Вона дуже красива. Вабить з першого погляду. А коли познайомишся ближче – не відпускає. Не поверхнева. Розуміється в музиці, не любить поспіху. І – ні, це слова не про твою дівчину, а про Farthest Frontier, котра восени вийшла в повноцінний реліз. Симулятор середньовічного поселення чи пекельна мука за красивою картинкою? Давайте розбиратись! Ви вже на Артлайн Плей, а перед початком залишу твоє приватне запрошення на наш сайт з ігровими ПК. Поки ціни на SSD не політели в космос, встигни скористатись знижками на диски від ASUS.

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

Farthest Frontier отримала від мене огляд ще декілька років тому, коли знаходилась в дочасному доступі. Восени вона пішла в реліз, тож руки сверблять вкотре її помацати, захавати і переварити, так як перед нами дуже ласий шматочок. Шматочок, котрий може стати в горлі. На перший погляд Farthest Frontier може здатись невинною, симпатичною і мирною стратегією, в котрій ми будемо розвивати місто, всі навколо будуть битись в конвульсіях зі щастя, а згодом наше маленьке село переросте в державу. Все це дуже прозаїчно, бо в переважній більшості випадків бомбити буде у вас. Адже цей красивий і безневинний симулятор поселення приховує дуже жорсткі тактики розбудови, котрих потрібно притримуватись, якщо не хочеш, щоб умовний Житомир впав! Саме так я назвав одне зі своїх поселень, котре давало багато надій, і на котре покладали багато сподівань. Якщо ви в дитинстві дивились фільми з Ван Дамом і розраховуєте на перемогу після черги поразок – дана гра більше нагадує фільми з Сігалом, де за 30 стрічок чувака б’ють лиш раз і то він сам так захотів. Farthest Frontier не приймає ляпасів, вона їх роздає.

В чому ж справа? Невже в цій грі вихід навіть на третій рівень села породжує стільки складнощів? Еммм… саме так! Зібрати поселення на 200 душ – це тут вже виклик, не кажучи вже про справжнє місто і його благоустрій. Farthest Frontier лише спочатку здається милим симулятором села з красивим художнім стилем і прекрасним музичним супроводом. Якщо позадротити в дану гру декілька днів поспіль, з’являється дуже багато змішаних емоцій. З одного боку маємо надзвичайно красивий, зрозумілий і цікавий будівничий симулятор, тоді як з іншого маємо гру з вкрай чіткими правилами розвитку і рамками, за котрі не можна заходити. Працює тут все наступним чином: маємо таймер років, чим далі він йде, тим більше наскочників буде тероризувати ваше село. Завдання гравця – як можна швидше переходити на нові рівні міста, бо чим далі, тим важче. Відверто тут треба просто не прохлопати момент, так як в такому випадку розвиток дуже сильно затягується, починаєш будувати з надлишком, а штучний інтелект починає тупити. Боти тут часто ніби займаються потрібною справою, а ніби лише її імітують, створюючи економічний колапс з ресурсами. Один мінус тут тягне за собою всі інші прямо на дно, через що в певний момент ви помітите, що ваше село припинило свій розвиток і зупинилось в стагнації. І так може пройти декілька років, навіть мишкою рухати не треба, просто чекати і дивитись як змінюються пори року, а змінюються вони тут красиво… І все це не грає вам на руку, бо чим більше сходить років, тим сильнішими стають наскочники. Доводиться витрачати дуже багато золота на найм бойових юнітів, які тут ще й повинні отримувати місячну платню, тоді як місяць в цій грі пролітає кометою. Не встиг апнутись – починай спочатку.

То як вигравати в цій грі, чи вона таки повністю зламана? Ні, зламана вона лише злегка і стосується це доволі імбалансного дерева перків і штучного інтелекту, котрий часто не викупає, що він робить. На ділі ж треба притримуватись однієї з фінансових стратегій, котрі швидко дозволять тобі вийти в лейт. В грі є пристойний ряд будівель, які відкриваються або з часом, або через певне виконане завдання по типу «збудуй сральник, бо гній вже з вікон витікає». Вам треба якомога більше поселенців і щоб вони приходили швидше. Для цього зберігаємо показники щастя села на сто відсотків – приріст жителів в такому випадку доволі швидкий. Їм потрібна різноманітна їжа, шмотки, інструменти, розваги і духовність. Будуємо центр, будуємо чотири хати, дровокол і склад, потім додаткові склади, тартак і ринок. Тартак – то не лиш назва групи, але й найважливіша річ на початку, бо будівлям треба дуже багато дошок, тому часто там працює по 6 працівників. Не варто будувати непотріб, будуємо лише стратегічні будівлі і не переймаємось про естетику. Місто краще трохи відгородити від центру, а індустріальні будівлі класти на іншій стороні, бо вони знижують привабливість. Десь на початку бажано побудувати цвинтар і ставити на те, хто перший в селі склеїть ласти, та якщо без жартів – на 2-му році можете засіяти поле, щоб потім не відчувати потреб в їжі. Розкладаємо мисливців і декілька хатинок збирачів. На початку не розкидайтесь працівниками, краще більше робочих рук ніж продавців. За нестачі ресурсів люди часто починають байдикувати, тому вся стратегія цієї гри – правильний менеджмент працівників. Бачиш, що баглаї гне – перекидаєш його на іншу роботу. Бажано назбирати 60 дошок і не юзати їх на всілякі ліві будівлі. Вже потім ставим хатинку лучника, щоб були запаси стріл і мисливці могли полювати. 

Після ринку одразу треба попіклуватись про школу. Розставляємо житловий район при купі, бо школа, лікар чи церква сильно збільшують привабливість району. Не буде привабливості – люди підуть з вашого села в інший Житомир, тому побудуйте стовп для розваг і святиню. Не забуваємо огородити поля, якщо не хочете кожної секунди бачити сповіщення «Дикі звірі зжерли ваші посіви». Їх, місцями, на карті зі свічкою не знайдеш, а як поле засіяв – ціла отара прибігає і осідає поруч, тому розкладайте мисливців і огорожі. Наставляти вишок до 10-го року я не бачу сенсу, так як вони теж беруть платню. Достатньо гарнізону, котрий наймає солдат лише за необхідністю, а після можете розформувати загін чи почистити ним карту, поки є оплата. Ніби мобільний поповнив на місяць, їй-богу. На карті можна знайти артефакти в руїнах і ресурси закинутих таборів, дуже корисні речі. Можна також знайти лігва диких звірів, котрі покладуть половину поселення і дозволять тобі запустити цей рівень заново. До 10-го року від наскочників можна спокійно відбиватись селом, а от після вже знадобиться багато голди. На другому рівні після майстерні возів надважливо збудувати базар, щоб вести торгівлю. 

Торговці приїздять раз на рік влітку, тому одразу продавайте їм те, що можете продати і купляйте необхідне для себе, особливо якщо є прості ресурси. На одному базарі з невеликою стратегією по продажу посуду чи взуття можна виручити непогані гроші, головне тримати їх на базарі, бо коли перекидуєш в село, вони немов випаровуються. Реалістичності цій грі не бракує, особливо коли один чорт заражає все село якоюсь болячкою – лікаря оплачуйте обов’язково. На другому рівні обов’язковою буде глинянка, а також притримайте до 3 тисяч голди лиш на розбудову села, тоді як перехід на третій рівень обійдеться в таку ж суму. Не будуйте нічого з надлишком, бо на таких будовах працює від двох людей, а це приводить до браку живих рук. Потім не вистачає простих ресурсів і село вимирає, або через брак дров, або через голод, або через хвороби. Не поспішайте скрізь прокладати дороги – це в нас хвора тема за Фрейдом. Часто дороги прокладають замість того, щоб добувати важливі ресурси і навіть галочка з пріоритетом не допомагає. Боти починають губитись, коли даєш їм надто багато команд, особливо які стосуються будівництва. Також бажано не тухнути десь на краю карти, бо пацани всім селом будуть ходити вас забирати і тухнути на тому ж місці, що призведе до нестачі працівників і вимирання села. Відверто, я не знаю навіщо тут швидкість х1 чи х2, бо після декількох днів х3 вже сприймається як старий Жигуль. В сутичках найважчою справою є просто попасти мишкою на ворожий юніт, часто доводиться ставити гру на паузу.

Та всі ці наскочники тут – лише часова умовність, гра нагадує тобі, що ти спізнюєшся з розвитком, тому він може або застрягнути, або й взагалі припинитись. Коли бачиш, що в певний момент село перестає розвиватись, значить ти щось зробив чи робиш не так. Все ж тут є проблема з робочими зонами, є проблема з постійним переміщенням робочих зон будівель, є проблема зі штучним інтелектом і надмірно тендітними стратегіями розвитку, такими вузькими, як псяча стежка. Розумієш це за декілька днів, коли прекрасний музичний супровід перетворюється на композицію, котра вже на нервах грає – мене ці мотивчики скрипки вже в снах переслідують, не можна більше подібної музики до гри завезти замість двох треків по 5 хвилин?

Також дратує те, що торговці приїжджають лише раз на рік, часто взагалі з поп-корном і «Пістинською джерельною», нічого доброго в них нема на затар. Механіка з переносом ресурсів на базар дістає, часто твої боти не встигають принести товар, тоді як торговець вже здимів. Доводиться чекати ще рік, щоб продати йому три глиняних миски і дві свічки, тоді як ці чорти власне продають одного цапа по ціні космічної ракети. Часто базар тут більше нагадує козлятник ніж сам козлятник. Худоба мало того, що дорога, її ще й потрібно парувати, їй потрібна різна їжа з поля, потрібні випаси. Кожна механіка тут має сто тисяч під механік, про котрі тобі не кажуть навіть в підказках. Хочеш плести кошики? Шукай вербові віники, які знаходяться за 30 кілометрів від села, десь за лісом, в болотах з ведмедями і наскочниками. Поки мені ті віники принесуть, я загнусь з голоду, бо дикі звірі зжерли всі посіви. Будувати якісь стіни – зайвий напряг до 3-го рівня та ще й такий напряг, який по дереву просто знищить ваші надії на світле майбутнє. Навіть з вкачаними на дерево перками боти не вивозять ліс, з інструментами чи без. Додайте до цього хуртелиці, посухи, епідемії, щурів, хвороби посівів, незадоволення естетичними показниками села і наскочників, котрі з 10-го року починають нападати форматами Золотої орди і отримайте стратегію, з котрою ти змагаєшся в армреслінг. І поки ти не зрозумієш, що продавати свічки тут вигідніше, ніж розводити тотальне домашнє господарство – ти ніколи не перетвориш свій маленький ігровий Житомир на місто.

Все ж гра вартує свічок, хоч і потребує допрацювань. Дерево перків доволі сухе, а сама карта хоче більше наповненості замість вовків і наскочників. Якщо гру розвиватимуть правильно – вона має великі перспективи. Запустити її і пропасти – раз плюнути, тому пограйте як буде час, а після напишіть комент як вам.