Все частіше ексклюзиви Sony перестають бути ексклюзивами і знаходять свою нову домівку на персональних комп’ютерах. Цю чудову тенденцію підхопила й Ghost of Tsushima, яка на Плейстейшен з’явилась ще в 2020-му. Цей подаруночок є вашим квитком в Японію, та непросто в Японію, а в Японію 1274-го року. Саме тоді відбувалось перше монгольське вторгнення, тож саме тепер час взяти до рук катану і забути про самурайські принципи.
ОГЛЯД В ФОРМАТІ ВІДЕО ДИВИСЬ НА НАШОМУ YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY
Щоб не тягнути кота за вуха, одразу відкриємо карти: Ghost of Tsushima – це один з найкращих симуляторів боїв на мечах в історії ігрової індустрії, якщо не найкращий. Бойова система в цій грі вийшла дуже скрупульозною і насиченою, та настільки, що вам час від часу доведеться ставати піаністом, щоб заграти мелодій смерті вашим ворогам. Також на сопілочці можна заграти, якщо ти на чілі. Але чілу тут просто не буває, оскільки на кожному кроці вас чекають монголи. Схоже на те, що на острів Цусіму Чингізхан відправив половину свого війська – гра настільки часто і настільки багато противників генерує, що місцями починаєш їх об’їжджати, адже в іншому разі стежка до квесту перетвориться на польський кордон з 13-ти годинними чергами. Зустріти недругів можна двома способами: перший спосіб – спосіб самурайський. Ти викликаєш одного зі сміливців на бій, в котрому потрібно вчасно протиснути праву кнопку мишки, щоб одним замахом меча розсікти йому макітру. З прокачкою число викликаних ворогів зростає – після першого кіла на тебе нападають ще один-два противника, які січуться на брюсельську капусту. Що-що, а ефектності цій грі точно не бракує! Другий спосіб – спосіб Примари, ти можеш так би мовити нізвідки розчерепашити цілий гарнізон, якщо маєш бажання. Так чи інакше – всі помруть.
Найцікавіше те, що спочатку Ghost of Tsushima видає себе не за того, ким є насправді. Масові бої на конях? В цій грі це не працює. Тут працює складати хайку! Сутички на конях дійсно не можна назвати сутичками, так як летиш додолу з одного удару – коні тут це нічого більшого ніж швидкісне таксі, яке з’являється не лише тоді, коли прикурив цигарку. Щоправда на середині проходження вам дадуть можливість топтати ворогів, але топтати ми їх будемо і так, використовуючи для цього самурайську катану.
В грі є чотири стійки, між котрими потрібно буде постійно переключатись. Кожна стійка призначена для різного роду противників: з мечами, з щитами, з піками і для справжніх здоровил, які замість цицькового молока гігантів пили кумис. Скажу одразу: в Ghost of Tsushima вам не вийде просто затикати противників лівою кнопкою мишки, це тут взагалі не працює. Всі битви побудовані не лише на постійному зміні стилів, але й на вчасних ухилах та парируванні. Тобто вам постійно потрібно битись з розумом, прискіпливо дивитись за рухами ваших противників, прораховувати удари і вчасно парирувати їх, щоб завдати декілька наступних. Одне вдале парирування не гарантує один кіл, якщо воно, звісно, не ідеальне. Ідеальне парирування дозволяє одразу позбавити противника його монгольського життя, як і ідеальне ухилення. Атаки бувають трьох видів: прості, які можна блокувати і парирувати, з синьою підсвіткою, які можна парирувати, з червоною підсвіткою, які парирувати не можна, тільки ухилятись. Вороги часто використовують цілі комбінації з вищезгаданих ударів, тому десь потрібно заблокувати удар, десь ухильнутись, а десь смертельно парирувати. Важливо зазначити, що різні типи ворогів ведуть себе по-різному. Більше того, є такі унікуми, які мають по три різних пушки і можуть міняти їх по ходу бою, через що потрібно постійно змінювати бойову стійку. Правою кнопкою мишки ми можемо пробивати блоки і завдавати швидких ударів, комбінуючи їх з важкими, утім для пробиття блоку обов’язково потрібна правильно обрана стійка. І наскільки б майстерно ти не оволодів бойовою системою цією гри, бувають ситуації, з котрих вихід або втеча, або смерть. Це якщо натягнеш перук з цілого табору – при такому розкладі навіть сенсей Андрій Безсовісний може не витягнути.
А щоб витягнути цю гру на максималках, вам знадобиться ігровий ПК, який ви можете придбати в нашому інтернет-магазині ARTLINE.
Настільки елегантна й добре продумана бойова система вводить тебе майже що в бойовий транс. Ти не можеш зупинитись нарізати противників, наскільки смачно це звучить, наскільки ефектно й приголомшливо це виглядає, наскільки щиро це відчувається. В грі просто безліч анімацій, цікавих рухів, а також широка кількість можливостей вбивства: ви можете кидати кунаї аля сюрікени, бомби-липучки, сліпучки, вбивати ворогів ядом з трубки, розстрілювати їх з лука різними типами стріл тощо. Декотрі методи вбивства відкриваються по сюжету, тоді як інші потрібно відкривати самому, виконуючи сайд-квести мандрівних співців, які дозволяють вам доторкнутись до легендарної японської спадщини. Виконано це дуже красиво, з мальованими роликами в японському стилі, які є цікавими оповідками про героїв минулого. Так ви можете відкрити різні хитрі й потужні удари, розривні стріли й таке інше, раджу проходити ці квести, щоб стати сильнішим, оскільки почуття жалю у противників цієї гри повністю відсутнє.
Ну а що по шмоту? Як там з пушками, прокачками і різним секонд-хендом. Самурайські обладунки теж будемо відшукувати у квестах співців, кожен обладунок унікальний не лише в плані вигляду, але й в плані статів і можливостей. Так одна броня забороняє вам блокувати удари, зате дає ідеальне парирування, яким можна завалити одразу декількох недругів. Інша навалює ХП і дає додаткові очки стійкості, які можна юзати як для відхілу, так і для мегаударів. Такі хілки дають за грамотне парирування, грамотні ухили і вбивство противників – жодної запари, все дуже легко й просто. Броню можна покращувати зібраними ресурсами, ну а самурайська катана у вас буде тільки одна, але з різними скінчиками, які можна виміняти на цвіт коноплі – жартую, на маковиня. Автори вирішили не додавати до гри типову RPG-модель з цілою купою всяких ресурсів, шмоток і їх частин, різних пушок і так далі. Краса в обмеженні, а самурай подібними обмеженнями й живе – і саме в цьому полягає драма Ghost of Tsushima.
Говорячи про сюжетну складову, вона не зачепить вас одразу. Спочатку взагалі думаєш, що гра доволі мілководна, та вже через годину ти просто не зможеш відірватись від того, що тут відбувається. Головний герой називається Дзин Сакай і він самурай з клану Шимура. Його батька колись на його очах вбили розбійники, після чого Дзин все життя картає себе за те, що не допоміг йому. Коли на Цусіму припливають монголи і беруть в полон його дядька, Дзин розуміє, що не зможе виграти цю війну, керуючись самурайськими принципами. Монголів значно більше і мова тепер йде не про честь, а про виживання його і його народу. Дзин обирає найбільш ефективні методи вбивства, які дозволяють не втрачати багато власних людей, але такі методи вбивства засуджуються самураями, які обмежені через власні принципи. Ми не вбивці, каже дядько Дзина, не розуміючи того, що відбувається, і не рахуючись з шаленими втратами в людській силі. Дзин стає на бік свого народу, він стає Привидом Цусіми, живою легендою, котра вселяє страх в серця ворогів. Чим більше монголів ми вбиватимемо, чим більше таборів палитимемо, тим міцнішою ставатиме наша легенда і тим більше очок вмінь ми отримаємо для прокачки. Важливо зазначити, що сюжет минає типові американські сісі-пісі, де герої знаходять час для перепихону навіть під час битви і навіть в кропиві. Чим далі йдеш по сюжету, тим більш драматичним він стає, та настільки, що під сам кінець навіть скупу чоловічу сльозу можна пустити. Головний герой теж вийшов дуже вдалим, чого, звісно, не скажеш про всіх його компаньйонів. До слова, у кожного з них є своя дуже довга історія, яка розкривається за сайд-квестами і дуже раджу вам ці історії пройти, якщо хочете розбити собі серце і померти в журбі.
Решта активностей стосується визволення полонених, звільнення сіл, пошуку різних прибамбасів і самовпевнених ідіотів, котрі кидають вам смертельний виклик. Тут до діла береться крута режисура в стилі Акіро Куросави, чий чорно-білий мод тут теж присутній. І що найцікавіше, гра не завжди вдало режисує сцени, часто це виглядає доволі смішно, але коли таки режисує вдало відчуваєш як мурашки кінським табуном пробігають по твоєму тілу.
А тепер до наступної перемоги Ghost of Tsushima – це краса світу цієї гри. Без сумнівів світ Ghost of Tsushima можна віднести до топ-5 найкрасивіших світів в ігровій індустрії. Кожен, абсолютно кожен клаптик землі тут виконаний руками, що одразу кидається в очі. Тут немає подібних краєвидів, немає навіть подібних місць – за кожним кроком вас чекає мінлива природа Японії. І це просто прекрасно. Я можу безкінечно розсипатись в компліментах і загнати себе в естетичний ступор настільки красивий тут світ. Поля з білим цвітом плавно переходять в ліса, зелені, золоті, з червоною листвою, повз пісню снує струмок, який перетікає в озеро, посеред котрого на острівці цвіте вишня. А далі болота, драговини, скелясті гори, зимові перевали і екзотичні тропічні острови. Це просто щось! Іноді хочеться просто гуляти пішки по цих просторах і нікуди не поспішати. Керуватись вітром, який в цій грі відіграє систему орієнтирів. Це дуже класна ідея – виставляєш на карті маркер, тиснеш кнопку G і вітер показує тобі напрям руху, замість різних індикаторів, які засмічують картинку. Карта гри складається з чотирьох островів, четвертий острів, острів Ікі, розташований за морем і позиціонується він скоріше як DLC, яке можна пройти після 30% проходження. Кожен острів вкрай сильно наповнений активностями, тож занудьгувати тут не вийде.
Ghost of Tsushima також позиціонується як стелс-екшен і стелс тут таки працює. Але використовувати його доведеться не часто, та й в більшості гра сама дає вам вибір як саме діяти. Біда в тому, що противники тут не дуже реагують на трупи і далеко не завжди підіймають тривогу. Зате дуже добре реагують на катану між своїх сідниць, скликаючи до вас цілий шабаш.
Похвалити варто й дуелі. Треба бути доволі майстерним, щоб перемагати різних ворогів в сутичках один на один. Часто доводиться падати по 8 а то й 10 разів, щоб перемогти, та після проходження мало хто може тягатись з вами, і річ не в прокачці і шмотках, а у власній самурайській майстерності. Так сенсей Безсовісний пропускає лише одну подачу від роніна. До слова, такі противники як роніни змусять вас прикласти всі свої вміння в бою. Це вам не типові монголи з передбачуваними тактиками. Три таких чувака – це справжня проблема, яку можна вирішити різними шляхами. Кинути бомбу в морду, наприклад, і після цього відчувати себе трішки не по-самурайськи. Іншими небезпечними ворогами є ватажки, які теж демонструють непогані навички бою. До речі, навіть при анімаціях добивання вороги все одно завдають вам шкоди, жодних чітерських невразливостей як в DOOM чи в Відьмаку. Присутній і френдлі-фаєр – монголи можуть підпалити інших монголів палаючими стрілами і виглядає це дійсно кумедно. А ще монголи полюбляють зустрічати вас словом "ЮХ".
Та чи є мінуси в Ghost of Tsushima? Бо ти так безсовісно закохано розповідаєш про цю гру, що аж недовіра закрадається маленькими кроками. Що ж, на початку підбішують занадто довгі сцени з підрахуванням очок і демонстрацією різних менюшок, але згодом вони стають значно коротшими. Фізика в цій грі не ragdoll, всі противники прив’язані до землі, тому навіть з вишки не падають додолу мішками, а залишаються на висоті. Через це можна непогано так чітерити, але воно не цікаво. Навколишній світ не дуже живий, вам постійно потрібно когось вбивати й рятувати і по дорозі відстрілювати хижаків задля луту. Всі інші тварини тут для краси, а олені взагалі для ха-ха, так як вони завжди біжать під ноги коню й відлітають як пластикові пляшки. Вороги не вчаться нових тактик, ніяк не еволюціонують і завжди залишаються на одному рівні. Після закінчення сюжетки, робити на Цушімі нічого окрім захоплювати табори і різати монголів. Якою б крутою не була бойова система, з часом це набридає. Бої на конях – повний мінус. Мінусом можна вважати й нуднувате скелелазіння з гаком-кішкою. З технічної точки зору з грою все більш ніж гаразд: чудова оптимізація та й не захмарні системні вимоги, але максимальний рівень графіки майже що не відрізняється від високого. Але є одне але – зникаючий звук. Проблема посилюється з відвіданням острова Ікі – звук може просто зникати під час бою, що сильно бісить. Вирішується ця проблема декількома шляхами. Мені допомогло відключення спеціальних можливостей звуку в налаштуваннях віндоус – вибираєте система, звук, динаміки і вимикаєте покращення звуку. У всьому іншому – жодних мінусів.
Ghost of Tsushima – це дійсно шедевр, дорослий шедевр, який обов’язково потрібно пройти. Шкода, що гра не зможе довго залишатись з вами після проходження, так як тут надто багато одних і тих самих активностей, але час проведений в ній справді незабутній.