Інформація про польський Dead Space стала променем надії. Гра виходить і отримує позитивні оцінки, що дозволяє впевнитись у власній правоті і вкотре провести декілька шалених і дивних деньків в густій атмосфері від Bloober Team. Все ж не обійшлось без «але» і за цими «але» ми відправимось до Польщі одразу в двох часових вимірах. Ну а перед залишу ваше особисте запрошення на сайт нашого інтернет-магазину Артлайн, де ти завжди можеш купити топову ігрову збірку. Підбирай ігрову периферію SteelSeries за солідною знижкою протягом наступних 8 днів.
ДИВИСЬ ОГЛЯД НА YOUTUBE
Cronos The New Dawn – це фантастичний survival-horror від третьої особи, котрий своїм існуванням завдячує не лише студії Bloober Team, але й багатьом іншим легендарним іграм в жанрі. З перших відомостей гру охрестили польським Dead Space`ом, так як що візуальний стиль, що геймплейні елементи та схема не просто схожі, вони майже що рідні брати. От лиш тати були різні – одна гра випереджала свій час, тоді як інша лише наслідує найкраще. І в цьому немає нічого поганого, адже все нове – це добре забуте старе. Маркес надихався творчістю Кафки, Кобейн – піснями Бітлз, а Глен Скофілд, батько того ж Dead Space, надихався серією Resident Evil. Все воно йде виром в великому казані натхнення, що кипить, та головне тут – правильно зловити вайб, щоб атмосфера не переросла в тривіальний копіпаст.
І з цим Cronos більш ніж справляється, адже атмосфера тут густа як борщ – ставиш ложку і вона стоїть. Якщо бути лаконічним, то можна сказати, що Cronos The New Dawn – це Dead Space + Silent Hill. В мережі я не раз наштовхувався й на інші порівняння типу це Dead Space + Resident Evil, та насправді жодним Резиком тут не пахне. Варто зрозуміти, що Cronos The New Dawn – це не класичний хоррор в плані налякати. Гра не зайде тим, хто знайомий з хоррорами заочно чи тим, хто намагається пройти якусь культову гру один раз на пару років, а після все життя розповідає які завеликі купи цегли він клав при проходженні. Cronos не дозволить вам вимуровувати під собою стіни і вихоплювати серцевий напад – гра взагалі майже що не лякає, а коли пробує, то використовує прийоми з Dead Space. І що найцікавіше, то це те, що всі ці прийоми можна передбачити до, оскільки вони виставлені так як відсилка. Тут навіть локації виконані часто як відсилка, гляньте лише на дитячий відділ в лікарні – майже що копія локи з Dead Space 2.
Поляки так добре обіграли все це, що відчуваєш з побаченими місцями якийсь дивний зв’язок, немов вже бував тут. Бо дійсно бував: лікарня, дурка, станції метро – це типові локації для хоррорів. Навіть згадати важко в котрому хоррорі б не було дурки, таке враження, що саме з дурки всі вони й починаються, або це певна узагальнена метафора. Що ж, вдаватись в такі глибокі роздуми ми не будемо, тому розкажемо про центральну фішку візуального стилю, а саме – декадансна архітектура польського Совка. Совок він і в Африці Совок: бетонні джунглі без смаку й стилю, мільйони електричних очей під стелею і невелика натуральна ялиночка з радянськими іграшками, які вже ніколи не вийдуть з пам’яті. Саме така стилістика переслідуватиме нас першу половину гри, і, скажу я вам, якусь спорідненість з цими місцями відчуваєш, ніби розробники зробили твій задній двір. Навколо лиш туман, пилюка й сніг, а також суцільна темрява, яку злегка прорізають ліхтарі. З цього ракурсу гра дійсно несе вайби Silent Hill, та навіть на відміну від цієї гри, Cronos куди більш спокійна й навіть медитативна. На вас не вилітатимуть сотні монстрів за кожним рогом, вас не намагатимуться налякати кожних 5 хвилин та й вороги тут не ходять по одному, швидш є масштабні локи з файтами, і масштабні локи зі спокійним дослідженням + безпечні хаби. Ну а ще глибше поринути в цей світ автори пропонують записками, котрих тут може бути по 5 штук на одну квартиру. Деякі прояснюють лор, тоді як 95 відсотків всіх інших – просто сміття. З записками хлопці сильно перегнули, та ніхто не змушує вас їх читати – головне чЕкнути чи нема там якогось коду від дверей, щоб не вертатись пів карти назад. Що мені найбільше сподобалось в візуальній складовій цієї гри, то це відсутність зайвих елементів на картах. Тут взагалі немає нічого зайвого, викладено тільки те, що потрібно, без надмірностей, які перетворюють локацію на трьох поверховий склад з металобрухтом і сотнею проходів.
Локації в Сronos спочатку максимально коридорні, згодом починають йти колами, а після вони розмежовуються і створюють немалі лабіринти, котрі завжди лагідно виводять тебе в першу точку сейву. Взагалі перша половина гри надто затягнута й доволі повільно розкриває її надбання. Вже після середини гра стає більш драйвовою, тоді як до середини треба більше тинятись розваленими хрущовками. І що найважливіше, то це скрупульозне дослідження кожного закутку. Якщо не будеш лазити сміттярниками, старими гаражами з Явами і розбитими хатами, будеш дуже сильно страждати, так як ця гра НУ ДУЖЕ скупа на набої. Серйозно, вам просто необхідно шаритись по кожному кутку, бо в інакшому випадку ви просто не зможете пройти локацію через нестачу патрон. Більше того, навіть це не гарантує вам комфорту з ресурсами – дуже багато разів доводилось просто бігати колами, щоб з руки покласти декількох монстрів, адже куль – зеро. Це максимально кінчені моменти в цій грі, які просто добре не продумані. Чому? Та тому що, якщо вони були б продумані, кулі б час від часу та й спавнились в невеликих кількостях в певних місцях, тоді як тут навіть на босі не дадуть додаткових набоїв – або бийте з руки і викручуйтесь, або тухніть, сер. При цьому набої можна купляти і навіть крафтити в два кліка, однак їх тут все одно не вистачає катастрофічно. Як цю ситуацію вирішити? Про усердний експлоринг я вже казав, тому скажу за прокачку – вона зможе суттєво мінімізувати ваші проблеми, та розраховувати на типове дерево прокачки не варто, так як тут все доволі специфічно.
Качати вам треба додаткові слоти і дві пушки: стартовий пістолет і дроб. Після вам накидають і узік, і карабін – обидві зброї по факту одне й те ж, і арбалет, який не дуже арбалет, і навіть рушницю, яка не дуже рушниця. Я ставив акцент саме на ствол і дроб, а арбалет використовував вкрай рідко, в більшості на босах, так як там з одного пострілу можна розбомбити Іран. Варто зазначити, що вкачувати треба вогневу міць, а в дробашу я ще й швидкості перезарядки накинув і більшу обойму – більша обойма дуже сильно допомагає в проходженні, так як завжди залишаються зайві кулі, які нема де складати, ну а кулі тут зайвими ніколи не бувають. Ах, забув сказати – гра має українські субтитри! Інша гілка прокачки стосується костюма, запалу і гранат. Вкачується це все за спеціальні ядра, рекомендую тиснути на кількість вільних слотів, половину ХП і ресурси. Слоти тут – найважливіша штука. Без вільних слотів ви просто не зможете витягти ввесь потрібний лут, що тягне за собою не лише нудний бектрекінг, але й підвищення складності самого проходження. Реси збільшуємо теж, це навіть важливіше за прокачку стволів, місцями. Також раджу постійно носити в сумці болторіз, щоб круто фармитись, ну і чотири пушки вам не треба, достатньо й трьох. Біда в тому, що гра насипає набоїв врізнобіч: три кулі до пістолета, дві до дробовика, дев’ять до узі тощо. Це змушує тебе постійно носити багато зброї, але так чи інакше набоїв все одно не вистачає. Вже після середини з цим трохи легше, так як гра більше перетворюється в шутер, ніж в атмосферну бродилку. І тут переходимо до головного – до бою.
Крута атмосфера, цікавий сюжет чи топовий графічний рівень не зможуть врятувати гру, в котрої проблеми з геймплеєм. В Cronos геймплей трохи специфічний, адже шутерна складова тут намагається знайти гармонію з дослідженням. Якщо монстрів накидують, то робиться це аренами і робиться масово й динамічно. Вже на перших етапах спавниться купа злих мазафакерів, котрі хочуть присмоктатись до вас як п’яна студентка третього технічного училища. І тут вас може вхопити розчарування, бо і стрільба, і вороги виконані куди гірше за Dead Space з 2007-го року. Це просто кафельні пам’ятники, які сунуть на вас і намагаються хоч якось дамажнути. Тут немає ухилів, є лиш спринт на шифті – зажав шифт і дав на педаль. Вас будуть доганяти, але коли доганяють, то одразу намагаються дамажнути, що дозволяє знову відриватись і настрілювати. Чому це не Resident Evil, та тому що тут не треба точно стріляти в голову. Як в Dead Space, тут працюють елементи боді-хоррора – монстри можуть еволюціонувати від самого початку, поглинаючи мертві тіла. Якщо не збити скіл, вони стають потужніші і більш броньовані, через що треба стріляти в незахищені частини тіла. І хоч в грі навіть є перк на збільшення дамагу по кабіні, за моїми спостереженнями найкращою тактикою є стрільба по ногах. Дві-три кулі в ногу збивають противника, а після його можна просто затоптати. Звісно, залежить від зброї, бо прокачений дроб з однієї подачі може знести ноги одразу двом ворогам. Все ж постійного акценту на стрільбі по кінцівках як в Dead Space немає, просто старайся влучати і не дозволяти монстрам пожирати тіла. Якщо ж декілька виродків, особливо жирний, таки апнулись – вантаж сейв, дядя.
Не дивлячись на те, що стрільба й бої тут доволі примітивні, вони не нудні і навіть доставляють з часом. Гра постійно вчить нас спавнити ботів на бочки – це тут єдиний спосіб долати цілі когорти мутантів і не витрачати набої. Їх можна ще палити, але ця механіка виконана тут не надто круто, легше юзати бочки і гранати-липучки, яких тут вдосталь. Пушка наша – щось аля пушки з Control: пістолет переростає в дробовик, арбалет, тощо, прикольний науково-фантастичний прийом. А от дамаг з руки в грі дуже слабкий, хоч часто може витягнути з патових ситуацій. Його можна збільшувати сутностями, але буститься не сильно, я перевіряв.
Інший пласт геймплею – платформінг. Він тут виконаний завдяки граві-бутам, які є модифікованою відсилкою до Dead Space. Дуже часто будемо стрибати різними платформами, та так що аж підтошнювати почне. Зате таким макаром можна тікати від ворогів – іноді тактика просто дати на педаль тут є найкращою. Ребуси представлені блек-холами, які треба закривати й відкривати, роботою електрика, який проводить струм, а також пошуком ключиків і їхніми маніпуляціями. Час від часу будуть бос-файти, які максимально нудні й одноманітні. Саме одноманіття є ключовою проблемою Cronos. Кількість ворогів тут можна на пальцях порахувати, варіанти переляку теж, геймплейний стиль ідентичний від початку й до кінця. Автори постійно самоповторюються, та так, що декілька разів навіть тих самих босів підкидують. Вже під кінець дають більш масові розбої і загадки в стилі Резидента, а до лікарні будемо лазити доволі коридорним світом. От вже з лікарні починається Silent Hill, де локація – це здоровенний лабіринт, в котрому постійно треба бігати туди-сюди. І це цікаво, тим паче локи ну дуже атмосферні. Шкода лиш, що їх дослідженню постійно намагаються завадити одним і тим ж методом – наліпкою на стіни мутантів, котрі зненацька хапають вас язиком + зелені таргани, що вибухають. Тут немає ніякого стелсу і нема можливості пройти якось по-іншому, що шкода, бо це можна було б реалізувати. Та за лором – ми свідомість в тілі робота, який майже що Термінатор, тож і діяти будемо як Термінатор.
Що стосується сюжету, його можна описати одним словом – моторошняк. Сюжет тут ще більше муть ніж сюжет Silent Hill 2, розбір котрого ви можете глянути на цьому каналі. Та якщо Silent Hill 2 – це історія про глибоку травму й особисту драму, то Cronos – це спроба хоча б щось в цьому всесвіті зрозуміти. Ми Мандрівник в часі, котрий з майбутнього повертається в минуле, щоб екстрагувати корисних людей, які можуть допомогти з катастрофою. Все людство перетворилось на монстрів через якусь пандемію, а ми щось типу служки в культі організації Об’єднання, яке виконує накази задля світлого майбутнього. Що це за Об’єднання чи хто ми – за це тут майже що не говорять, зате насипають цілу купу бездарних персонажів лиш для балачок. Реально, в цій грі всі інші персонажі окрім Героїні і Наглядача лиш для того, щоб просто бути. По факту, цікаві лише кат-сцени, де нема простого люду, і що найцікавіше – це не надто сильно відбивається негативом на сюжеті. Знаєте чому? Та тому що тут дідько що поймеш, якщо не читаєш всі записки, яких тут мільйон, і не лазиш по цих ваших інтернетах. У ще більший ступор вводять кінцівки цієї гри, які я не буду спойлерити. Скажу лиш, що існує ще й третя, секретна кінцівка, яка є найбільш адекватною, але щоб отримати її, гру треба пройти два рази. Здогадатись хто тут антагоніст легше, ніж прогуляти першу пару, а сама гра після проходження викликає багато запитань. Тут ж ще й варіанти вибору в діалогах, які майже ні на що не впливають – навіщо вони тоді, я хз, все одно в кінці робиш вибір один з двох. Розчарувала одноманітність цієї гри, а також мармурові противники без фізики і доволі пластилінова стрільба. Cronos’у дуже невистачає геймплейного різноманіття, адже 15 годин одних і тих ж завдань і схем починають набридати. Також в грі невиразне музичне оформлення, хоч тема на сейвах дуже навіть нічого. Є певні проблеми з оптимізацією, в основному вони стосуються підвантажень локацій – це сучасна проблема переважної більшості ігор. Все ж іноді гра починає лагати саме в певних місцях – дивишся на стіну, і лагає саме там, тоді як обертаєшся і все одразу стає good. Оптимізацію треба зробити кращою, а також навалити більше розширених налаштувань замість загальних повзунків.
У всьому іншому Cronos The New Dawn дуже навіть гідний представник свого жанру і обов’язково заслуговує проходження. От лише гра зайде тим, хто любить саме такі повільні й атмосферні хоррори, тому якщо ви не великий фанат – Кронос може вам не зайти. Особисто я з задоволенням проходив цю гру, вона дуже добре виконана, в ній взагалі немає кретинських напрягів і все тут доволі інтуїтивно ясно. Дуже цікавий лор тут на задньому плані, тому сподіваюсь побачити продовження цієї гри. Це тверда четвірочка, хороша гра в жанрі, але нічого нового та революційного ви тут не побачите. Якщо вже грали – пишіть в комент ваші враження і підписуйтесь на ARTLINE PLAY.