Відеокарта Asus TUF Gaming GeForce RTX 5070 OC 12G (TUF-RTX5070-O12G-GAMING)

Графічний процесор (GPU) – це спеціалізований чип, встановлений у відеокарту, який відповідає за обробку графічних даних та зображень. Він є «серцем» відеокарти та визначає її основні характеристики, що впливають на продуктивність у завданнях з високими вимогами до графіки, таких як відеоігри, 3D-графіка чи професійне відео. Існують два основних виробники GPU – AMD і nVidia, а відеокарти інших брендів використовують їхні чипи, при цьому характеристики можуть відрізнятися, інколи в бік покращення. Важливо знати точну модель GPU, щоб отримати інформацію про його можливості й оцінити, наскільки він підходить для ваших потреб, оскільки від цього залежить ефективність виконання графічних завдань.

CUDA-ядра (Compute Unified Device Architecture) та Stream Processors є ключовими компонентами сучасних відеокарт, які забезпечують високу продуктивність у різних обчислювальних завданнях. Відеокарти з підтримкою CUDA від NVIDIA використовують спеціалізовані ядра для паралельних обчислень. Кожне CUDA-ядро функціонує як невеликий процесор, здатний виконувати тисячі операцій одночасно, що дозволяє швидко обробляти складні графічні та наукові розрахунки. Stream Processors, або потокові процесори, виконують схожі функції в архітектурі відеокарт AMD. Вони також відповідають за паралельну обробку даних, що робить їх важливими для таких завдань, як 3D-графіка, рендеринг та симуляції фізичних процесів.

Об'єм відеопам'яті – це ключовий параметр відеокарти, який впливає на продуктивність у графічних задачах. Відеопам'ять використовується для зберігання текстур і фрейм-буферів при обробці зображень. Якщо її недостатньо, відеокарта звертається до системної пам'яті, що призводить до збільшення затримок і зниження продуктивності, особливо в іграх. Бюджетні моделі мають від 1 до 4 ГБ пам'яті, середній клас – 8-12 ГБ, а найпродуктивніші рішення — 16 ГБ і більше. Чим більший обсяг пам'яті, тим краще відеокарта справляється з обробкою графіки у відеомонтажі та новітніх іграх.

Це тип пам'яті, що встановлюється безпосередньо у відеокартах для забезпечення їхньої роботи. Найпоширенішим типом пам'яті сучасних відеокарт є GDDR6, а найбільш продуктивні моделі використовують GDDR6X. Стандарт GDDR5 поступово застаріває і зустрічається переважно в бюджетних рішеннях попередніх поколінь.

Системи охолодження відеокарт поділяються на активні та пасивні. Активна система охолодження використовує вентилятори (осьові або турбінні) для продування радіатора, встановленого на графічному чіпі та інших елементах. Вона забезпечує ефективне відведення тепла, особливо у потужних відеокартах. Окремим випадком є рідинне охолодження, де теплоносієм виступає рідина, що циркулює між чіпом і зовнішнім радіатором. Пасивна система охолодження працює без вентиляторів, використовуючи лише радіатор. Вона підходить для менш потужних карт, є безшумною, але менш ефективною. Активні СО підходять для потужних відеокарт, пасивні — для простіших завдань.

Відеокарти мають різні типи вихідних роз'ємів для підключення до моніторів, телевізорів та проекторів. Найпоширеніші серед них — HDMI, DisplayPort, DVI та VGA. HDMI передає відео й аудіо високої чіткості, підтримуючи роздільну здатність до 8K. DisplayPort також забезпечує високу якість зображення та дозволяє послідовно підключати кілька екранів. VGA, хоча й застарілий аналоговий стандарт, досі використовується в деяких пристроях, але його можливості обмежені. Type C здебільшого застосовується для підключення VR-пристроїв або моніторів через Thunderbolt. Вибір роз'єму залежить від сумісності та вимог до якості зображення.

Для відеокарт із енергоспоживанням понад 75 Вт, які не можуть бути забезпечені лише через слот PCI-Express, необхідне додаткове живлення від блоку живлення. Це може бути підключення через 6, 8 або новий 16-контактний роз'єм (12VHPWR), що використовується в сучасних відеокартах, таких як NVIDIA RTX 40 серії. Детальніше про типи додаткового живлення можна знайти в розділі «Функції та можливості» відповідної документації.

Максимальна роздільна здатність відеокарти – це найбільша роздільна здатність, з якою відеокарта здатна виводити зображення на дисплей. Воно залежить від технічних характеристик відеокарти і можливостей монітора, що підключається. Роздільна здатність вимірюється в пікселях по горизонталі та вертикалі (наприклад, 1920x1080). Сучасні відеокарти можуть підтримувати високі роздільні здатності, такі як 4K (3840x2160) і навіть 8K (7680x4320), що забезпечує більш чітке та деталізоване зображення.

Кількість моніторів, що підключаються до відеокарти, залежить від її моделі, кількості і типу виходів, а також підтримки технологій багатомоніторних конфігурацій. Сучасні відеокарти зазвичай оснащені кількома роз'ємами (HDMI, DisplayPort, DVI), що дозволяє підключати від двох до чотирьох моніторів одночасно. Професійні та ігрові моделі можуть підтримувати підключення до шести та більше екранів.

Довжина відеокарти — це її фізичний розмір, який вимірюється в міліметрах. Цей параметр важливий для визначення сумісності з корпусом комп'ютера, оскільки відеокарти можуть мати різну довжину. Деякі моделі підходять для маленьких корпусів, тоді як інші вимагають більше місця. Перед покупкою необхідно виміряти простір всередині корпусу та порівняти його з розмірами відеокарти. Довжина зазвичай вимірюється від пластини з роз'ємами до протилежної сторони, без урахування самої пластини. Довші відеокарти часто мають прогресивніші характеристики, хоча це не завжди означає пряму залежність.

Показник кількості слотів, що займає відеокарта, важливий для оцінки простору, необхідного для її встановлення. Сучасні потужні моделі часто вимагають більше, ніж один слот, і можуть займати два або три слоти через велику кількість роз'ємів. Деякі моделі, зазначені як 2.5 або 2.7 слотів, позиціонуються виробниками як компактніші, ніж рішення на три слоти. Однак, на практиці, ці відеокарти все одно блокують третій слот, роблячи його непридатним для використання.