Ua
Kingdom Come 2 демонструє життя середньовічного лицаря без прикрас. Замість поезії, квітів та шляхетних битв за даму серця ми проходимо крізь кров, піт та бруд. Про хороше ліжко можна тільки мріяти, як і про повноцінний харч – вдовольнятись наш Генрі буде сухим засоленим м’ясом, напів черствим хлібом і міцним пивом, що дійсно недалеко від правди. В багатьох аспектах ця гра справді історична, та не варто забувати, що це всього лише гра, яка не бере на себе повноваження щодо відтворення максимального реалізму в парі з максимальним хардкором. Все ж деякі елементи в ній аж надто сильно відірвані від реальності і одним з таких є економіка. Про неї і поговоримо в цьому відео. Я Андрій Безсовісний, ви на ARTLINE PLAY і перед тим як почати нагадаю вам, що купити топовий ігровий ПК завжди можна на сайті інтернет-магазину Артлайн.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE
Kingdom Come 2 Deliverance яскравими барвами змальовує життя та побут середньовічної Богемії. Масивний сільський ландшафт зникає передвечірньою тінню на міській брамі Куттенберга – другого найбільшого міста Богемії після Праги. На ньому й зав’яжуться наші лицарські походеньки в другій половині гри, оточуючи нас багатими міщанами, невдоволеним духовенством і прудкими на хитрість ремісниками. Місто завжди дає більше можливостей самореалізації, та в Kingdom Come 2 пішли значно далі, відкриваючи перед гравцем всі дороги до казкового багатства. Методи, звісно, в кожного свої, та всім нам відомо, що чесною працею багато не заробиш, і не тому, що за неї мало платять, а тому, що оплата за неї дозволяє лише покривати розходи.
Вдаримось в історію. Щоб зрозуміти ситуацію цілком, потрібно ненадовго переміститись до середньовічної Англії, адже саме там залишилось дуже багато задокументованих пам’яток, які демонструють реальні числа. Так в період Столітньої війни англійським лицарям платили від 1 до 2 шилінгів на день. 1 шилінг – це 12 пенні, 20 шилінгів – 1 фунт. Важливо зазначити, що лицарям фіксовану ставку платили лише під час війн та служби, яка тривала певний час і створювала необхідність бути в гарнізоні. У вільний від служби час лицарі не отримували жодних грошей від своїх феодалів – вони отримували землю. В 11 столітті за часи правління Вільгельма Завойовника, його лицарство отримувало земельні ділянки розміром в 120 акрів – це 48 гектарів землі. Зазвичай це означало маленьке село з кріпаками, які на цій землі і працюватимуть. Такі працівники майже що не отримували грошей, натомість вони отримували їжу та безпеку. Під протекторатом свого володаря їм нічого не загрожувало, тоді як мати власну земельну ділянку означало б те, що вона не знаходиться під захистом короля, а тому цілком може знаходитись в небезпеці.
В 11 столітті в сумі ділянка в 120 акрів приносила до 2 фунтів за рік. Вже в 13 столітті така ділянка могла приносити до 10 фунтів на рік. В 1300-х роках англійський кваліфікований робітник міг заробити до 2 пенні за день і це в кращому випадку. Заробляли здебільшого ті, хто займався унікальною справою – робив дахи, до прикладу, і в цьому був тямущий. Середній клас, до котрого входили ремісники, духовенство та купці заробляли більше, але на якесь казкове багатство не варто було розраховувати та й середнього класу як такого майже не було – переважна більшість населення проживала по селах, а ті повинні були бути самодостатніми, так як відстань між селами велика, що вже говорити про відстань з містом. Біля 90% населення займались обробкою землі для свого феодала, який повинен був їх захищати і за них воювати. Тобто один кваліфікований працівник повинен був працювати як мінімум тиждень, щоб отримати одноденну мінімальну зарплату лицаря в 1 шилінг. Якщо ж конвертувати 2 шилінга за день в сучасні фунти стерлінги, вийшло б, що за день лицар отримував 6800 фунтів, що дійсно немало. Насправді ж така конвертація не надто доцільна, так як існує безліч економічних факторів, на котрі потрібно звертати увагу, проте вона все одно демонструє професію лицаря як доволі прибуткову справу.
У середні віки професія лицаря була дійсно однією з найпрестижніших та високооплачуваних. Стати лицарем міг далеко не кожен: бажано мати високе походження, до 21-го року виконувати роль пажа і всьому догоджати своєму господарю, а згодом довести свою цінність в бою. Люди з простих сімей просто не мали фінансів для того, щоб дістати собі меча, коня чи обладунок. І мова йде про бойового коня, а не стару шкапу, котра город зорює. А тепер уявіть собі, що простий пересічний меч в 14-му столітті коштував 1 фунт – це річний дохід лицарського обійстя з 48 гектарами землі. Ви можете це собі уявити? Тобто, для того, щоб простий працівник купив собі меча, йому довелось б працювати біля 240 днів. Якщо ж ти лучник і тобі пощастило потрапити на військову кампанію, меча ти міг дозволити б собі швидше – всього за 40 днів, адже твоя заробітна плата становить 6 пенсів на день.
А от про бойового коня ти міг забути, так як вже на початку 1300-х його ціна становила від 40 до 60 фунтів. За простого коня треба було заплатити від 3 до 10 фунтів. Один лише обхід коня в день обходився в 7 пенсів – день життя коня цінувався як 3-4 дні простого працівника. Додайте до всього ще й збрую – одне сідло лише коштувало 5 шилінгів, тоді як шпори обходились в 2 шилінга. А це, нагадаю вам, 24 пенси, тобто повноцінні 12 робочих днів. Якщо кінь був необхідністю, та свого ти не мав, ти завжди міг найняти собі конячку. Кінна мандрівка від Лондона до Кентербері обійшлась тобі б в 2 шилінга – це майже 100 кілометрів шляху. В 1331 році король Едуард 3 заплатив за бойового коня 120 фунтів стерлінгів – дійсно королівську ціну! В 1377 його онук Річард другий приїхав на коронацію на коні за цілих 200 фунтів. Тобто, якщо взяти кваліфікованого робочого, бойовий кінь за 40 фунтів коштував йому б 2400 днів роботи, а це без пів року 7 років. Для декотрих лицарів 40 фунтів були їхнім річним заробітком, тому інвестиція в коня виглядала як максимально дорога, але таки необхідна. Важливо зазначити, що не всі лицарі заробляли однаково. Все залежало від їхніх особистих стосунків з панами, тому одні могли заробляти дійсно казково, тоді як інші й взагалі не мали власних замків і проживали в обійстях своїх феодалів, охороняючи їх і займаючись справами насущними. За це вони теж часто не отримували жодної платні.
Ціни на обладунки теж не відрізнялись привітністю. Повний обладунок міг коштувати 16 фунтів – за нього можна було купити пару сіл та ще й на пиво залишиться. Ну а пиво було дуже популярним напоєм, популярним не лише через свою дешевизну, але й через антисептичні властивості. Всього за 0.75 пенні ти міг придбати 4,5 літра дешевого елю, тобто галон. За ель середньої якості просили 1 пенс, а за добрий ель – півтора. Вино коштувало дорожче – найдешевше йшло від 3 пенні за галон, тоді як за хороше просили 8. Великий буханець хліба обходився в менше ніж пенні, тоді як за 1 пенні ти міг купити 24 яйця. Курка коштувала 2 шилінга, гусак – 6 шилінгів, тоді як ціна на корову починалась від 3 фунтів. Потрібно зазначити, що тогочасні люди рідко купляли їжу. Вони вирощували її самі, самі обходили тварин і купляли їх вкрай рідко і в більшості на розплодження. М’ясо їли сезонами, тому в переважній більшості вдовільнялись рибою.
Тепер повернемось до середньовічної Богемії. В 14-му столітті простий муляр заробляв від 1 до 2 грош на день, як простий англійський працівник заробляв 1-2 пенси. Прожитковий мінімум становив 0,5 гроша. Буханка хліба коштувала 0,33 гроша, 60 яєць – 2 гроша. Корову можна було купити за 50 грошей, а от за меч треба було віддати 120 грошей. Одна лише міланська кіраса обходилась в 480 грошей, тобто разом з мечем вийде 600. Та що це за лицар без бойового коня – за нього треба було викласти казкові 2400 грошей. Майже як за навчання в університеті – воно коштувало 2500 грошей. Повноцінний лицарський обладунок коштував і взагалі 4500 грошей.
В грі є пушки – бомбарди, дійсно грізна зброя того часу. Але вкрай дорога. Одна бомбарда коштувала 18 тисяч грошей, а один постріл з неї обходився в 400 грошей з копійками. Та якщо бомбарда – необхідність для війська, будинок – необхідність для сім’ї. Гарне обійстя обходилось в 20 тисяч грошей – якусь казкову суму. Прості ж предмети та інструменти, типу ножів чи сокир, коштували в районі від 5 до 15 грошей.
Що ж, глянемо на ціни в Kingdom Come 2 і зрівняємо їх з цінами реальними. Вони багато в чому вкрай далекі від реальності. Як і ціни з першої гри. Особливо в плані мечів та обладунків. За старий ржавий меч в грі потрібно відвалити 300 грошей, тоді як в реальності хороший меч коштував лише 120. За 350 грошей можна отримати простий військовий меч, тоді як ціни на адекватні мечі тут стартують від 500 грошей, а за круті – від тисячі. Ми знаємо точну ціну на міланську кірасу – в реальності вона коштувала 480 грошей, тоді як в грі її ціна всі 6 тисяч грошей! Нагадаю, що в 14-му столітті в Чехії за 4500 ти міг взяти повноцінний лицарський обладунок, тоді як в Kingdom Come 2 такий обійдеться в якусь казкову суму. Мене завжди дивували ціни на поножі – від 1500 грошей, Карл! Ціна на латні рукавиці – 5 тисяч грошей, майже задармо. Нюрнберзькі рукавиці – 3К, панські латні ноги – 5. Що це за ціни, якщо насправді за 2400 можна було взяти бойового коня? В грі ж ціна на коня стартує від 150 грошей – саме так тут виглядає баланс. В Англії шпори коштували 2 шилінга, тоді як в грі про Чехію вони коштують 100 грошей. Плутанина з цінами пронизує кожну гілку торгівлі в цій грі. Ручниця тут коштує майже як дерев’яний лук – 1300 грошей, хоч насправді ціна мала б сягати неба та й доволі рідкісним явищем вона тоді була.
Мед йде по ціні вищій ніж денний заробіток, а смажена куряча ляшка коштує більше ніж мінімальний денний прожитковий рівень. Що найсмішніше, в’ялене засолене м’ясо коштує майже 3 гроша, тоді як буханка хліба йде від 1,5 гроша. Насправді ж ціна такого м’яса в Англії стартувала від 15 пенсів, що дорого для простого люду. Приготовлене ягня надто дешеве – лише 1.7 грошей, тоді як засмажена курка, важча на 200 грам, коштує навіть дорожче за ягня. Шмат сиру надто дорогий – 3 грошей, а якщо повернутись до обладунків, то банцет ціною в 2 тисячі грошей – це просто нонсенс. Хороший шолом коштував до 50 грошей, хоч зустрічались й більш вишукані роботи. Все це – ще один доказ зламаної економіки Kingdom Come 2. Шкода, бо багатьох інших аспектах гра чудово вписується в рамки історичних достовірностей. Іноді підтримання балансу потребує жертв. Втім це не руйнує її принадностей.
