Древня Греція для багатьох закінчується на шкільних уроках історії. Війни, стратегії, культурні надбання – все це вкрай об’ємна тема, котра для більшості з тієї ж більшості зводиться до міфів. Адже рано чи пізно та й зацікавить одна з цих чудернацьких історій, в котрих боги не позбавлені людських вад, а свою надприродну силу частіше використовують не для благ, а для руйнування. На міфах базується і Titan Quest 2, продовження легендарного діаблоїда, котре з’явилось на ігрових теренах рік тому. І рівно рік дана гра простояла в мене на компі, очікуючи на вихід з раннього доступу і повноцінний реліз. За цей час розробники встигли запилити 4 акт і додати новий клас, що замотивувало мене відправитись у відпустку до цих дивовижних країв, та без пригод не обійшлось: як веселих, так і прикрих. Ви вже на ARTLINE PLAY, ігрові ПК вже на Артлайн, як і круті акції. 

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

Невідомий герой, котрий не знає про те, що він обраний, повинен врятувати світ від загибелі. Знайомий сценарій? Бо він є ледь не в кожному третьому фільмі. Дану зав’язку використовує і Titan Quest 2, котрий каже таке ж як твій класний керівник: ти надзвичайно потужний, але з прихованим потенціалом! І це дійсно так, бо граємо ми за обраного, котрий повинен стати богом і врятувати світ. Над Древньою Грецією знову нависла небезпека і цього разу богиня Немезіда вирішила знищити Олімп, а разом з ним і цілий світ, воскресивши Кроноса, батька Зевса. В грецькій міфології Кронос зображений як справжнє чудовисько, котре пожирає своїх дітей. Таким його зображають і в грі, що канон вже більше як 2 тисячі років. Наш герой, звісно ж, не розділяє такого панування і ідей зловісної богині щодо знищення світу, тому озброївшись допомогою інших богів, відправляється в божественну мандрівку, котра зробить з нас бога. Для цього треба нищити мобів пачками і вкачувати божественність, а також старатись не падати надто часто.

Titan Quest 2 зустрічає красивою картинкою і затишною атмосферою. Гра одразу цим підкуповує, насипаючи естетики по максимуму. Наш сьогоднішній гість заслуговує на звання одного з найбільш красивих діаблоїдів станом на сьогодні, тим паче позбавленого критичних багів, вильотів і всіх заслуг теперішньої індустрії. Навіть більше: дану гру зробили максимально дружньою до гравця. Вмер десь на краю карти? Не парся, бро, ти можеш тпшнутись туди з будь-якої точки і одразу стати до бою, а ввесь втрачений досвід піднімеш після! Не шариш, що робити по квесту чи куди йти? Не парся, бро, на карті вже все позначено, а інфи в менюшках стільки, що можеш витягати штори для читання зі шкіряного чохла. Спочатку й взагалі думаєш, що автори перегнули з надлишком інформації, подумки народжується страх енциклопедичності, в котру частенько люблять перетворюватись діаблоїди. Була гра – став 11-томний набір вказівок як у це грати. Насправді ж Titan Quest лише прикидається інтелектуальним снобом, бо зводиться все до банальної тривіальності.

В грі є 5 класів, 2 з котрих ви будете комбінувати. Тут все доволі класично: воїн, маг, злодій тощо, одна панелька скілів на один клас табається на другу панельку скілів, шмот по грейдах, уніки і все в цьому досі. Зразу кажу, що тут навіть близько не буде такої об’ємної системи луту чи прокачки як в Path of Exile, хоч спочатку можна якраз таки подумати, що знайшов собі такий самий гемор з мільйоном шмоток, в котрих треба скрупульозно вишукувати потрібні стати. Часто саме така об’ємність в подібних іграх лякає, та Titan Quest 2 тільки хоче здаватись такою грою, адже насправді тут все значно бідніше. Проблема в тому, що спочатку цього не викупаєш. Тобі насипають цілу купу сюжету з непогано прописаними діалогами, доволі непоганими персонажами, завалюють цілою купою сайдів і кріпів. Гра підкупає картинкою, гарними анімаціями і загальною простотою, але не позбавлена підводних каменів, об котрі можна зламати мізинець. Перше – тут немає спрінта. Персонаж може бігати тільки в одному ритмі, жодних прискорень, що тупо, бо це сильно розтягує час проходження. Друге – в грі не можна змінювати класи. І це люта печаль, особливо якщо обрав той, котрий тобі не до душі. Навіщо автори заборонили змінювати класи чи хоча б один клас – для мене залишається загадкою, бо випробувати ту чи іншу профу ніхто тобі можливості не дає, зате коли робиш вибір, ніхто не дозволяє перевибрати. Називається: «Купи собі кота в мішку». І це суттєво зіпсувало мені враження від даної гри, так як першим класом я обрав воїна, а другий – клас на дух. Всі очки прокачки загальні для обох класів + основа, де треба качати прості атаки, даш і енергощит. В результаті з класу Дух дійсно юзабельним перші півтора акти був скіл на саммон ілюзій, тоді як в кінці 2 акту він і взагалі себе вичерпав. Довелось забрати всі очки з одного класу і вкластись по-максимуму в воїна, так як герой падав на босах і не тільки. Питання – навіщо мені ще один клас та ще й який неможливо змінити? Я певен, що подібних проблем не повинно виникати на магах чи в комбі маг+воїн, але такий невдалий пік може просто заруїнити вам проходження. А щоб пограти за когось іншого, треба створювати героя заново і довбати мобів трьома скілами 16 годин лиш для того, щоб дійти до третього акту! 

Що мене дуже сильно вбиває в таких іграх, то це розмах, котрий перетворюється на пук. Навіть в тій Path of Exile в тебе є зільйон скілів і два гектари шмоток, а в результаті виходить білд максимум на 2-3 кнопки. В Titan Quest, принаймні за воїна, мій білд мав 4 атакуючих скіла, котрі ми будемо комбінувати десь біля годин 30-ти. Персонажа треба було назвати Вуді Вудпекер, бо дятел той, хто таке вигадував – чотири скіли на атаку у всьому дереві, якщо юзати двуручний молот, якщо ж лук – будеш мати цілих три! Зате пасивок насипали під зав’язочку, а кожному скілу дали ще до додаткових ефектах, котрі треба буде вкачувати. І спочатку думаєш, що це все буде доволі напряжно, так як дуже багато інфи і різноманіття в збірках, а на середині гри викупаєш, що переважна більшість бонусів нагадує купони за знижку на Аліку, де тобі пропонують витратити штуку баксів, а в подарунок отримати неношену пару трусів. Розробники такі: «Та нашо тобі більше ніж 3 скіла, чел, просто додамо пасивки в ці скіли і гуд!». Навіть те ж POE поступово змінює скіли за мірою проходження, щоб ти міг відчути різний демедж, тоді як Titan Quest 2 дає тобі можливість відчувати те саме протягом 30-ти годин проходження. Задовбуй мобів крутилкою і потужним ударом до самого кінця, бро, не соромся! 

Що ж, розбавити все це можна було шмотом і скілами зі шмоту, котрих тут нема. Сам шмот ділиться на грейди, але кращий грейд далеко не завжди означає кращу пушку, швидше навпаки. Бажано вишукувати фіолетові пухи, котрі будуть підходити під ваш білд, даючи якусь унікальну прибавку. На ділі падають такі дуже рідко, тому просто піднімаєш ввесь шмот і вибираєш кращий по статах. Його тут дууууууже багато, тож і міняти всю екіпу будеш ледь не через кожні декілька метрів. Варто зазначити, що всі модельки тут виглядають дуже якісно, як і навколишнє середовище, котре естетично наповнене під зав’язку. Взагалі діаблоїд в такому добродушному і яскравому сетингу дивує. З самого початку я гадав, що його обов’язково змінять з часом на більш темний та лихий, але ні. Гра лиш час від часу може завести вас в якісь болота, ввесь інший час ви бігатимете красивими просторами Греції, які аж ніяк не нагадують про те, що на світ чекає апокаліпсис, а прямо зараз в ньому відбувається безліч поганих речей. І це своєрідний мінус, адже зло повинне хоча б приблизно нагадувати зло, тоді як все тут більше нагадує чиєсь день народження. 

Моби в світі майже не змінюються. Будемо дубасити крабів, скелетів і всіляких духів таким ж обмеженим набором вмінь. Гра каже, що вороги мають свої слабкості і до кожного є підхід в плані двобою, тоді як насправді всі вони просто заклікуються трьома кнопками, а винести можуть хіба в тому випадку, якщо є багато дебаферів з чітерськими скілами. Боси теж доволі слабкі, зводиться все до кількості вашого ХП – якщо запаси не сходять, заклікаєте будь-кого, бо атак у босів теж від сили три. Розчаровують в цій грі і квести. Ніби кількість є, а глибини нема. Всі квести зводяться до «піди розшукай зниклих моряків» або «поверни жителів до села, бо вони щось зжерли і перетворились на свиней». Навіть саму фішку зі свинями автори використовують дуже часто, а квест має на увазі похід у всього лише одне місце в переважній більшості випадків. Тобто ви не можете приймати якісь там рішення, вам не треба блукати світом від непися до непися, виконуючи забаганки кожного. Все максимально примітивно: візьми – побіжи – вернись і розкажи. Так само в грі на одній точці може бути три торговця, два з котрих продаватимуть ледь не одне і те ж, включаючи коваля, який ще й пропонує ковадло з крафтом. Крафт тут абсолютно обмежений, легше відшукати вже хорошу пушку ніж її зробити. Розробники нагадались, що є ще в таких іграх всякі гнізда в шмотках, щоб ти камінчики вставляв з бафами, і додали якусь систему з плитками, котрі зберігаються в окремому місці. Квестові предмети, до речі, зберігаються в окремих менюшках, що добре, бо це перешкоджає типовій плутанині. 

В результаті маємо гарну гру, але з нереалізованим потенціалом. Тут ніде немає об’єму: ні в бойовій системі, ні в крафті, ні в противниках, ні навіть в босах, чий максимум – то парочка атак. Відсутність спринта і неможливість змінювати клас просто виморожує. Через це гра і проходиться так довго, немов автори навмисно затягують час. Titan Quest 2 потребує значно глибшої бойової системи, а також куди більше рухів в бік створення дієвих білдів. Гра виглядає фантастично, але їй дуже сильно бракує темних тонів зі зловісною атмосферою, занадто вона святковою видається, тоді як на сюжетному фоні відбувається страшна лють. Не дивлячись на критику, Titan Quest 2 все одно залишається хорошою грою, котра вартує своїх грошей. Сподіваюсь, її допилять до кінця цього року і приберуть всі прикрі негаразди.