Які асоціації викликає у вас серія Resident Evil? Зомбі, постапокаліпсис і дощову ніч, яка не має кінця? Після останніх частин подібний асоціативний ряд може змінитись, змінитись на користь чорної речовини, яка перетворює все живе на монстрів. Як виявилось, до такої концепції автори прийшли ще в четвертій частині, хоч і працює вона злегка по-іншому.

ДИВИСЬ ОГЛЯД НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY

Події четвертого Резидента відбуваються через декілька років після катастрофи в Ракун-сіті. Леон Кенеді тепер підготовлений боєць, агент правління Сполучених Штатів, чиє завдання – відшукати дочку президента в іспанській глушині, куди її привезли викрадачі. Гра починається як хоррор – хтось одразу розчиняється в густій атмосфері темного лісу, а героя ізолюють від зовнішнього світу, створюючи психологічну напругу. Гра одразу чіпляє химерною атмосферою і невідомістю – що тут в біса коїться і чому місцеві реднеки нападають на тебе? 

Четвертий Резидент, як і будь-який інший Резидент, чудово зрежисований. Гра вийшла дуже камерною і багатою на екшен, тож лоскотати нервові закінчення вона буде неодноразово, хоч геймплей більше нагадує тир з доволі повільними і доволі жирними противниками. За рахунок їхнього числа і вищезгаданої повільності гра наганяє саспенсу. Чи зможу я розібратись зі всіма ворогами до того, як вони підійдуть до мене впритул? В більшості випадків – ні, та на щастя ми маємо ніж, яким можна атакувати, парирувати і завдавати контратаки, а також вміння крутити фірмові вертушки, якими можна вирубати одразу декількох ворогів. Виглядає дуже ефектно, чого вже там. Тим часом навколо юрмляться здичілі селяни, з котрими відбувається якась дуже містична штукенція – вони атакують за наказом, за наказом відходять, немов мають колективну свідомість. І – так, колективна свідомість у них присутня.

Забігаючи наперед, розповімо про лас-плагас - це паразит, який проникає в тіло хребетної живої істоти і бере його під контроль. Плагу розкопали саме в цьому місці, після чого декотрі недобрі люди розпочали заражати паразитом своїх підданих і керувати ними, ламаючи їхню волю. Звісно, в нас тут буде головний лиходій, якого ми не будемо спойлерити, а також його чудернацькі помічники, які виконують роль босів. Аналог Тирана теж завезли, та на щастя цього разу він не буде лазити за нами по всій карті і змушувати здавати залік на стометрівку, утім – без спойлерів. Якщо ви не надто любите хоррори і не грали в Резидент через те, що він вас лякає, магія жаху четвертої частини розвіюється вже на четвертому розділі, коли до твоїх рук потрапляє більше відомостей і, звісно ж, дробовик.

На початку цього відео ми розповідали, що Resident Evil 4 Remake не є тим, чим здається одразу. Гра дійсно перманентно еволюціонує, переходячи від хоррору до потного survival шутера. Звісно, вона до кінця намагатиметься налякати тебе, але робить Резик це майстерно – жодних скрімерів, жодних абсолютно темних локацій, в яких злякатись можна навіть припертої до стіни сапи, жодних «подивись сюди, бо ми хочемо тебе налякати». Ні, Резик дуже жива гра, кожен ваш крок супроводжується якоюсь маленькою подією – від сполоханих кажанів до пискливих щурів під ногами, газу, який зненацька проривається крізь труби чи постаті, яка мигнула за дверною коробкою і просто розчинилась в повітрі. Додайте до цього дуже повільний темп геймплею і отримаєте справжній атракціон жахів, які нагороджують задоволенням твоє обличчя.

Локації в грі серпантинно пов’язані між собою. Бектрекінгу буде багато, але зроблений він з розумом, тож не доведеться повертатись на декілька миль назад, щоб взяти те, що потрібно для подальшого просування. Локації першої половини гри постійно нагадуватимуть вам про незабутній Resident Evil Village – вони дійсно дуже схожі атмосферою і стилістикою, хоч четвертий Резидент тяжіє до постійного нашарування в височінь якихось конструкцій, чи то рештовка, чи башні замку, чи багаторівневі балкони. Замок тут теж сильно нагадує замок з Village, але гра вміє різко змінювати вигляд локацій, тим самим змінюючи атмосферу: щойно ходив по розкішному замку, тепер ж шастаєш по коліна в лайні на дні вигрібної ями. Це дуже круто, адже одноманіття, воно набридає, до того ж гра вийшла доволі довгою. Вона поділена на 16 розділів, на проходження яких знадобиться як мінімум 13 годин. Що найцікавіше, ці 13 годин здаються двадцятьма, настільки гра затягуюча і цікава. Варто зазначити, що гра сама не дозволяє тобі проходити її швидко. Якщо ти не будеш досліджувати кожен кутик, відгадувати різноманітні ребуси і відкривати таємні проходи, ти не зможеш розжитись ресурсами і швиденько склеїш ласти. З ресурсами тут справи дуже погані, адже їх ніколи не вистачає. Іноді навіть набоїв не залишається, щоб розправитись з ворогами, тому доводиться постійно хитрити. З останнім гра постійно допомагає гравцю. За її логікою, ви повинні сміливо забігати на арену, швиденько роздивлятись можливості по знищенню ворогів і юзати їх як можна краще. Вибухові бочки – це лише початок, так як гра дає вам значно екзотичніші методи для розправи над ворогами. Біда в тому, що в переважній більшості забігати в невідому локацію аж ніяк не хочеться. Надаєш перевагу тактиці виманювання і кучкування з супровідним розстрілом, слава Габену хоч кулі до пістолета з ворогів падають. 

Якщо перша половина гри частково дістає тебе браком ресурсів і набоїв, друга половина гри просто знущається з тебе в цьому плані. Ворогів насипають стільки, що очі розбігаються, до того ж їхніх різновидів тут дуже багато і до кожного потрібен різний підхід, хоч прицільну стрільбу в голову ніхто не відміняв. Та навіть вона часто підмахує, бо іноді голова відпадає, а з неї виростає здоровенний черв’як, який може oneшотити Леона, якщо вчасно не протиснути блок. Такі потвори діляться на декілька видів, народження деяких можна зупинити хірургічним рухом ножа, але до тіла ще потрібно дістатись, пройшовши крізь цілу кучу недругів. 

Гра щедро насипає зброї, деяка ефективна, деяка не надто, а от про щедрість щодо набоїв мова не йде. Так, купивши автомат, ви стрілятимете з нього декілька разів за всю гру, бо куль фіг знайдеш, а крафтити їх дорого. Саме тому до самого кінця головною зброєю буде стоковий пістолет Леона, який демонструє ефективність в бою з найрізноманітнішими противниками. Пушки, звісно ж, можна покращувати за песети, місцеву валюту, але куль до них купити в магазині не можна, лише матеріали для крафту. Тут важливо підкреслити, що для крафту ще й потрібен порох, який теж не продається в магазині – його можна або знайти, або виміняти на діаманти, які отримуєш за виконання сайд-квестів. З останніми тут біда, бо вас всю гру проситимуть розстріляти щурів або розстріляти сині медальйони, які заникані так, як п’ятдесятиграмівки твого діда. Загалом – збираєш різне барахло, продаєш, вкачуєшся або купуєш нову зброю. Так одного разу я купив базуку за 80 тисяч песетів, не знаючи, що стрільнути з неї можна тільки один раз, на щастя хоч в боса попав. Через декілька рівнів вона знову з’явиться за ті ж 80 тисяч песетів, але купувати рекомендую, бо навіть фінального боса базука oneшотить з неабиякою легкістю. 

Не обійшлось і без менеджменту предметів у кейсі, та на щастя в грі є кнопка альт, яка автоматично сортує ваші речі. Різні трави для відхілу і збільшення ХП теж є, куди ж без них, матеріали для крафту декількох категорій та й це все, що вам треба. Менше предметів – менше геморою, що похвально. Зате з загадками в цій грі не надто похвально, бо орієнтовані вони або на уважність, або на бездумне тикання. Логіки в них рідко знайдеш, а деякі й взагалі просто виморожують тебе, як термінали на останніх локаціях. Зате на одному такому терміналі можна навалити в штани кучі зо дві завдяки неочікуваному появленню одного добродія. Спойлерити не буду, але скажу так – певний вид монстрів на фінальних рівнях приносить стільки злості і гемору, що починаєш говорити сам з собою в голос, тому що це в жодні рамки не вкладається. Згодом таких добродіїв насипають по декілька, а вбити їх можна лише рандомним шутінгом. Раджу тицяти ножем через спейс, патрони і нерви зекономите.

Як пам’ятаєте, сюди ми приїхали, щоб врятувати дочку президента. Міс Ешлі вийшла дуже няшною і в переважній більшості не створює жодних проблем, так як для неї ми маємо лише дві команди: йди поруч і НИКАЙСЯ НЄ НИКАЙСЯ МИ ТЄБЯ ВСЬОРАВНО НАЙДЬОМ. Іноді вони тупить, іноді її хочуть вкрасти, але загалом її компанія дуже навіть симпатична. Що ж стосується бос-файтів, серія Резидент Evil в цьому плані не може продемонструвати високий рівень якості, так як кожен бос файт майже що ідентичний – стріляй в певні місця і ухиляйся від ударів. Утім бій зі злим карликом Рамоном вийшов дуже навіть непоганим, а бої на ножах з Краузером і взагалі заслуговують найвищих похвал – вийшло справді потно і шедеврально. Що стосується останнього боса, його ви вже бачили в Resident Evil 7 – ці хлопці не цураються використовувати старі напрацювання. Порада на майбутнє – купіть в цій грі револьвер і бережіть патрони, це дійсно відпадна пушка, яка вирішує всі питання за декілька пострілів.

В Resident Evil 4 вийшов дуже хороший та цікавий сюжет. При тому в грі не так багато діалогів, тому зайву маячню слухати не доведеться. Якщо хочете відео про лас-плагас – пишіть в комент, зробимо на раз-два. Також варто відзначити чудову оптимізацію і дуже обширні налаштування, які рідко побачиш в іграх. Щоправда в римейку є деякі проблеми з підвантаженням текстур, але вони не критичні. Тепер ж декілька слів про негативні сторони цієї гри, хоч їх і небагато.

Перше – це занадто жорсткий нахил на survival. Ресурси доводиться шукати в найпотаємніших місцях, через що витрачаєш багато часу, хоч місцева стилістика більш ніж приваблива, через що гру навіть хочеться досліджувати. Але коли на босі в тебе всі набої на нулі і куль випадає з десяток раз на декілька хвилин, а останній постійно атакує – це взагалі не прикольно. Не прикольні останні локації в цій грі. Коли переміщаєшся на острів-фортецю гра перетворюється на якесь суцільне нагромадження сірого каміння і перестає бути оковтішною. До цього додайте ще й просто величезну кількість ворогів і постійний брак набоїв, іноді повірити важко в подібні жарти. З цим в кінці аж надто перегнули палку, тож гра з атмосферного хоррора перетворюється на шутер без видачі куль. Щоправда, в дослідницьких комплексах ситуація змінюється на краще в плані атмосфери – гра починає робити відсилки до Resident Evil 2 і навіть непогано так лякати. Сайд-квести – це повний провал, як і тир з нагородами-брелками. Декотрі боти занадто жирні, а декотрі місця заплутані настільки, що поняття не маєш куди взагалі йти і як рухатись далі. Але все це блякне на фоні постійної напруги, величезної кількості сцен, де на вас зі всіх боків гуртом нападають монстри і потрібно швидко відстрілюватись і швидко приймати рішення. Гра обожнює створювати адреналінові ситуації, після котрих з полегшенням видихаєш і кажеш «фух, це було круто». Римейк Resident Evil 4 заслуговує безлічі похвал і нагород, тож його ми обов’язково радимо для проходження – емоцій отримаєте на все життя. 

Ну а якщо грати, то тільки на максималках. Зробити це можна на ігрових збірках від ARTLINE, купити котрі ви можете на сайті нашого інтернет-магазину. Підписуйтесь на ARTLINE PLAY і ставте лайк цьому відео, а також не забувайте розповісти друзям. Нехай щастить.