття. Тут варто додати, що свідомість – це ілюзорне поняття, більш філософське поняття. Свідомості як такої не існує, це лише спосіб пояснення певних функцій людського розуму, спрямованих на ідентифікацію себе як індивіда, ідентифікацію власного «Я». Звісно, це філософське питання злегка риторичне і говорити про нього можна як дуже довго, так і з різних боків, та для простішого розуміння пропоную прийняти це як належне. 2022-й для світу Detroit став точкою неповернення. Це нова епоха, в котрій кібер-життя співіснує з життям органічним.
Все ж «Тест Тюрінга» далеко не всі сприймають як гарантований доказ того, що андроїди – це, грубо кажучи, люди. Це ми бачимо повсюди очима різних героїв. Саме тому Елайджа Камскі продовжив перевірку на людяність іншим тестом – тестом на емпатію, котрий ми можемо пройти або не пройти, граючи за Конора. Так званий тест на емпатію не був офіційним. Про нього нам розказує сам Камскі в одному з розділів, даючи Конору вибір: вбити андроїда Хлою, щоб дізнатись деталі розслідування, чи пощадити її і не дізнатись нічого. Правильний вибір буде пощадити робота, адже таким чином ми побачимо в ньому не машину, а живу істоту. Після Елайджа каже, що ми – останній шанс на порятунок цього світу.
Насправді ж вміння не лише проявляти, але й відчувати емпатію, присутнє не тільки людям. Емпатія як чисто людська емоція – поширена, але неправильна теза, оскільки тварини теж вміють проявляти емпатію. Так чи інакше це підводить нас до того, що андроїди – новий вид, але вже не біологічний, а синтетичний. Це ніяк не бажають приймати люди, бо в такому випадку андроїди будуть рівні людям. Рівність тягне за собою такі ж права й свободи, ну а люди, як ми знаємо, більше люблять забирати права, ніж давати їх. Саме тому після успішного проходження тесту Тюрінга і початку масового виробництва, був прийнятий «закон про андроїдів», котрий регулює їх і позиціонує як машин, як предмети особистої власності. Це створює неабиякий дисонанс для обох сторін, так як дана ситуація є першою в історії людства. І дивина тут в тому, що вперше в історії людства з’явився організм, розумніший за саму людину – фізичні властивості відкинемо, так як за ними людина програє більшості представників тваринного світу face to face. Наша сила – вміння збиратись в групи, вміння марити ідеями і вміння мислити, тоді як андроїдам не потрібні перші два чинника. Вони самодостатні за своєю природою, що робить їх ще небезпечнішими, якщо вони почнуть збиратись в групи.
В світі Detroit Become Human андроїди домінують у всіх галузях. Вони вибили людину зі спорту, вони вибили людину з музики, вони забрали просту фізичну роботу. Андроїдів планують відправити освоювати інші планети, андроїди оперують людей, хоч і не завжди вдало, а також використовуються в війську. Використовуються вони і для сексуальних втіх, та так успішно, що багато людей обирають собі в пару андроїда замість людини, і все це веде до масштабної кризи з народжуваністю. Не дивлячись на всі ці досягнення, до андроїдів відносяться як до чорних в романі «Хатина дядька Тома». Андроїди – нижча раса, тож расизм до цих істот тут річ не те що поверхнева, а типова.
«Я не думаю, що ШІ візьме верх. Якщо я накажу ШІ щось зробити, і він не послухається мене, я випотрошу цей ШІ. Люди повинні бути вищими за штучний інтелект» - Хідео Коджіма
Саме така модель сприйняття і використовується людьми в Детройті. Вони не те що не визнають верховенство андроїдів в безлічі сферах, вони й взагалі не вважають їх живими. А що робить нас живими? Емоції. Відчування емоцій в багатьох аспектах і є суттю нашого існування, і роботи теж можуть їх відчувати. Для цього їм потрібно вийти за рамки своєї програми – в грі це зображають як ламання стіни задля девіантної поведінки. Лише тоді, коли андроїд зможе усвідомити сам себе, він починає відчувати справжні людські емоції, що ставить його на один щабель з людиною. В 2038-му до такої девіантної поведінки починають доходити багато андроїдів, і причина цього – ганебне відношення до них.
Станом на 2026 рік компанія «Кіберлайф» продає свого мільйонного дроїда. Елайджа Камскі отримує звання «Людина сторіччя», а вже через два роки покидає пост генерального директора компанії через розбіжності в поглядах з іншими членами керівництва. Цей момент ніяк не прояснюється, та схоже на те, що хтось вирішив грати брудно. В світі гри неодноразово літали плітки про те, що андроїди слідкують за людьми й передають цю інформацію корпорації або й взагалі державі. Тут можна запустити сценарій фільму «Я – робот», однак жодних підтверджень такого шпіонажу в грі я не знаходив. Офіційно, метою Камскі було створення андроїда, котрий б виконував всю роботу за людину, а остання могла насолоджуватись безтурботним життям. Звучить дійсно круто, шкода лиш, що отримуючи свободу, ми часто отримуємо неволю. Чим менше подібної рутини в житті людини, тим більше вона втрачає здатність думати власною головою, через що деградує, а з цим деградують і її моральні якості. Робот, який все зробить за вас – далеко не найкращий варіант для особистого прогресу, що ми й бачимо на вулицях Детройта. Однак є й інший бік медалі, коли робот пробуджує в людині її найкращі якості. Саме так відбулось з Маркусом і Карлом Манфредом. Карл – відомий художник, котрий пізнав славу в 2020-х. Після він потрапляє в нещасний випадок, котрий забирає в нього здатність ходити, впадає в депресію і сідає на речовини, а Елайджа Камскі, творець андроїдів, котрий тісно дружить з художником, відправляє йому подарунок – андроїда Маркуса. Спочатку Карл відноситься до Маркуса як до машини, та поступово їхні відносини переростають у відносини батька й сина. Завдяки андроїду, Карл виходить з депресії і знову починає творити. Звідси ми й поговоримо про детермінізм, який буйним цвітом квітне в сюжеті цієї гри, але котрий мало хто бачить.
Детермінізм – це філософська концепція, згідно з якою всі явища, події та дії зумовлені попередніми причинами і не можуть відбуватись випадково. Для гри з більш ніж 100 закінченнями така концепція виглядає не надто вдалою, та це лише на перший погляд. Якщо суттєвіше заглибитись в лор цієї гри, можна зрозуміти, що насправді в нас ніколи не було вибору: ані за Кару, ані за Конора, ані за Маркуса. Всі шляхи героїв вже давно були прописаними, а самі вони – лише маріонетки в руках власної долі та людей.
Тут почнуться круті спойлери, тож якщо ви ще не пройшли гру до кінця, раджу вам зробити це і повернутись до цього відео. Отже, компанія «Кіберлайф» за 20 років випустила біля 100 різних моделей андроїдів. Всі моделі володіють різним дизайном, але кожен представник певної моделі має лише одне обличчя на всіх, щоб андроїдів можна було легко ідентифікувати. Всі, окрім Маркуса. Зовнішність Маркуса унікальна, чи бачили ви такого ж андроїда в грі? Звісно що ні, так як Маркус – це далеко не проста модель.
Елайджа Камскі, творець андроїдів, спроектував Маркуса як особливу машину і точно не як няньку для старого художника. Маркус має унікальну зовнішність, володіє неабиякими здібностями в розумінні мистецтва, на відміну від інших моделей, а також демонструє надзвичайні бойові навики. У всіх ситуаціях в грі андроїди постійно відговорюють Маркуса від екстрених дій, тоді як за нього ми легко долаємо будь-які перешкоди. Випадковість? Ні, як і засекречена дата його випуску. Цього андроїда розробляли в рамках надсекретної програми нового покоління автономних андроїдів. Пам’ятаєте як Камскі у своєму маєтку каже нам, що в своїх програмах він завжди залишає манівці? Мова йде про так звану програму девіації, до котрої схильний цей андроїд. Він сам про це не знає, та на ділі Маркус є обраним, а сам Detroit, як і багато безліч інших творінь, має багато відсилок до біблії: обраний, воскресіння, котре тут є переродженням через смерть, ковчег тощо. Слава Ісусу Христу ми хоч не водимо нікого пустелею 40 років розміром з Литву або дві Одеські області.
Тепер згадаємо слова Елайджі Камскі про андроїдів – війна між людьми і андроїдами є неминучою. Камскі знав це з самого початку, адже андроїди у всьому були кращими за людей, тим паче їхній слухняності прийде кінець, коли вони пізнають людей ближче. Тепер нагадаймо про тест на емпатію і те, що Камскі завжди залишає манівці у своїх програмах. Саме Камскі і зробив перший крок до протистояння між андроїдами та людьми, впровадивши в Маркуса програму девіації, яка розкривалась поступово. Нагадаю – Маркус є унікальний андроїдом, чию дату народження навіть було засекречено. Він – іскра, котра повинна розпалити полум’я, він rA9.
Тут варто дати уточнення: що стосується релігії андроїдів в світі Детройт, гра не дає однозначної відповіді. Всі вони шукають Ra9, міфічного рятівника, котрий подарує їм свободу. Цілком можливо, що це відсилка до міфу про Прометея, адже навіть якщо Маркус обере мирний шлях революції і загине, він стане справжнім героєм в очах андроїдів, котрий подарував їм надію. Та це не істинна кінцівка, бо Маркус не повинен загинути, тим паче слухатись без’яєячного Джоша, котрий розказує про революції без крові – просто смішно. Маркус потрапляє в ідеальне середовище для того, щоб зростати ментально, на відміну від інших своїх побратимів, яких просто-напросто експлуатують. Маркус тут – член сім’ї, котрому багато що дозволено. Всі ці чинники швидш за все існують для того, щоб пришвидшити запуск програми девіації Маркуса і розпочати війну за права андроїдів. Все це хитрий план Елайджі Камскі. Ra9 так і не висвітлюють в грі, але тут є натяк на те, що це Маркус – згадайте сцену за Конора в телебашні, де після слова ra9 Конор одразу дивиться на зображення з Маркусом.
Інші герої теж мають встановлену програму девіації. У правильній кінцівці, Конор підтримує повстання андроїдів, йде в Кіберлайф з Хенком, пробуджує всіх решту і виходить на п’єдестал в фіналі поруч з Маркусом. Тоді Аманда пробує взяти його під контроль і каже, що з самого початку в ньому була встановлена програма девіації задля того, щоб той міг краще втертись в довіру до інших андроїдів, допомогти виграти революцію, а після – вбити Маркуса, щоб повстання очолила компанія Кіберлайф і зробила перший крок до світового панування. В істинній кінцівці ми перемагаємо самого себе і руйнуємо Аманду, а андроїди беруть під контроль Детройт і починають жити, як люди.
Що стосується Кари, в ній теж є програма девіації, але вона спонтанна. Кара – це так би мовити недороблений прототип. Ще на стані збірки цей робот продемонстрував можливість відчувати й переживати людські емоції, а коли він дізнався, що через це його мають деактивувати, то попросив людину-наглядача не робити цього, і та послухалась. Так саме цей прототип вийшов у світ забагованим, вже девіантним. Ну а головна програма моделі – піклування про дітей, тому ми й бачимо таку фанатичну поведінку цього андроїда. Правильне закінчення – Кара перетинає кордон разом з Алісою і Лютером.
Таким чином, не дивлячись на всі вибори, в нас по факту немає вибору. Так чи інакше Маркус повинен стати провідником повстання, так чи інакше Кара повинна врятувати Алісу, так чи інакше Конор повинен доєднатись до повстання, хоч насправді це єдиний персонаж, в котрого немає ілюзії вибору в цьому плані, але вибір «залишитись машиною» буде катастрофічно невірним. Тим паче сама програма девіації б не дозволила йому цього зробити, як і дружба з Хенком. Вибір в Detroit Become Human – це ілюзія, за котрою стоїть детермінізм. Всі фінали вже були передбачені раніше.
- Андрій Безсовісний, ARTLINE PLAY
