Тодд Говард, виконавчий продюсер компанії Bethesda, хотів створити гру про космос ще наприкінці 90-х. На той час, за словами Тодда, в світі не існувало таких потужностей, щоб реалізувати його задум, тож йому довелось виношувати його ще близько 18-ти років. Саме в 2018 відбувся анонс Starfield, омріяної гри славнозвісного геймдиректора, ходячого мема і просто хорошого хлопця.
ДИВИСЬ ОГЛЯД STARFIELD НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY
Starfield – це дійсно епохальна гра, яка в багатьох аспектах навмисно повторює і наслідує Скайрім. Її з легкістю можна назвати Скайрім у космосі, перші хвилини в ній одразу навіють на вас спогади про фіру і вислів «ей ти, нарешті прокинувся». Замість гужового транспорту у нас ліфт, а замість дракона – величезний космічний корабель з піратами.
Як і в Скайрімі, в Starfield ми граємо за Обраного, який не відає, що він Обраний. Ми влаштовуємось працювати на шахту, де знаходимо дивний предмет, який виявляється артефактом. Після дотику до нього ми бачимо видіння, котре веде нас часопростором і безкінечним зоряним безмежжям. Невдовзі ми виходимо на угрупування Сузір’я, яке вже відшукало три частини того ж артефакту й хоче завербувати нас до своїх лав, щоб відшукати наступні і зрозуміти його природу. Цим ми і будемо займатись, подорожуючи по різних куточках галактики в пошуках частинок єдиного артефакту. В нашій мандрівці ми не самі – гравець поступово набирає цілу команду астроанвтів, після чого з’являється можливість набирати і не ключових НПС. Тут і починається найцікавіше.
На просторах інтернету ви вже (цей огляд було зроблено за декілька днів після релізу) могли знайти негативні відгуки про Starfield. Мовляв, гра занадто розтягнута, повільна, з тривіальним сюжетом і НПС, які більше нагадують балакаючі голови. Що ж, сучасному гравцю ніколи не вгодиш, навіть якщо гра зпірачена з торента, так як Starfield злили в мережу ще 1 вересня. Інші ж, запускаючи проект на відрах і калькуляторах, скаржились на вкрай погану оптимізацію. Оптимізація в Starfield дійсно не на найвищому рівні, але гра зберігає стабільні 60 FPS, які в деяких містах, час від часу, можуть просідати до 30-ти, що не критично. Загалом ж багів, вильотів і критичних просадок ми не бачили, тож – не варто говорити про те, що Бетесда впіймала облизня і потрібно чекати на сотню патчів.
Розпочати варто з того, що Starfield – це дійсно дуже масштабна гра. Вона потребує великої уваги і багато часу для ознайомлення з її основами, тому доведеться багато читати і не ловити гав, так як все це життєво необхідно для зоряного мандрівника. Після демонстрації одного з найбільших, якщо не най, міста Нова Атлантида, нам одразу ж дають політати на власному космічному кораблі з видом від першої чи третьої особи. Виглядає це дійсно фантастично і вкрай красиво – ти, безмежжя космосу і одна з планет перед тобою. Нам одразу ж дають можливість прийняти участь в космічній баталії, щоб продемонструвати тутешній епік. Корабель керується мишкою по радіусу кола і кнопками. Найцікавішою фішкою тут є шість категорій потужностей, які потрібно перемикати вручну в режимі реального часу. Це три типи зброї, двигуни, які дають швидкість, щити для захисту і категорія граві-стрибка. Якщо ви знаходитесь в бою, вам потрібно перекинути максимум потужності на озброєння і щити, відіймаючи потужності з інших категорій. Робиться це комбінаціями декількох кнопок, що на початку не надто зручно, та згодом починаєш вишивати так, як твоя баба сорочки з конопельки. Не забуваємо й про дрифт, прискорення, маневри і стрільбу. Корабель наводить пушки автоматично, але потрібно довго утримувати противника в полі зору. Згодом можна прокачати перк концентрація, який заповільнює час і дозволяє добряче так надамажити.
Космічні бої вийшли дійсно жвавими, але їм злегка не вистачає швидкості. Також керування не з найприємніших, якщо з вестибюлярним апаратом не гаразд, одразу пийте пігулки від закачування. Через деякий час ваше корито почне принижувати будь-хто, тож одна з найважливіших речей в Starfield – вкладатись в розвиток корабля. Коштує це недешево, ну а новий космічний човен і взагалі обійдеться в якусь фантастичну суму. Тут варто відзначити конструктор кораблів. Гравець дійсно може створити корабель на власний розсуд, може повністю видозмінити і посилити старий, може кастомізувати його за власним смаком. Конструктор глибокий і скрупульозний, гратись там можна дуже довго, натомість отримавши круте бойове судно. Класно виконаний і захід на корабель. Це твій справжній дім, в котрому можна жити і… відсиджуватись на унітазі з закритою кришкою. Сідання за штурвал і політ супроводжується анімацією, а пристикування корабля до іншого відображається невеличким сінематиком. Круто те, що сінематик унікальний для кожного корабля, а процес пристикування простий і вимагає лише протискання однієї кнопки. Ви можете вести діалоги з іншими космічними апаратами в космосі, можете брати їх на абордаж, можете знищувати їх чи втікати від них граві-стрибком і про останній якраз детальніше.
Раніше розробники Starfield казали, що в грі можна буде подорожувати до будь-якої планети на кораблі. Як виявилось, нічого подібного зробити не можна, адже космос гри, як і її планети, складаються з нашарування слоїв. До прикладу: ви поблизу Марсу, планету бачимо перед собою. Закортіло вам полетіти на неї власними зусиллями і не використовувати швидкий перехід. Зробити цього не можна. Щоб приблизитись до планети якнайближче вам знадобиться біля 8 годин реального часу, після чого корабель впреться в невидимий край космічної карти. Таким чином, весь простір галактики в Starfield – це окремі міні-карти, чиї розміри дійсно вражають. Все в цій грі зводиться до швидких переходів, як в подорожах до інших сонячних систем, так і в висадці на сушу планет. Найцікавіше й те, що висадитись ви можете на будь-якій точці тієї чи іншої планети, і сама планета – це теж набір ось таких ось міні-карт. Ви не можете обійти всю планету, здійснивши навколосвітню подорож як Магеллан, адже планета – це набір карт, обійти які можна за хвилин 40-50-т. Так я намагався відшукати на мертвій і пустельній Землі хоч якісь залишки цивілізації, але замість Парижу нам дали печеру з заниканим ящиком, в якому можна відшукати декілька песо. Якщо ви полетите в інше місце, вам дадуть нову міні-карту з новим ландшафтом, який мало чим відрізняється від попереднього, а також декілька точок інтересу, які насправді не дають жодного інтересу, так як це або кратери, або уламки метеориту тощо. На деяких й взагалі немає точок інтересу, просто суцільна порожнеча. Таким чином Starfield лише створює ілюзію повноцінних подорожей і міжзоряних мандрівок, хоч де-не-де можна наштовхнутись і на сайд-квест.
Якщо ви не прокачали корабель і вас хочуть пограбувати або знищити, ви можете швидко втекти в будь-яку точку галактики граві-стрибком. Він тут вирішує будь-які проблеми і це тішить, адже не всім зайде бойова система з космічними кораблями. А от бойова система на своїх двох дуже навіть зайде, хоч автори, як завжди, використовують примітивну і застарілу систему зі смужками ХП. Поки смужку не збив, доти тіпа не вбив. Але боти добре реагують на дамаг, а стрільба вийшла просто відмінною. Єдине, що бісить – це хедшоти, які тут не працюють. Постріл в голову лише спантеличує противника і відіймає трохи більше ХП ніж зазвичай. Це тупо, адже можна було зробити пробиття скафандру і смерть від втрати повітря, але у Бетесди власне бачення. Замість цього вони додали кріти, ось так от, кидай кубик, як в казино. В грі дуже багато пушок, від футуристичних до звичних. Всі вийшли цікавими і більшість з них дійсно відчуваєш. Всі пушки можна модифікувати, єдина проблема тут – це кулі. Їх завжди обмаль, а коштують так, як цнотливість Брітні Спірс. Саме тому найкращим способом діставати кулі є забирати їх з тіл мертвих противників і тут тема підходить до луту.
Starfield – це гра, де ви можете знайти найбільшу кількість луту зі всіх ігор на цій планеті. Підібрати тут можна майже що все, починаючи тарілкою для пса і закінчуючи бруском алюмінію. Стільки різного мотлоху ви ще не бачили, до того ж не завжди знаєш, що тут взагалі треба збирати. Більшість часу ви будете просто лутати все навколо, поки персонаж не почне падати від втоми і втрати СО2. Запобігти цьому дозволить перк, але воно часто бісить, тому раджу одразу прокачувати качалочку. А скільки тут їжі – я за своє життя стільки страв не бачив. Їжі просто море, лише одне але – вона відновлює просто мізерну кількість здоров’я. Питання – навіщо тоді така різноманітність, якщо вона абсолютно не практична? Що ж, тут вже на смак і ризик, назви деяких страв дійсно вражають. Лутатись доводиться майже що безкінечно, але цим гра стримує високий рівень твоєї уваги і дозволяє відшукати смарагди в смітті.
Дизайн локацій в Starfield – це просто щось. Настільки витончених і добре продуманих зі стилістичного боку локацій я давно не бачив. Кожна база тут – унікальна, як і кожна планета. До того ж настрій гри постійно змінюється різнобарв’ям атмосфер: то спека й піски, то сірі гори й дощ, то заметіль, блакить і сніг. Автори назвали свій стиль NASA-punk і це дійсно щось. Гра вийшла настільки атмосферною, що часто просто зупиняєшся, щоб отримати естетичне задоволення. А отримуєш його на постійній основі, адже абсолютно кожна місцина так і випромінює якесь миле тепло погожого осіннього вечора. Кожен корабель, кожна станція, кожна база, кожна планета, кожне місто володіє і забезпечує тебе своєю атмосферою. Тут скрізь різні вайби, через що досліджувати ігропростір ніколи не набридає. До того ж завжди цікаво поглянути на нові інопланетні форми життя, утім вони тут не надто вражають, так як є симбіозом різних комах і тварин з Землі. До того ж такі вороги доволі примітивні і не становлять великої загрози гравцю. Щодо справжніх інопланетян, вони тут і є, і немає, але без спойлерів. Повертаючись до левелдизайну, варто зазначити, що навіть якась недолуга станція може бути справжнісіньким лабіринтом. Часто просто не шариш як звідти вийти, настільки все тут величезне. Starfield любить масштабність і в цьому ця гра справжній чемпіон.
Менюшки в грі спочатку теж здаватимуться доволі заплутаними, та згодом розумієш їхню лаконічність і практичність. Все виконано доволі мінімалістично, до того ж з цікавим художнім підходом. Міста в Starfield – окрема тема окремого ролику. Є величезні і мегакрутезні, а є малі і примітивні, як в Скайрім. Де-не-де трапляються вкрай непривабливі, а іноді просто не хочеться їх покидати. Можна навіть житло там купити і стати міжзоряним громадянином. Нюансів і маленьких фішок в грі дуже багато, а як інакше в грі від Бетесди? Щоправда, не надто тішить імітація життя в цих містах. Боти тут просто для краси, заговорити можна рідко з ким. Також багато міст, як той самий Нью-Атлантіс, є доволі мертвими. Робити там нічого, хіба що тинятись по бутіках і ганяти каву. Зате курйозних ситуацій не мало, що є, то є.
Як і годиться RPG, можливих варіантів розвитку подій тут дуже багато. Сюжет дійсно спочатку не надто інтригує, та коли минає години три-чотири відтягнути тебе від Starfield стає просто неможливою справою. Сюжет робить дуже круті і неочікувані повороти, він аж ніяк не лінійний і висвітлює різні аспекти життя в майбутньому. Прикольно й те, що гравець постійно знаходиться в центрі уваги. За вами постійно хтось полює, хтось переслідує, хтось прискіпливо спостерігає. Так одного разу, досліджуючи Землю, по мою душу прилетів космічний корабель, приземлився, з нього вийшло декілька Старборнів, які одразу ж почали мене вишукувати. Це було дійсно щось, відчуваєш себе дуже важливим в такі моменти. На вас можуть напасти космічні пірати, або ж правління якоїсь з планет – все тут цілком можливо. Можна й самому ставати на бік зла – ніхто вас від цього не боронить.
Про графіку теж потрібно сказати декілька слів. Вона в Starfield на високому рівні. Все дуже добре з деталізацією, об’єкти багаті на деталі, проведена величезна робота з освітленням і відображеннями. Гра вийшла дуже жвавою і відрізняється дуже чуйним керуванням. Присутня вертикальність. Увага до деталей відчувається в кожній планеті, в кожному місці, що робить цю гру дійсно максимально наповненою. Але руйнівність тут на низькому рівні, розбивати оточення майже що не можна, воно є статичним. Зате можна відкрити будь-яку шафу, обшарити абсолютно все і розчинитись в морі з предметів, які тут розкидані скрізь. Окремих похвал заслуговує музичне наповнення. До того ж на кожній планеті власне музичне наповнення, що не може не дивувати. Навіть в деяких місцях на тих ж планетах музичне наповнення відрізняється від теми тієї чи іншої планети. Ну а музика в Starfield не поступається музиці в Скайрім. Звукове оформлення теж на найвищому рівні і все це в купі просто вражає.
Для гри знадобиться хороший ігровий ПК, який ви можете купити на сайті інтернет-магазину ARTLINE