Внутрішні SSD створені для постійної установки в корпус комп'ютера, що робить їх ідеальними для прискорення роботи системи. Хоча їх можна переміщувати між комп'ютерами, це пов'язане з певними труднощами. Зовнішні SSD призначені для використання як переносні накопичувачі, зазвичай підключаються через USB. Вони оптимізовані для частого підключення та відключення, що робить їх зручними для передачі даних між різними пристроями.

SSD-накопичувачі представлені в різних форм-факторах, які впливають на можливості їх встановлення. Найпоширенішим є 2,5", що підходить як для настільних ПК, так і ноутбуків, але варто враховувати товщину диска (наприклад, 9,5 мм може не підходити для деяких ноутбуків). Для настільних ПК можна використовувати перехідники для слотів 3,5". Форм-фактор M.2 ідеально підходить для висококласних накопичувачів завдяки компактності та універсальності, підтримуючи інтерфейси SATA і PCI-E. Форм-фактор mSATA, який колись використовувався в нетбуках, нині поступово виходить з ужитку через повільніший інтерфейс SATA порівняно з PCI-E. Формати FHHL і HHHL використовуються для встановлення в PCI-E слоти, забезпечуючи різну висоту плати.

Твердотільні накопичувачі (SSD) пропонуються з обсягом від 30 ГБ до 8 ТБ і більше. Об'єм напряму впливає на вартість, але популярність SSD росте, і все більше користувачів відмовляються від HDD. Для повного переходу на SSD рекомендується обирати моделі від 500 ГБ. Якщо SSD планується використовувати лише для операційної системи, вистачить 120-240 ГБ.

Швидкість запису даних на диск — важливий параметр, що впливає на продуктивність пристрою, особливо при роботі з великими файлами. Однак швидкість всієї системи залежить не лише від накопичувача. Виробники зазвичай вказують максимальну швидкість запису за ідеальних умов, коли запис відбувається в порожню клітинку. У реальних умовах часто доводиться переписувати старі дані, що знижує швидкість. Для підтримки стабільної продуктивності використовується команда TRIM, проте її підтримують не всі SSD.