З моменту виходу покращеної трилогії The Legends of Zone встигло потекти багато лайна. Робились огляди на те, якою мильною стала Тінь Чорнобиля, писались статті, що це позорні ремастери, а на болотах завивали за вирізану узку озвучку, тоді як самі потихеньку замовляли трилогію на Плойку разом з українськими тлумачними словниками. GSC були б не GSC, якщо б зробили все правильно – саме тому хлопцям довелось патчити вже пропатчені ігри поруч зі Сталкер 2, котрий чекає тих патчів як бідний Великодня. Я вирішив піти далі ніж прості огляди оновлених сталкерів, тому пройшов три Сталкера за 3 дні і врешті-решт з’ясував, яка частина в серії НАЙГІРША. А перед цією вилазкою в Зону нагадаю вам, що купити топовий ігровий ПК для Сталкер 2 завжди можна на Артлайн. Не барись і вмикай літній ігровий настрій на повну – скористайся акцією на 40% знижку від Logitec, поки маєш таку можливість.

ДИВИСЬ ЦЕ ВІДЕО НА YOUTUBE

Enhanced Edition – це перевидання, котре суттєво змінило стару трилогію. І хоч проходиш ті Сталкери майже щороку, таки закрадалась десь думка, що проходиш вже чисто за інерцією і ностальгією. Ігри дійсно виглядали дещо застарілими, тому GSC завезли непогану косметичну обнову і вирішили пробити для неї як шлях на ПК, так і на приставках. До чого я веду? А до того, що тепер кожен має можливість і стимул пройти ці три гри в історичній послідовності їх релізу і зробити для себе неабияке відкриття. Справа в тому, що пам’ять – річ доволі зрадлива, як і новий досвід. Буває пам’ятаєш, що завжди не любив той трек, а з часом він заходить і навіть стає одним з улюблених. Дещо подібне в мене було і зі Сталкером, оскільки я завжди вважав Тінь Чорнобиля найкращою частиною в серії, якщо не враховувати Сталкер 2 – він поза конкуренцією, але і про нього теж сьогодні згадаємо та не лише добрим словом. Пройшовши трилогію галопом, моя думка кардинально змінилась і зараз я все проясню.

Щоб не бігати довкола, скажу одразу – після послідовного проходження всіх частин, Тінь Чорнобиля реально виглядає як демка. Це перший Сталкер, який вийшов в далекому 2007-му і захопив серця мільйонів. Можливо, саме тому він викликає до себе таку любов та повагу, утім версія рушія X-Ray 1.0 не дозволила цій грі обрости всіляким багатством. Тінь Чорнобиля виглядає і відчувається як найбільш бідний Сталкер. Ця бідність стосується тут багатьох речей: від кількості текстур на картах до відсутності безлічі предметів чи функцій. Варто зазначити, що Enhanced-версії не йдуть в порівняння з оригіналом, адже вони покращені в багатьох аспектах, основним з котрих є графічний, тому порівнювати будемо лише в межах видання Legends of Zone. Автори покращили графіку в ТЧ, і одним з основних методів такого покращення полягає в завезенні цієї пухнастої і приємної рослинності по всій карті. Зелена ковдра дуже милує око, як і нова мальовка неба та невеликі природні ефекти, які в цій частині виражені доволі слабо. Дощ тепер не змушує тебе замислюватись над тим чи часом не глючить в тебе екран, а відображення після дощу виблискують як лисина в агента 47. 

А от що не чіпали, то це справжню ахілесову п’яту старої трилогії – стрільбу. Стрільба в старих Сталкерах – річ непостійна: іноді ставиш хед за кілометр без прицілу, а іноді даєш два магазини впритул і нічого не відбувається. Особливо це виражено на перших етапах, а ще особливіше – в Тінь Чорнобиля. Так як бігати голяком по Кордону западло, одразу валиш кількох військових, а може й цілий табір, щоб забрати Калаш і кулі. Короткоствольний АКА в цій грі влучає лише на дуже короткій відстані якщо стріляєш барабанними дробами і бажано без прицілу, оскільки останній в переважній більшості випадків на початкових етапах змушує тебе промахуватись ще частіше ніж при неприцільній стрільбі. Фішка зі стрільбою барабанними дробами працює в будь-якій частині перевидання, але в кожній розкид куль і точність накручена по різному, через що доводиться по-різному виходити з ситуації. Якщо в Тінь Чорнобиля всіляких ресурсів і куль завжди валом, то в Чистому Небі хлопці викрутили survival на максимум, через що доведеться визбирувати навіть пилок з дна гріндера. Тінь Чорнобиля реально видається легкою прогулянкою під дощем і я кажу буквально. Артефакти тут збираєш як гриби, навіть напрягатись не треба, а після стаєш Супер Міченим, котрий пробігає карту без будь-якої втрати енергії, адже на поясі висять три арти на витривалість. Зачітерись артефактами тут – простіше-простого, це можна зробити одразу на Звалищі, де ті розкидані під ногами як ями на наших дорогах. Це не сподобалось багатьом, тоді як я не проти подібного в цій грі, оскільки в Чистому Небі все кардинально по-іншому. Якщо тут ти можеш назбирати артів повні кишені, спродати їх за дуже хорошу ціну і вже до Дикої Території прикупити собі топову броню за 150к, то в Чистому Небі артефакти – це така ж рідкість як русак з інтелектом.

В Тінь Чорнобиля автори ще не дійшли до концепції аномалії-атракціони, вони тут непомітне, але постійне явище Зони, котре не змінюється, так як в першій частині немає викидів. В Тінь Чорнобиля дуже швидко можна стати постійною причиною смерті завдяки такій системі спауну артефактів, а також багатьом сайдам. Достатньо 1 потужного арта на витривалість, одного на кровотечу і одного для стійкості від куль і ти Чак Норріс з татухою на передпліччі. Топову бронекостюм Булат за 150 штук можна нарулити в Бармена при першому знайомстві, тоді як екзоскелет я завжди минаю, так як в ньому не можна бігати, а біг – наше все, тим паче з такими артами він безкінечний. Завдяки цьому тебе ніколи не напрягає перегруз, а всі пошуки зводяться лише до набоїв, бо аптечок вже стільки, що можна власну мережу аптек відкривати, хоч похоронне бюро було б куди прибутковішим бізнесом в Зоні.

Інша справа – локації. В Тінь Чорнобиля вони в більшості нагадують довгу пряму від А до Б, локації постійно видовжені і доволі слабко наповнені, як текстурами так і персонажами та мутантами. Гра дійсно вийшла доволі порожньою, та ця порожнеча грає на руку зловісній атмосфері. Атмосфера Тінь Чорнобиля залежить не лише від візуальних якостей цієї гри, але й від історій, які вона розказує. Що-що, а сюжет в цій частині найсильніший в старій трилогії, хоч і подається доволі рвано. Нас постійно лякають історіями про старі підземні лабораторії зі страшними мутантами, про зловісні досліди на людях, про речі, котрі можуть контролювати твою свідомість. В цьому компоті варишся від початку й до кінця, і, скажу я вам, коли проходиш цю гру перший-другий-третій раз, мурашки тілом пробігають. Тінь Чорнобиля дійсно постійно водить нас по доволі стрьомних точках і постійно намагається ці точки зробити ще страшнішими. Так в лабораторіях головним нашим ворогом є не натовпи страшних мутантів, а звуки в глибокій тиші. В кожній наступній лабораторії стає все менше противників, тоді як ти постійно сподіваєшся на зворотне. Невідомість та незнання – наші постійні супутники, як і ціла купа сайд-квестів, котрі змушують тебе мотати сто кіл по всій карті. Квести тут занадто часто вимагають від вас бектречити, що не дуже добре з такою низькою наповненістю локацій. Після Янтаря ти взагалі стаєш непереможним і максимально потужним кілером, адже гра поступово видає дуже точну зброю, якою легко класти хеди. Все ж вона не втрачає свого ігрового темпу до самого кінця і постійно намагається кинути виклик – особливо в саркофазі, але грати рекомендую лише на ветерані і вище, бо боти тут максимально криві чуваки. 

А от з Чистим Небом ситуація куди інша. Тут боти демонструють олімпійську стрільбу і займають перше місце у штовханні ядра – в Зоні це називається «хавай яблучко». Не знаю чому, не знаю навіщо, та авторам вкрай сильно зайшла ідея з гранатами в цій грі. Як і з кровотечею. В кожному відео по Чистому небі я наголошую, що цей Сталкер повинен був називатись «Сталкер – кровотеча», що б повністю відображало суть цієї гри. Заробити кровотечу тут можна навіть впавши з ящика, що вже казати про будь-яку подряпину, котра її викликає. Гляньте на ситуацію, в котру втрапив – кровотеча валить як місячні, а ні бинтів, ні варіантів їх дістати ніде нема, через що доводиться йти на дуже радикальні міри. В результаті один бинт просто заспавнився в одному з ящиків – лут в цій грі спавниться щоразу по-різному після сейву. Кровотеча дуже, ДУЖЕ сильно напрягає до моменту, коли знайдеш арт, який девальвує це лихо, біда лиш в тому, що артефакти тут – страшна рідкість, а аномалії круто ваншотять. В більшості, якщо вляпався в аномалію, можеш грузити останній сейв, який був зроблений грою в 2009-му – сейвитись постійно треба вручну, інакше будеш бігати пів карти, щоб знову впасти на тому ж місці. В Чистому Небі автори вже дійшли до концепту аномалії-атракціони, хоч і поступово, через що часто накладали всілякі чудернацькі штукенції в різних закутках карти. Все ж ці штукенції ставали маркером, який виводив тебе або на цікаву локацію, або навіть на сайд-квест. Артефакти тут дуже круто змінюються геймплей, полегшуючи його, от лиш знайти їх важко, бо самих аномалій тут взагалі небагато. Через це сильно страждає економіка, оскільки ціни в кожному Сталкері дуже неадекватні. Три пачки куль коштують в районі 2к? Чувак, це тижнева зарплата продавця в магазині, а вистачить цих куль на 3 хвилини, бо стрільба тут просто жахлива.

Не знаю як, але в Чистому Небі здогадались зламати те, що і так було зламане. Тут теж канає тактика стрільби барабанними дробами без прицілу, біда лиш що стрільба загалом в цій грі – це кидок кубика. Якщо пощастить, куля влучить в голову, якщо ні – йди шукай кулі і приходи знов. Чого вартує лиш розкид черги в М-ці, це просто щось! Дробовики – це просто випердиш якийсь, ані звуку, ані віддачі, ані дамагу. З метра дроб не пробиває бандита в шкірянці, зате змінили вигляд прицілу з пістолета і наміняли пістолетам балістику, щоб хоч якась зброя на початкових етапах могла хоч кудись влучити. І це дійсно працює! 

Взагалі саме Чисте Небо дуже потужно орієнтоване на постійні перестрілки, адже в грі йде війна угрупувань. В оригінальній грі на релізі я пам’ятаю зовсім іншу війну угрупувань, тут її суттєво спростили і перетворили на постійний зайоб в радіо просторі. Тепер куди б ти не пішов і де б ти не був, тобі будуть наярювати не лиш шахрайські спамерські номера, а ще й пересічні сталкери, котрим ти, виявляється, винен. І базарити будуть до упаду, поки не пришвендяєш туди і не покладеш двох-трьох вояк. Вкотре варто нагадати, що боти тут аж занадто добре ведуть прицільну стрільбу. Штучний інтелект дійсно пішов вгору і отримав більше паттернів поведінки, завдяки чому навіть прості бандоси дуже круто хитрують. Поведінка мутантів теж покращилась, але декотрі види такі як кровососи так і залишились фаршем для ножа. При тому тут вони мають непоганий інтелект, особливо коли збираються в групи. А от що стосується людей – дощ з лимонок просто запарює. На відміну від всіх інших частин, лише Чисте Небо постійно грається з підготовленими для перестрілок аренами. Тут вони – обов’язковий сюжетний пункт, котрий треба вистраждати, як будова в Лиманську, до прикладу. Часто це все ще й приправляють найгіршими кат-сценами в історії – від них GSC не відмовляться навіть в Поклику Прип’яті. Чисто з геймплейної точки зору, подібні місця-арени не складають якихось надзвичайних труднощів, та врахувати варто те, що в цій грі ти постійно бігаєш без куль, через що доводиться в прямому сенсі слова викручуватись, підкрадатись ближче, щоб влучити і зекономити кулі, когось прирізати, кому лимонку за шиворіт кинути тощо. І що-що, а от додати функцію РОЗРЯДИТИ на автоматі, що лежить на землі, GSC не здогадались в цій трилогії. Треба обов’язково брати в сумку, там розряджати, потім викидати, а щоб на пушки натягувати обвіси їх треба обов’язково спорядити – чому? Невже встановити підствольник в рюкзаку є місією нездійсненною? 

Якщо в Тінь Чорнобиля зброя мала ресурс, але сходив він ну дуже довго, так як там не було техніків, які б цю зброю могли лагодити, то в Чистому Небі пушки ламаються так швидко, як твоя колишня після 50 грам. Клинити починає не лиш зброя, але і мозок, бо за кожних чотири постріли ловиш перезарядку. Гра каже тобі – шміруй до техніка, бо діла не буде, ну а техніків в цій грі зустрінеш взагалі не часто і лише в певних місцях, де вони сидять постійно. Якщо в Поклику Прип’яті на кожній локації такий один, то в Чистому Небі на кожній локації таких пів. Деколи й взагалі нема, нащо тобі пушки ремонтувати, подумаєш… Броні в цій грі насипають дуже мало, а моделька Шрама навіть не змінює скін. В Тінь Чорнобиля халявних костюмів було куди більше, та в обох іграх всі хабари ну дуже бідні, іноді навіть аптечку з бинтом не ставлять. Ситуацію виправлять лише в Поклику Прип’яті, де ничок – мільйон і більшість з них має або круті пушки, або круті модифікації. В Чистому Небі, як і в Тіні Чорнобиля, головне підмутити точний ствол як AR чи Вінтарь, тоді діло піде куди краще. 

Куди кращим міг б вийти і сюжет Чистого неба. Він ще рваніший, ніж сюжет Тінь Чорнобиля, а також вкрай сильно вдається до самоповторів з того ж Тіні Чорнобиля. Нас водять тими самими локаціями, лиш більш наповненими. В грі нарешті з’явилась об’ємна рослинність, що дало змогу створити Рудий ліс. В Тінь Чорнобиля ви не зустрінете таких пишних дерев, тоді як тут саме рослинність в купі з сірим мокрим бетоном задають стиль. Локації дійсно вийшли багатими на об’єкти та текстури – саме так треба було наповнювати ТЧ, але маємо що маємо. В цьому плані Тінь Чорнобиля видається демкою проти Чистого неба, та все ж працює в цій грі все значно краще, ніж тут. Не дивлячись на те, що до гри завезли масштаб, до неї не завезли діяльність. Так, тут теж багато сайд-квестів, куди більш жива Зона, по котрій подорожують сталкери та мутанти, але робити на картах нічого окрім постійно мочити ворожі клани, які спавняться як гриби після дощу. В багатьох ситуаціях гра забагована. На Янтарі тепер зомби не тільки ходять як кенійські бігуни, але ще й стріляють як я в кращі часи КС 1.6. Додайте до цього відсутність набоїв і отримайте справжній гемор. Тим паче боти тут постійно носять по три-чотири кулі, ніби натякаючи на твою велику майстерність і ще більший досвід. Хоч гра і водить нас тими ж оновленими локаціями, вона не пропонує тої цікавості, яку пропонував Тінь Чорнобиля в плані невідомого. Тут нема ані лабораторій, а тунелі, що є лиш жалюгідний огризок того, що було. Автори реально стали собі на ногу цими повторами, а після Янтаря і зовсім злились, поставивши сюжет в режим галопу. Єдина справжня перевага Чистого неба над Тінь Чорнобиля є її нові графічні властивості. Рушій версії 1.5 більш піддався візуальній модифікації, завдяки чому ми отримали справжній естетичний кайф. Тільки гляньте які прекрасні пейзажі може тепер видавати ця гра, це дійсно щось. 

І ці пейзажі переїхали й до Поклику Прип’яті, та навіть більше. Поклик тепер ще атмосферніший, хоч якраз за цією категорією гра місцями відстає від своїх старших братів. Справа в тому, що Поклик постійно видавався якимось надзвичайно піщаним і жовтим. Навіть в Прип’яті, де панує темно-синя палітра гра все одно здавалось такою, тепер ж це сильно мінімізували завдяки новим ефектам, новому небу, новій рослинності, чиє число сильно виросло.

Візуально Поклик дуже сильно змінився в кращу сторону, що не може не тішити, а от у всьому іншому це та ж гра. Поклик Прип’яті став першим саме тим Сталкером, який і мав вийти спочатку. Цю частину можна назвати першою повноцінно закінченою грою, так як саме тут автори зуміли довести все до ладу: від геймплею до концепту. Поклик максимально наближений до Сталкер 2 і має неабиякий масштаб, який насправді є дуже зручним. Тут дуже зручні локації і дуже круто наповнені, та так, що звідси виходити не хочеться. Проходиться все на одному подиху і навіть ті старі сайд-квести, по котрих бігав сто разів. В Поклику Зона реально ожила і почала жити своє життя. Саме ця частина започаткувала не лише величезні аномалії-атракціони і нормальний фарм артів, але й цікаві місця для дослідження на кожному кроці і всі вони дуже різняться між собою. Ця частина позбавлена всіх проблем, про котрі ми говорили вище, окрім проблем економічних – тут все так само дорого, зате можна швидко фармити валюту і швидко прикупити комбез з закритою системою дихання. Бектрекінг в цій частині виконаний раціонально, додали провідників на кожному кроці, що просто топ, а також кожен НПС тут має цілу купу діалогів, на відміну від Сталкер 2.

Шкода лиш, що проходиться Поклик надто швидко, а також тут найслабший сюжет у всій серії. Зате витягують сайди і світ, який цікаво досліджувати навіть після стількох років. Тут і поведінку мутантів оновили, і їх різновидів завезли цілу купу, і максимально крутий хід зробили з медикаментами – можна було б і більше додати. Та головне – це найбільш раціональна робота енергетика у всій серії. Якраз в Поклику Прип’яті адекватно реалізована ця механіка – напій постійно додає тобі енергії, а не як в інших іграх випив і заповнив шкалу. Так не буває, повинен бути тривалий ефект, та GSC подумали навпаки і завезли до Сталкер 2 стару систему, що розчаровує. В Сталкер 2 багато що розчаровує, та про це я випустив вже не одне відео. 

Підбиваючи підсумки, найслабшою частиною Сталкер, як на мене, є Чисте Небо. Воно вкрай невдале в багатьох вищеозвучених аспектах і навіть сьогодні пропонує не проходження, а якесь чисте страждання. А шкода, бо якраз всі амбіції і почались звідси, от лише втілені вони були криво. А котра частина Сталкер найслабша для тебе? Залишай в коментар і не барись з лайком, ну а зустрінемось ми на цьому ж місці.