Що ви відчуваєте, коли йде дощ? Радість чи навпаки дискомфорт? Можливо, ви робите собі чашечку гарячої кави, сідаєте на підвіконник і пишете вірші? Чи ховаєте власні сльози в дощі? Адже після проходження Heavy Rain дощ вже ніколи не буде здаватись колишнім, як і ви. Сьогодні ми поговоримо про справжній витвір мистецтва від Девіда Кейджа, який демонструє надважливе – стійкість якісних ігор перед плином часу. Я Андрій Безсовісний, ви на Артлайн Плей, і перед початком залишу ваше запрошення на наш сайт, бо тільки там придбати топовий ігровий ПК вийде легко й швидко. Заходь в розділ акції і обирай приємний бонус.
ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBЕ
Шукаєш такий в що б це пограти і відшукуєш ігри 15-річної давності. Думаєш: «Та ну нафіг ці страждання і цей графєн, може є щось новіше?», а потім згадуєш, що колись ігри робили на совість і починаєш вникати в список пропущених тобою шедеврів. Одне з лідируючих місць в ньому займає Heavy Rain – напружений психологічний трилер від студії Quantic Dream, найбільш відомої за легендарною Detroit Become Human.
Quantic Dream дійсно створює мрії, а не ігри. Сценаристом Heavy Rain, як і сценаристом всіх інших ігор, виступив Девід Кейдж, голова студії. Для Heavy Rain він написав 2 тисячі сторінок сценарію, що на 2 тисячі менше як для Detroit. Треба підкреслити той факт, що для типового голівудського фільму сценарій складає від 90 до 150 сторінок, тоді як тут одна людина видає 2 тисячі. Звісно, так багато тексту потрібно для різних сюжетних розвитків, бо тут як воно завжди є в Quantic Dream, навіть найменше рішення може змінити абсолютно все і відправити вас по іншій сценарній гілці.
Кажу одразу: Heavy Rain – це доросла гра. Якщо ви шукаєте варіант поганяти на вечір, щоб розслабитись і не напружувати мізки – забудьте про цю гру. Схоже на те, що серпень у нас вийшов місяцем дуже крутих сюжетів, а сюжет цієї гри може зачепити вас навіть куди глибше за сюжет The Last of Us 2, що говорить про його винятковість. Скажу вам більше: після проходження навіть на хорошу кінцівку можна заробити депресію, а саундтрек цього шедевру легкими нотами піаніно буде відстукувати в вашій голові ще декілька тижнів.
В центрі сюжету Ітан Марс, молодий батько архітектор, котрий виховує двох синів: Джейсона і Шона. Вони проживають хороше життя, яке ламає одна мить – його старший син Джейсон губиться посеред натовпу в супермаркеті, а після з ним стається нещасний випадок, котрий призводить до його смерті. Ітан не встигає врятувати хлопчика, через що два роки знищує себе почуттям провини. Вони розійшлись з дружиною і, як то часто буває, поділили молодшого сина, котрий так само як і батько замкнувся у власних переживаннях. Психічний стан Ітана жахливий, а до цього всього ще й додаються провали в пам’яті і жахливі видіння мертвих тіл в дощовій воді. Ітан ловить блекаути і приходить до себе невідомо де з фігуркою орігамі в руці. Через деякий час вкотре відбувається жахливе: зникає його син Шон, а після виявляється, що його викрали, та не просто викрали, а викрав серійний вбивця дітей під псевдонімом Орігамі кіллер. Ітан не просто повинен знайти і врятувати Шона, він повинен перебороти самого себе, а також пройти ряд випробувань як в фільмі «Пила», щоб син вижив. Адже зачинили його в ямі під відкритим небом. На дворі осінь, сезон дощів. З кожною годиною вода в ямі підбувала і якщо батько не встигне пройти всі тести Вбивці орігамі, хлопчик просто потоне через 4 дні.
Розказане вище – всього лише крапля в морі, адже подій і ліній тут стільки, що на перших порах просто вражаєшся. Ми граємо не лише за Ітана, але й за приватного детектива Скотта Шелбі, за журналістку Медісон Пейдж, а також за ФБРівця Нормана Джейдена. Всі вони розслідують справу Орігамі кіллера, котрий кожної осені вбиває декілька дітей таким способом. Важливо й те, що їх татусі теж зникають після них, та згодом ви зрозумієте чому.
Звісно, переповідати ввесь сюжет тут я не буду, так як кінцівок декілька, а варіантів до них дістатись ще більше. Хоч я й пройшов гру на хорошу кінцівку і зумів зберегти всіх персонажів, гра все одно залишає після себе рубець, котрий приємно болітиме після. Це настільки драйвова і адреналінова гра, що місцями не помічаєш як в рот залітає муха. Все тут зав’язано на QTE, як то завжди є в іграх від Quantic Dream + різні геометричні порухи мишкою. Геймплейно гра взагалі не є важкою, хоч тут навалюють ну дуже багато QTE в екшен-сценах. Але на відміну від Detroit, Heavy Rain куди більше пробачає помилки, через що втратити персонажа значно важче. Часто великий пласт QTE-рішень все одно приводить до одного і того ж результату – я перевіряв особисто, бо деякі розділи доводилось проходити по декілька разів, щоб зберегти персонажа.
Якщо ви встигли скласти в своїй голові картину про нудне і депресивне інтерактивне кіно – забудьте про це. В грі на кожному кроці адреналінові бійки, погоні та втечі, їзда по зустрічній на високій швидкості, перестрілки і, звісно ж, ребуси, котрі за один невірний крок можуть викинути одного з персонажів з вашої обойми. Відверто – QTE тут простіше ніж в Detroit, адже навіть якщо ти протискаєш замість А кнопку D, гра на це не реагує. І це чудово, бо в іншому випадку на її проходження зійшло б не 15 годин, а всі 20. Все ж якихось бісячих та ідіотських моментів я тут не побачив. Тим паче досліджувати бажано кожен закуток, щоб відшукати потрібні зачіпки, докази та предмети. В детектива Джейдена для цього є спеціальні окуляри віртуальної реальності, котрі дуже круто покращують пошук. Інший детектив, Шепард, керується власними методами, тоді як долі всіх героїв рано чи пізно перетинаються. Я не буду спойлерити сюжет, адже хочу щоб ви самі пройшли цю гру і розповіли власні враження про неї в коменті під цим відео, та скажу вам, що сценарій тут настільки інтригуючий, що на задньому фоні запускаєш перманентні та зважені роздуми про те, хто насправді вбивця. Адже більшість зачіпок вказує на самого Ітана Марса, та все-все, більше ні слова.
Одним з найбільших сумнівів зіграти в цю гру може стати її графіка. Так, вона злегка застаріла, але досі виглядає норм, а що стосується лицьової міміки – тут гра суттєво випереджає свій час. Повірте мені, що вже за 30 хвилин гри ви взагалі забудете про графіку, адже все, що вас турбуватиме – це важкий дощ, який капля за каплею вбиває малу дитину. Все це фільмується, а випробування Ітана майже що сягають рівня перших трьох фільмів «Пила», хоч там і до 5 частини ще все окей. Емоційно Heavy Rain є однією з найвідгукливіших ігор, які взагалі коли-небудь створювались. Це настільки особиста і психологічна історія, що старий Зігмунд би пустив сльозу.
І найкраще ту те, що абсолютно всі вчинки головних героїв мають адекватне пояснення з точки зору психології замість «він вбивця, того шо він вбивця». Психологічний портрет абсолютно кожного героя складається тут як пазл. Прикольно й те, що кожен веде власне розслідування і кожен максимально впевнений і своїй правоті, хоч більшу частину гри шляхи героїв будуть розходитись. Heavy Rain дозволяє перепочити лише під час вільного дослідження, тоді як у всьому іншому тут постійно несеться цунамі з подій та емоцій. І що-що, а от розв’язка з вбивцею мене просто шокувала. І вас шокує. Це 11 з 10 і це обов’язкове до гри.
Ну а зустрінемось на ARTLINE PLAY.