Сама ідея зробити дітям свято виникла спонтанно і була прийнята одностайно та миттєво. Але від ідеї до реалізації був цікавий шлях і багато питань. Які активності планувати, що може зацікавити та подарувати емоції, чи не буде те, що ми запропонуємо занадто складно, чи зможуть наші активності залучити всіх дітей. А подарунки? Вони ж мають бути водночас і приємними, і корисними, і в тренді. Питань було багато, як концептуальних, так і суто технічних, а от як ми з ними впоралися в яскравих та емоційних подробицях нижче)

Ми приїхали о 10 годині ранку і були вражені наскільки нас чекали.  З першої хвилини діти не стояли осторонь, а хотіли допомагати, не дивлячись на важкі коробки кожен з хлопців намагався хоч притримати, піднести і це дуже приємно вражало.

От пройшла перша година в інтернаті, за яку ми та діти все підключили та налаштували, а далі… Кілька хвилин після початку освоювалися, навіть закралася думка, що може от такі стримані переглядання та обережні поклацування мишею це і є наш турнір з Counter Strike… Але за п’ять-десять хвилин хлопців та дівчаток було не впізнати – зацікавленні але стримані спочатку, вони на наших очах перетворювалися на справжніх кібер-спортсменів. «Підстрахуй!», «Я праворуч, заходь зліва!», «Мене зняли, він за вагоном», – и ти відчуваєш як атмосфера переносить тебе на справжній міжнародний турнір, з глядачами, вболівальниками, командним духом, та яскравими, справжніми емоціями – адже саме їх ми і хотіли подарувати. 

Оплески одне одному команди переможця бою, та дружні підбадьорювання команди, яка налаштовується на реванш у наступній «катці», зосереджені обличчя, наче нічого не існує навкруги, а за мить: «Дай п’ять» та «Ти красава». Півфінал, другий півфінал, напруга зростає, але щойно закінчується останній бій фіналу, як кордони між командами зникають і вони вітають одне одного з класним днем.  Нам, звиклим до конкуренції та змагань є чому повчитися, але звичайно день був не про це, а про емоції якими нас заразили наші особливі діти. 

По закінченню турніру, вдосталь награвшись та отримавши чудові подарунки від нас та наших партнерів з компанії ASUS перед нами була знову відповідальна місія нагодувати дітей піцою та смаколиками і думаю з цим ми теж впорались на усі 100% 😉 адже діти виходили з столової з переповненими кишенями солодощів та усміхненими обличчями, а це і було головним для нас – побачити радість та їхню посмішку!

Підсумовуючи все, можемо з впевненістю сказати, що кожен з нас цінує увагу та час який нам приділяють. Діти в інтернаті не виключення і найважливіше що їм можна дати є в кожного з нас. Адже не важливо приїдете ви з комп’ютерами,  з купою дорогих подарунків чи просто привезете їм фрукти, головне що казали самі діти це просто приїжджайте до нас частіше, можна просто, адже нам не вистачає простого спілкування та звичайного людського тепла. Тому їдьте по можливості, даруйте їм обійми та увагу і вони однозначно подарують вам шматочок доброти у серці та свою дитячу щиру посмішку! 

А на цьому історії поїздок до дітей у компанії Artline та ASUS тільки починаються, тому чекайте незабаром на наступну теплу розповідь 😊