По одежі зустрічають, по уму випроводжають – ми часто чули цей народний вислів, котрий досі залишається актуальним. Якщо спроектувати його на відеоігри, він не губить своєї доречності. Навіть навпаки – маємо ігри з гарною графікою, а всередині вони абсолютно пусті. Епоха рімейків на деякий час змусила звикнути нас до такого розкладу, однак графіка – далеко не найголовніший компонент хорошої гри, як і зовнішня краса не є ознакою хорошої людини. По сьогоднішній день час від часу виходять ігри, котрі спочатку можуть здатись доволі наївними, злегка дитячими і навіть примітивними. В них своєрідна графіка та й геймплей не хапає зірок з неба і не кидає до пазухи, щоб зігріти тебе рештками космічного пилу. Та коли знайомишся з такою грою ближче, приходить розуміння, що за милою грою, котра важить всього лише 8 гігабайт, ховається справжнє чудовисько. І – так, мова піде про Valheim, мальований симулятор вікінга, котрий знищує перші враження надзвичайно швидко. Ви вже на Артлайн Плей, ігрові ПК вже на Артлайн, як і літнє прискорення з Gigabyte.

ДИВИСЬ ЦЕЙ РОЛИК НА YOUTUBE

5 довгих років Valheim існує в ігросвіті і існує більш ніж успішно. Не дивлячись на це, гра досі не покинула ранній доступ і зробить це аж в вересні цього року. Це аж ніяк не завадило її популярності. Неспроста, оскільки дана гра з самого початку прикидається милим та безтурботним кошеням, та чим більше часу в ній проводиш, тим більше розумієш, що перед тобою справжній дракон.

Ми вікінг. З голою дупою починаємо шугати миловидними левадами в пошуках ресурсів, щоб зодягнутись, побудувати хату і навіть посадити дерево. Займатись будемо елементарними речами: рубка, рубка, ще раз рубка, будівництво і систематичне винищення всього живого навколо. Думаєш: «Ну прикольний такий симулятор, гарненький, релаксний, але що тут в принципі робити?». На самому початку ворон Одіна дає нам просте завдання: відшукати і знищити 7 босів, щоб перемогти всіх ворогів Одіна і вибратись з Вальгайму. До слова, саме такий переклад нам пропонують, втім в даному випадку скористаємось народною формою для простішої ідентифікації, а також одразу зазначимо, що гра має чудовий український переклад, отже заслуговує на те, щоб бути купленою за пару гривень. І ніби завдання з вбивством босів просте, як двері, а дивишся – за вікном вже перший сніг пішов. 

Вальхейм – це не просто велика гра, це дуже затягуюча гра. Спочатку вона може не здатись такою, бо гравця поселяють в дуже дружелюбний і барвистий біом, де з противників лише рядові сіролюди. Та коли ти вбиваєш першого боса і доходиш до Чорнолісся, починається справжній Dark Souls. Спільного між цими іграми більше, ніж може здатись спочатку, та так багато, що Valheim я б назвав духовним наслідником серії Соулс. І чим далі ти просуваєшся, тим більш шаленою стає ця гра.

Світ Вальгайм пропонує доволі цікавий підхід з процедурною генерацією, котра на початку створює пів кулю цілої планети з неймовірним склепінням островів, котрі ми будемо досліджувати. Та найголовніше тут – жодних відповідей. Набридливий ворон Одіна час від часу підкидатиме вам підказки, та допомагають вони як мертвому кадило. Крок за кроком ви повинні самостійно досліджувати цей світ і розуміти, що він від вас хоче, як він взагалі працює і рухається. Лічильник днів все далі й далі відмежовує вас від початку, та насправді він тут не впливає ні на що. На навколишній світ впливає тільки ваша прогресія, котра стосується саме вбивства босів. Чим більше босів убив, тим важчим стає навколишній світ: сіролюди починають нападати на вашу хату частіше, їх більшає, як і кількість інших ворогів, котрі тут є представниками місцевої фауни. Декотрі моби ворогують один з одним, що нам на руку, і частенько це перетворюється не лише на вигоду, а на справжній цирк. І – ні, тут не піде мова про штучний інтелект і його роботу, так як він максимально елементарний і націлений на довге переслідування і абсолютне знищення ваших нервових клітин. Все ж навіть на своїх двох можна відірватись, хоч і не завжди. Одна з найцікавіших сторін Вальхейму є абсолютний хаос, котрий тут відбувається. Моби існують незалежно від місця перебування гравця і живуть власним життям. Саме тому ти можеш відправитись на кораблі досліджувати далекі землі, а по поверненню застати побиті вікна в хаті і зламані паркани. Цей світ взагалі не церемониться з гравцем, і це прекрасно.

А от що виносить ваш душевний спокій далеко до вирію, то це система з втрачанням шмоток після смерті. Вмер – втратив все, що нажив. Доведеться від точки спауну, яка є вашим ліжком, бігти пів карти туди в самих трусах і постаратись не впасти ще раз, щоб місцина не перетворилась на суцільний цвинтар. В цьому плані гра любить надзвичайно сильно бісити, так як тут є безліч противників, котрі виносять вас з одного удару. І вони взагалі не очевидні! Дивишся – якийсь комар літає в небі. З посмішкою підходиш, а він тебе кладе з одного удару. А ти, на секундочку, приплив сюди з іншого острова; лиш на мандрівку в один бік зійшло 20 хвилин і це за умови попутного вітру, а на корабель потрібно 80 бронзових цвяхів, фарм котрих теж може затягнутись навіть на декілька годин за нестачі точок з ресурсами. Не збудував телепорт – будуй новий корабель, фарми новий шмот, клепай новий шмот на станку… ой, шановні, це страшенний гемор. Все це на нормальному рівні важкості, на котрому я провів тут реальний тиждень і закілив трьох перших босів. Саме на нормальній важкості я й рекомендую починати грати, щоб вповні відчути ввесь характер цієї гри і біль, котрий вона дарує. Деякі ресурси не можна тягати через телепорти, що означає наступне: вам треба плисти корабликом ледь не до іншого континенту, щоб завантажити 15 штук металобрухту на корабель, постаратись не здохнути в морі, бо і море тут є біомом зі своїми ворогами, приплисти до бази, зробити з брухту злитки, а зі злитків вже викувати броню, зброю чи предмети домашнього інтер’єру. Часто такі покатушки загалом обходяться в годину реального часу, а якщо на ваш корабель нападуть моби, розвалять його і вас разом з ним, готуйтесь до 4 годин грінда і безутішних спроб повернення своїх ресурсів. Гра дуже підло поводиться з гравцем саме за рахунок дуже сильних і надзвичайно агресивних мобів. Не всі, звичайно, надзвичайно потужні, але ваншотних Стівенів Сігалів вистачає в кожному біомі.

Все це в купі може привести до того, що ви просто дропнете цю гру. В мене не раз виникало таке бажання, особливо коли тухнеш десь далеко в засніжених горах від 1 удару вовка, котрий ледь не по деревах за вами лазить. Ні пушки, ні шмоту, ні нормального хавла, ні медовух проти морозу, щоб взагалі туди дістатись. Коли ви підходите до такого моменту і вас накриває агресія через такий ідіотський геймдизайн, варто змінити правила гри. Заходите на свій сервак з меню і вибираєте «змінники світу». Там є всі повзунки, котрі можуть суттєво спростити геймплей, але все одно не перетворити цю гру на дитячі шмарклі. Просто скручуємо випадіння речей до випадіння всього окрім надітого на вас – це прекрасний повзунок, хоч і все одно не вирішує повністю проблему смерті в цій грі. Також рекомендую трохи скрутити напади на базу, щоб не відволікатись на чортів, котрі тобі після 2 боса нічого не можуть зробити, і дати можливість тягати деякі ресурси через телепорти, оскільки це конкретно зекономить ваш час. Та пам’ятайте, що робити це рекомендую тільки тоді, коли ви схаритесь на цю гру і захочете її дропнути. В такому випадку вона знову стане надзвичайно привабливою.

Надзвичайно привабливим в Вальгаймі є експлоринг. В грі є 9 різних біомів, декотрі з яких можуть знаходитись разом на одному й тому ж острові. Кожен біом має своїх ворогів і свої нюанси. Болота, до прикладу, зобов’яжуть вас стерегтись отрути, сніг – обмороження тощо. Кожен біом потребує особистого підходу і крафту спеціальної броні, щоб відчувати себе нормально. Працює це все дуже просто: чим більше нових речей знаходиш, тим більше можливостей і рецептів крафту відкриваєш. Стосується це будь-яких предметів в цій грі, а особливо харчів. Раціон вашого вікінга складається з трьох страв, котрі в сумі дають витривалість і ХП. Виглядає це так: хаваєте два різних типи м’яса і один фрукт чи овоч. М’ясо дає багато ХП, фрукти – стаміну. З часом ви зможете готувати цілі блюда, збільшуючи смужу ХП до небес, та все це тимчасовий баф і чим більше часу сходить, тим слабшим він стає: ХП поступово падає як і стаміна, а жерти без перестанку не можна. Саме тому вам треба полювати на різних мобів, щоб отримувати нові види хавла. Ті відкривають рецептуру зі стравами, якщо поставиш котел, ну а далі вже починається залипалово, як з кожним геймплейним елементом в цій грі.

Взагалі Valheim потребує надзвичайно багато менеджменту. Також потребує дуже багато часу на фарм ресурсів, через що рекомендую будувати базу тільки біля покладів міді, олова чи заліза. Ресурси теж розкидані по всіх біомах, через що вам на кожному біомі доведеться будувати велику чи малу базу з системою телепортів, котра пов’язує лише два ТП на вхід-вихід. Телепорти – ваше все. Обов’язково ставте на базі один перед поїздкою за море, дайте йому назву і запам’ятайте її, а при висадці одразу ставте новий і пов’язуйте його з попереднім тим самим іменем. Я одного разу завтикав як назвав ТП, тож довелось плисти корабликом 20 хвилин назад та ще й без вітру, що біль в дупі. Зате морського змія можете настріляти – він дуже смачний і корисний. В грі доволі прикольний конструктор будівництва, який є як необхідністю так і забавним заняттям. Вам треба піднімати рівень комфорту хати, щоб ваш вікінг мав нормальний баф. Нема бадьорості – нема нових горизонтів, бо на норда починає нападати блек-метал депресія. До слова, кожен біом має свою прекрасну музику. Мінус лиш в тому, що її мало і вона починає набридати вже за декілька днів, особливо тривожна музика Чорнолісся. Саме тому я частенько досліджую світ під Cannibal Corpse.

Якщо дуже детально розповідати про кожен ігровий елемент Вальхейм, це відео може розростись до двох годин. Тут стільки дрібних нюансів, що вже через тиждень ти в дзеркалі побачиш Сократа. В більшості викликано це величезною кількістю ресурсів, котрі треба поєднувати для різних бафів. Наприклад: медовухи. Це напої-бафи на всі випадки життя і без декотрих неможливо пройти гру. Поки у вас немає теплого сету броні, досліджувати засніжені гори можна лише випивши медовицю, котра захищає від морозу на 6 хвилин. Щоб зварити таку медовицю треба не просто відшукати елементи, треба зробити закваску, а потім кинути її до бочки, щоб та перебродила 2 ігрових дні. І тільки тоді ви можете налити її собі в келих. Варто додати, що поставити спочатку казан, а потім бочку для бродіння теж потребує багато цінних і есклюзивних ресурсів, котрі ще й треба переплавляти в печі, а потім виковувати їх на станку. Вам треба будувати всі речі з необхідного ремесла, щоб рухатись далі, а кожне з них хоче дуже багато ексклюзиву. Пізніше я розповім як прогресувати в цій грі, та поки зосередимось на іншому. А саме на бойовій системі, котра тут доволі проста, але дуже непальона. 

Тривалий час ви будете старатись затикувати жирних противників з лука, бо ті за два-три удари в ближньому бою зносять кабіну. Пізніше ви спалите, що в цій грі прекрасно працює блок на противниках, котрий ще й може їх станити, якщо вчасно парирувати і давати кріти. Так з часом ведмеді перетворяться на чмирів, а здоровенні тролі на хлопчиків для биття. Все ж не всі атаки можна блочити і не від усіх противників. Тут як в Dark Souls треба знати атаку і таймінги кожного, щоб вижити. Навіть при потужному затарі три троля можуть розвалити вам бошню, не кажучи вже про базу – ніколи не підпускайте їх до бази, бо не буде бази. В грі багацько різної зброї, кожна з котрих актуальна для певного біому. Лук – ваш вірний товариш завжди, та рекомендую спочатку сфокусуватись на атгейрі, котрий може виносити мобів масово. Ваше завдання – крафтити ситуативну броню на деяких біомах, як теплу чи кореневу, і не сподіватись на те, що тепер ви станете Рудгером Хауером. Досліджувати світ треба надзвичайно обережно, ледь не крок за кроком, так як тут такі ж хитродупі пастки як в Dark Souls. Мила п’явка може винести з однієї отрави, а якщо назбираєш перук з драугрів, скелетів і примар, котрі літають високо – легше впасти, ніж втекти. Кожного моба, якого ви бачите в грі, потрібно зафармити, а ресурси з нього перетворити на щось корисне. Або не зовсім корисне, як стілець чи стіл, втім вони теж дають бонус до бадьорості, тому тут немає пустих рухів. 

Отже: фарми, вбивай, досліджуй, будуй, крафти новий шмот і нові предмети, щоб просуватись далі і валити наступних босів в нових біомах. Гра дозволяє вам відправитись куди завгодно, от лиш чи вистачить вам сили освоїтись в новому місці? Швидш за все – ні, тому старайтесь рухатись поступово: Левади – Чорнолісся – Болота – Сніжні гори. Потім будуть туманні і попелясті землі, а також далека північ, та туди я за 2 тижні задротства поки не дійшов. Також значно цікавіше грати з товаришами, бо гра стає значно легшою, але і в соло вона не втрачає своїх принад. Valheim дарує те незабутнє враження нових відкриттів в великому і небезпечному світі. Ти тішишся як мала дитина, коли виходиш на новий біом чи бачиш щось, що важко пояснити. Не раджу гуглити як це проходити і що де шукати, гра дійсно дарує той вайб Амеріго Веспуччі, котрий відкриває новий світ. І хоч спочатку ти в шоці від того, як з землі вилізає якась здоровенна і неясна лють, тоді як за деякий час ця лють вже починає від тебе давати на вйо, бо тобі таких треба зафармити десять, якщо хочеш броню, яка захищає від отрути. Ситуація з босами далека від чіткості. Перші два – це як відлупцювати меншого брата, тоді як наступні починають сідати на голову. Одразу скажу, що вам потрібно знайти їхню головну вразливість. Така вразливість часто може знаходитись на іншому біомі, як морозяні стріли, котрі розривають третього боса на катрани. Можна, звісно, і пошукати щастя в ближньому бою з залізною булавою і щитом, але це доволі непросто. Гра дозволяє дуже сильно хитрувати за рахунок будівництва. Часто можна вибрати дерево, котре не можна зрубати, і на ньому побудувати цілий хмарочос, з котрого розстрілюєш босів в стані спокою та ідилії. Лиш деякі боти мають вертикальну атаку, тоді як інші просто не зможуть до вас дотягнутись. 

Не дивлячись на загальну напруженість, Вальхейм доволі релаксова гра, котра приносить багато позитивних емоцій. Все залежить від того, що ви тут робите. Тут кайфове будівництво, багато менеджменту і красивий навколишній світ, котрий приносить море емоцій. З іншого боку можна вихоплювати страшенні харітони через постійні смерті десь на краю світу, телепорти, котрі можуть збивати моби і змушувати вас ловити вітер в морі по 20 хвилин. В грі занадто багато мікроменеджменту і скринь на ресурси, котрими необхідно забивати пів хати. Також спрягає постійний спавн рядових мобів вночі біля бази, котрі відволікають від серйозних справ і стукають серед ночі в браму, бо прийшли за добрим налисником. Дуже довго всі ці екслюзивні ресурси тягати навіть через телепорти і виливати їх в печі: тут і дерева нарубай, і вугілля отримай, і вугілля заправ, ресурс до скрині постав, один забери на кування – це просто друга робота, а не гра. Втім робити це завжди не потрібно, бо кожна епоха (мідь, бронза, залізо, срібло) дозволяє тобі скрафтити потрібне лиш раз і забути про це. Якщо не впадеш десь в дупі і не лишиш все там, звісно.

Найпростіша прогресія виглядає так: першу велику базу робите в Чорноліссі виключно біля джерел міді і олова; крафтите станки і печі, ставите всі можливі предмети з вкладки «ремесло», крафтите норм зброю і броню, а також апаєте її. Будуємо нормальний корабель, не дай Одін будувати пліт, бо це ніби купити собі Таврію і вмерти зі щастя. Завжди будуйте мережу тп, беріть ресурси на ТП з собою, старайтесь паркувати корабель подалі від будь-яких мобів, бо ті ж комарі можуть за чотири тички знести його у відкритому морі разом з вашою психікою. Цвяхи падають на дно і їх вже не забереш, а це багато роботи. Не витрачайте час на розбудову цілих замків, достатньо затишку на два поверхи. Варіть медовиці і нормальний хавчик, щоб вирулювати, також дивіться за стаміною, бо вона якщо сходить, починається страшенна срачка з неможливістю залізти на найменший камінь, щоб втекти від ворогів. 24 на 7 фарміть кабанів і збирайте обрізки шкіри, зрубайте сто тисяч дерев різних типів і затарюйтесь деревиною, котра тут сходить як лаве з твоєї картки в руках твоєї малої. Не лізьте перед батька в пекло з запливами на пів світу – вас ваншотнуть і ви втратите все. Не назбируйте перук з мобів, а також до кожного противника відносьтесь з підозрою. Найпростіші вовки є надзвичайно чітерськими навіть при потужній прокачці, а якщо вас оточить одразу три таких пса – вам гаплик. Вкладайтесь в предмети інтер'єру на базі, вони дають хороший баф до бадьорості. І ніколи не поспішайте заходити в хай левел біом, якщо ви бомжара – навіть свої бомж шмотки після смерті ви звідти ще довго не витягнете. 

Вальхейм – прекрасна гра, надзвичайно затягуюча і релаксова. Водночас вона доволі важка і кидає дуже серйозний виклик навіть на нормальному рівні важкості, через що може перетворюватись ледь не на другу роботу. Місцями, щоб прогресувати, в цій грі потрібно жити, а це підійде далеко не всім. Все ж якщо викрутити налаштування сервака як я казав, вона не стане такою агресивною і буде доставляти на постійній основі. Я стовідсотково рекомендую це до гри, а якщо ти вже грав в неї чи взагалі ти вже давно топовий вікінг на крайній півночі – поділись своїми думками і порадами щодо прогресії в коментарях. Якщо відос зайде, випущу другий випуск про ендгейм. А поки – став лайк і підписуйся, зустрінемось на цьому ж місці.

Андрій Безсовісний, ARTLINE PLAY