Процесорний кулер Xilence A200 (XC033)

У світі охолодження для комп'ютерів існує кілька основних типів систем. Класичні вентилятори підходять для видалення гарячого повітря з корпусу, але менш ефективні для охолодження окремих компонентів. Вежеві кулери мають складну конструкцію з вентиляторів і радіаторів, що забезпечує хорошу продуктивність, але потребують простору в корпусі. Боксові кулери постачаються разом із процесорами й забезпечують базове охолодження, але можуть бути громіздкими. Водяне охолодження відрізняється високою ефективністю, забезпечуючи кращу продуктивність у порівнянні з повітряними кулерами, але воно складніше в установці та дорожче. Радіатори – це прості й безшумні системи пасивного охолодження, які підходять для малопотужних компонентів. Комплекти СРО дозволяють користувачам збирати власні системи водяного охолодження, що цінуються серед ентузіастів моддінгу.

Вежеві кулери складаються з одного або кількох вентиляторів, теплових трубок та радіаторів, розташованих вертикально, утворюючи своєрідну вежу. Вони ефективні для охолодження потужних процесорів, але їхня висота може ускладнювати встановлення у деяких корпусах. Водночас кулери з горизонтальною конструкцією (Top Flow) забезпечують кращий розподіл повітря, охолоджуючи не лише процесор, але й інші компоненти системи. Такий варіант підходить для зниження загальної температури всередині корпусу, особливо у компактних системах.

Максимальний TDP (Thermal Design Power) — це кількість тепла, яке система охолодження може відвести від компонента, що обслуговується. Для стабільної роботи важливо, щоб TDP охолоджувача не був нижче тепловиділення самого компонента, і бажано мати запас у 20-25%. Це забезпечить додаткову надійність у разі підвищених навантажень або засмічення корпусу. Чим більше запас TDP, тим краще, проте це впливає на ціну, розміри та енергоспоживання системи охолодження. Тому не завжди доцільно обирати охолоджувачі з максимальним TDP.

Діаметр вентилятора в системі охолодження визначає його ефективність. Великі вентилятори створюють потужний повітряний потік при низьких обертах, що знижує рівень шуму. Однак вони займають більше місця та коштують дорожче. У деяких випадках оптимальним рішенням може бути один великий вентилятор, а в інших — кілька менших, залежно від завдань і розміру корпусу. Важливо враховувати, що всі вентилятори в одній системі, зазвичай, мають однаковий діаметр для збалансованої роботи охолодження.

Типи підшипників визначають, наскільки тихо і довго працюватиме вентилятор. Підшипник ковзання (sleeve bearing) – бюджетний варіант з коротким терміном служби, який може бути шумним. Шарикопідшипник (ball bearing) – надійніший і довговічніший, зменшує тертя завдяки використанню кульок, що знижує шум. Підшипник з гвинтовою нарізкою (rifle bearing) – компроміс між ковзанням і коченням, тихіший і довговічніший, ніж підшипник ковзання, але дешевший за подвійний шарикопідшипник. Гідродинамічний підшипник (fluid dynamic bearing, FDB) – найтихіший і довговічний варіант, що використовує мастило для мінімізації тертя і шуму.

Висота системи охолодження процесора — ключовий параметр, що визначає сумісність кулера з корпусом. Цей показник вимірюється від основи підкладки до верхнього краю кулера. При виборі варто враховувати напрямок повітряного потоку: моделі з боковим видуванням зазвичай вищі, ніж з нижнім, оскільки при першому важливий діаметр вентилятора, а при другому — товщина радіатора. Високі кулери, як правило, мають кращу продуктивність, але потребують більше місця і коштують дорожче.