Вибух четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 року став катастрофою для світу. Радіоактивну хмару від вибуху носило Європою кілька тижнів, через що вона накрила значну територію континенту. Водночас аварія на ЧАЕС стала благодаттю для інших – вчених, перед котрими відкрилась можливість зробити цей світ ідеальним.

ВІДЕО НА ЦЮ ТЕМУ ДИВИСЬ НА YOUTUBE-КАНАЛІ ARTLINE PLAY

Після вибуху в радіусі 30 кілометрів від станції була проведена тотальна евакуація населення. Утворилася Зона відчуження, периметр котрої охоронявся військовими. В це місце не могла потрапити жодна зайва пара очей, тож саме воно стало ідеальним для проведення секретних експериментів. Спонукало таку ідею й робота інших енергоблоків ЧАЕС, які давали постійну енергію. Частина з них стосувалась маніпуляцій над людською свідомістю, але головна мета вчених була іншою, а саме – підтвердити або спростувати теорію існування ноосфери.

Ноосфера – це теорія українського академіка Вернадського про інформаційне поле Землі, навколопланетний простір, утворений завдяки взаємодії розумів всіх людей на планеті. За теорією, ноосфера є ступенем еволюції біосфери. Якщо біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, то ноосфера – людськими розумами. Таким чином вони створюють інформаційне поле, в якому містяться всі образи. Це планетарна сила, яка могла б дозволити змінювати хід подій, позбавившись від негативної людської діяльності і зробити світ близьким до ідеалу.

Якщо ноосфера існує, вона є неймовірним і, можливо, єдиним способом глобально змінювати світ. Це чудово розумів Радянський Союз, який профінансував «Проект Х». Проект Х був сукупністю досліджень різного штибу, найголовнішим з яких був дослід, спрямований на виявлення існування ноосфери. В Зоні швидко побудували безліч секретних лабораторій, як підземних, так і наземних. Всі вони мали кодову назву Х. Та чи став б Совок виділяти такі кошти на побудову цілої мережі лабораторії, при чому в настільки швидкому темпі, якщо б не володів непрямими доказами існування інформаційної оболонки Землі? Вірно, звісно ж – ні. Адже Союз ще до Першої катастрофи на ЧАЕС вже активно займався дослідницькою діяльністю, яка стосувалась саме прямого впливу на людську свідомість. 

Для цього в 50-х роках було побудоване місто Лиманськ. Лиманськ був глибоко засекреченою локацією, в котрій базувався Науково-дослідницький інститут «Радіохвиля». В «Чистому небі» Лісник розповідає Шраму, що проживала в місті інтелігенція, вчені і їхня обслуга. Але якимось дивними вони були, все щось белькотіли під носа, скоса зиркали на зайшлих, а також боготворили радянську владу. Така поведінка є наслідком роботи Антени розміром з 5-типоверхівку. Саме вона була першим прототипом Випалювача мізків, утім використовувалась для в лапках зомбування населення, навіювання чужої волі через псі-випромінювання. Схоже на те, що саме в Лиманську вчені й відкрили феномен псі-випромінювання, яке підштовхувало до думки про існування ноосфери. Після Чорнобильської катастрофи в Лиманську навіть не проводили евакуацію, через що декотрі місцеві жителі й взагалі вважають, що міста ніколи не існувало.

Розбудувавши лабораторії Х після Першого вибуху, вчені приступили до роботи. Вони створили генератор випромінювання Кайманова, який став постійним джерелом псі-випромінювання. Одна група вчених досліджувала вплив псі-випромінювання на людях та тваринах, через що ті отримували неймовірні можливості. Однією з таких стала здатність генерувати власне псі-поле: так з’явились контролери і бюрери, хоч методи їх виведення теж різнились. Інші ж мутували, а треті були виведені за рахунок схрещування людської ДНК з ДНК різних тварин. Інша група вчених займалась налагодженням контакту з ноосферою. Для цього їм потрібен був інструмент і таким інструментом стала установка Кайманова, яку розробляли в лабораторіях Х-16 і Х-8. Вчені розмістили її його над бункером управління лабораторії Х-10 і поставили ключовий експеримент. Вони направили псі-випромінювання на об’єкт, який знаходиться в іншій частині планети. Це було судно в Карибському морі з вченими, які отримали сигнал зі спотвореннями. Самі це спотворення і стали доказом існування ноосфери, оскільки вона й підправила основний сигнал.

Негайно дослідницька група по вивченню ноосфери була переведена в лабораторію Х-7. В групу входив полковник Лєбєдєв, якого ми знаємо як одного з ключових персонажів «Чистого неба». Вчені розпочали активніше піддавати живих істот псі-випромінюванню, через що ті мутували. Центром для цього стала лабораторія Х-18. І важливо зазначити, що з самого початку Проекту Х вчені мали добрі наміри, оскільки хотіли зробити цей світ кращим, наладивши контакт з ноосферою. Могли б припинитись війни і зникнути несправедливість, а також могли з’явитись нові форми людини. Саме ці вчені згодом й об’єднаються в організацію Усвідомлення. 

Час йшов і Радянський Союз розпався. Фінансування Проекту Х продовжилось урядом України. В лабораторії Х-16 дослідники створили Псі-мозок, або мозок в колбі – біологічну псі-установку, яка багато в чому перевершувала можливості Випалювача мізків на Радарі. Вона побудована завдяки успішним дослідженням на піддослідних з Х-18, основана на багатократному збільшенні мізків контролера і використовувалась для підкорення чужої свідомості. Установка вийшла недосконалою, через що в увімкненому стані вона зомбувала всіх навколо, на манер захоплення чужої свідомості контролером. За невідомих причин, вчені не змогли навіяти органіці потрібні програми і експеримент вийшов з-під контролю. Все ж Псі-мозок є не таким потужним як його колега на Радарі, тому зомбує лише в області заводу Янтар. 

Інші досліди стосувались «Виробу №62» або Гаусс-пушки, досконалої зброї на системі електромагнітів. Зборка відбувалась на заводі «Юпітер». Проект був закритий в 2004-році через відсутність компактного джерела енергії і відкритий в 2006-му.

Вчені зуміли добитись немалих успіхів, але всі вони все одно не могли вдовільнити їхніх амбіцій. Усвідомлення хотіло підключитись до ноосфери напряму, тож для цього створили Генератори – кульові пристрої з антенами в центрі, які відкривали перед організацією можливість взаємодіяти з ноосферою, а також скидати її аномальну енергію, яка накопичилась. Вчені розмістили генератори неподалік станції, а під ними вищезгадану лабораторію Х-7, яка й була основним штабом Усвідомлення по вивченню ноосфери. Тепер у них були всі можливості підключитись до ноосфери напряму, але жоден людський розум не володіє такою потужністю, щоб взаємодіяти з нею, тому вчені з Усвідомлення вирішили об’єднати свої розуми. Для цього вони використали славнозвісні зелені колби, та експеримент вийшов з-під контролю. В 2006 році під час проведення експерименту енергія ноосфери вирвалась назовні і сформувала аномалію під назвою Зона. Це називають Другою катастрофою на ЧАЕС. Відбувся Надвикид, який знищив багатьох військових, що охороняли периметр і працівників станції. Вся електроніка вийшла з ладу, через що з серкетних лабораторій Х назовні почали вибігати мутанти.

Вчені, чий експеримент привів до катастрофи, вижили. Серед вчених розпочались дискусії щодо того, що робити з наслідками експерименту. Відбувся розкол: одна група вчених разом з Лєбєдєвим покинула секретні комплекси, відправилась в Зону і створила угрупування «Чисте небо», тоді як інша офіційно сформувалась в Усвідомлення. Вони залишились в комплексі і продовжили вивчення енергії ноосфери, яка зійшла на Землю. Та енергії ставало так багато, що її надлишок доводилось скидати – так з’явились Викиди, які є як природними, так і рукотворними. 

 Події після Другої катастрофи

Друга катастрофа спричинила суспільний резонанс. Люди могли спостерігати за цим явищем і переважна більшість пов’язувала його з ще одним вибухом реактора на станції. Правління України миттєво вживає заходів, оточуючи периметр військовими, відправляють рятувальні операції з гвинтокрилами, дістаються четвертого енергоблоку ЧАЕС. Групи намагаються встановити що саме відбулось на ЧАЕС, всюди реєструється підвищений радіаційний фон, але істину так і не вдається з’ясувати. Військові й рятувальні групи зустрічаються з новою, досі небаченою проблемою – мутантами, які повтікали з лабораторій і розпочали освоювати нові горизонти. Зв’язок з багатьма загонами зникає, але військовим вдається з’ясувати, що з ЧАЕС нічого не сталось. Під приціл потрапляють секретні лабораторії і тут розпочинає діяти Усвідомлення. Вони випускають з декотрих снорків – мутантів програми по створенню суперсолдата, а також різних мутованих тварин. План вчених спрацьовує, а тим часом в Зоні починають з’являтись перші аномалії, які ще більше ускладнюють роботу військових. Ті розуміють, що не можуть взяти ситуацію під контроль, тому вирішують забратись звідти і оточити її муром з суміжним дослідженням. Робота ЧАЕС зупиняється, а в Зоні залишаються групи вчених, які ставлять свої дослідження. 

Щоб приховати все, що стосувалось експерименту з ноосферою, Усвідомлення не тільки випустило мутантів, але й зомбувало угрупування Моноліт завдяки установки в четвертому енергоблоці. Вони перетворили їх на вірних фанатиків, які вірять в Моноліт – кристал позаземного походження, що може виконати будь-яке бажання. Насправді ж це голограма ще однієї псі-установки. Вони запускають установку Кайманова на Радарі, щоб закрити центр Зони і забезпечити власну безпеку для продовження дослідів з ноосферою. З часом до Зони починають проникати все більше людей: одні є спеціальними групами, котрим платять впливові та багаті люди, інші – прості сталкери, які можуть казково розбагатіти на артефактах. В той ж час створюється захисна програма по кодуванню людини С.Т.А.Л.К.Е.Р., під яку згодом попадає і Стрілок. Всі подальші події відомі за трилогією Сталкер.

То скільки лабораторій було в Проекті Х? В трилогії Сталкер ми маємо 5 лабораторій: Х-18 в Темній Долині, Х-16 на Янтарі,  Х-10 на Радарі, Х-8 в Прип’яті і Х-19 під ЧАЕС. Існують балачки про лабораторію Х-7, яка знаходилась під Генераторами, але в грі її немає. Тему лабораторій ширше відкриє Сталкер 2, в котрому їх буде цілих 13. Серед них побачимо й вищезгадану Х-7 під тими ж Генераторами. На нашому каналі є ціла серія відео, присвячена мутантам. В них ви знайдете відповіді на те, звідки вони взялись, яким чином і де саме їх було створено. Важливо зазначити, що не всі мутанти в Зоні є наслідком експериментів чи мутацій, походження декотрих і досі залишається загадкою. Та це тема вже зовсім іншого відео. Готуйся до релізу Сталкер 2 і бери ігровий ПК, який розкриє гру на максималках, адже вона цього варта. До нових зустрічей на ARTLINE PLAY.