Припустимо, ви вже тривалий час володієте 3D-принтером. Ви вже змогли вирівняти друкарську панель та правильно налаштувати слайсер. Якщо ви хочете зробити все правильно, то доведеться докласти додаткових зусиль. Це означає, що потрібно працювати з G-кодом. Такий підхід дозволить здійснити налаштування коду, який дає команди двигуну, як рухатися.
Після калібрування пристрою ви зможете бути впевнені, що всі вироби будуть створюватися однаковими. Вам може знадобитися додатковий час, щоб виконати налаштування 1 шару. Ще сюди відноситься процес налаштування нитки, крокового двигуна. Це необхідно для досягнення високоякісного друку. Шляхом виконання цих налаштувань вдається здійснити ефективну оптимізацію 3D-принтера.
Далі ми детально ознайомимося з особливостями коду та способами калібрування налаштувань. Це забезпечить створення ідеальних виробів.
Зміст:
- Вибір першого шару
- Калібрування крокового двигуна
- Точне налаштування параметрів нитки
- Ще трохи спроб
- Де можна придбати 3D-принтер для роботи?
Вибір першого шару
Якщо ви хочете отримати гарний відбиток, то велику увагу слід приділити першому шару, який буде основою виробу. У ситуації, коли сопло знаходиться дуже близько зі станиною, відбувається руйнування першого шару. У результаті ви просто викинете цей відбиток. Також не варто допускати ситуації, щоб сопло розміщувалося далеко від станини. У цьому випадку виріб не зможе прилипнути до панелі і ситуація вийде з-під контролю.
Для покращення 1 шару потрібно здійснити налаштування, які забезпечать зсув Z осі. Ви зазначте показник, який буде передано 3D-принтеру. У ньому буде міститися інформація, як далеко буде знаходитись ця вісь від Z станини.
Якщо узагальнити цю інформацію, то 1 шар повинен мати чудову адгезію з друкарською панеллю. Якщо ви бачите, що цей шар сплющений або в нього впивається сопло, то для осі Z необхідно збільшити зсув. Якщо ви помітили, що 1 шар відшаровується від наступного шару, то такі зсуви слід зменшити.
Калібрування крокового двигуна
Крокові двигуни знайшли широке застосування у 3D-принтерах. При функціонуванні їхнє обертання здійснюється невеликими кроками. Це дозволяє на необхідну відстань перемістити екструдеру або осі. Припустимо, 100 кроків – це один оберт двигуна, тому половина обороту становить 50 кроків. У такий спосіб користувачі ефективно контролюють процес обертання.
Калібрування таких двигунів в апараті складається з визначення зв'язку між відстанню та кроком. Якщо вам потрібно виконати калібрування екструдера, потрібно перевірити, щоб пристрій видавав необхідну кількість матеріалу. Це завдання вирішується шляхом відправлення відповідних команд G-коду на 3D-принтер.
Етап 1. Підготовка
Тут необхідно виконати порівняння налаштувань апарата з реальним результатом. Якщо буде помічено невідповідність, то для його виправлення здійснюємо певні розрахунки. Інструкція:
- Надсилаємо команду М503. Це дозволяє отримати налаштування пристрою. Деяка частина отриманої інформації повинна мати такий вигляд: Кроків на одиницю: M92 X100.00 Y100.00 Z400.00 E140.00.
- Отримані показники відіграють велику роль у друкованому процесі. Перші три говорять про те, скільки кроків слід виконати кроковому двигуну, щоб переміститися на 1 мм відповідно по осях X, Y, Z. На даному етапі налаштування ці значення нам не потрібні, ми пізніше повернемося до них. Наше поточне завдання полягає в тому, щоб визначити останній показник. Він говорить про кількість кроків, які на 1 мм нитки виконує двигун екструдера. Давайте дамо йому назву номер А.
- Наступний крок полягає в тому, щоб вставити нитку і виконати позначку на 50 мм вище, ніж розташована верхня частина екструдера. Для отримання точних показників використовуємо штангенциркуль. Записуємо отримані результати – наш номер B.
- Після цього виконуємо видавлювання нитки, довжина якої становить 10 мм. Тепер знову вимірюємо відстань від верхньої частини екструдера до обраної точки. Дане значення ми назвемо C. Звідси випливає, що вираз В – С означає, скільки нитки було видавлено.
Виконуємо числову обробку. За формулою В – С ми одержуємо 10 мм. Це говорить про те, що калібрування екструдера виконане правильно. Інакше нам потрібно було б по міліметру здійснювати оновлення кроків екструдера.
Проводимо обчислення показника D за такою формулою 10*А/(В – С). У такий спосіб ми зможемо дізнатися для екструдера кількість кроків на 1 мм. Якщо ви хочете досягти максимальної ефективності, процес обчислення D рекомендується здійснювати не один раз. За основу слід взяти середній показник. Це дозволить компенсувати можливі помилки, що сталися у процесі виміру.
Етап 2. Калібрування екструдера 3D-принтера
Якщо потрібно відкалібрувати пристрій, потрібно виконати таку інструкцію:
- Задаємо команду М92 Е[D]. У такий спосіб нам вдасться повідомити пристрій про нові показники, але вони збережені не будуть.
- Задаємо команду М500. Це дозволить зберегти новий показник.
Після виконання цих команд калібрування екструдера завершується.
Як приклад ми розглянемо таку ситуацію. Припустимо, що ми провели зміни відстані перед процесом екструзії. Між потрібною точкою та вершиною екструзії відстань становить 53.10 мм. Ви здійснили тестову екструзію, де побачили відстань 42.80 мм. В підсумку розрахунки за формулою В – С дорівнюють 10.30 мм.
У ситуації, коли вихідний показник кроків для екструдера дорівнює 140, наші розрахункові показники б такі: 10*140/10.30=135.92. Після цього нам потрібно було б відправити пристрою команду M92 E135.92.
При виконанні цих команд слід дотримуватися рекомендацій професіоналів. При виконанні таких дій і калібрування осі не потрібно очікувати, що отримані підсумки будуть ідеальними. Після підтвердження того, що ви все відкалібрували правильно, з'являться деякі відхилення. Поки значення будуть досить близькими до необхідних показників, 3D-принтер працюватиме добре.
Етап 3. Калібрування осей
Для якісного 3D-друку слід відкалібрувати не тільки екструдер, а й осі пристрою. Цей процес не відрізняється від налаштування екструдера, але користувач повинен щось надрукувати.
Якщо ви калібруватимете екструдер, то цей процес потрібно здійснювати перед осями. Перша вісь дуже впливає на розміри створюваних об'єктів. Під час калібрування осей потрібно проводити вимірювання відбитків, тому користувач повинен бути впевнений, що екструдер налаштований.
Відмінним варіантом для калібрування осей буде друк маленького кубика. Користувач може спроектувати його самостійно в OpenSCAD або будь-якому іншому САПР.
Коли ви надрукуєте куб, проведіть вимірювання кожного розміру. Обчислення потрібно повторити для всіх осей за вже відомою нам формулою D = 10*A / (B – C). При цьому в ній необхідно виконати заміну деяких змінних:
- (B – C) з отриманими показниками;
- цифру 10 змінюємо на цільовий показник проведених вимірів;
- А – це М92 для цієї осі, це значення було записано після вказівки команди M503 під час виконання першого етапу.
Після цього потрібно буде відправити на апарат команду М92. Потім міняємо Е на буквене позначення необхідно осі.
Перейдемо до конкретного прикладу. Допустимо, довжина кожної сторони надрукованого куба становить 20 мм, але на осі Х довжина дорівнює 20.30 мм. Якби показник М92 для цієї осі був заданий 100.00, то він був би оновлений шляхом вказівки наступної команди: M92 X98.52. Цей результат ми отримали з розрахунків за формулою: 20*10/20.30=98.52.
У цій ситуації професіонали рекомендують виконати ряд змін, щоб досягти середнього показника. Тут немає потреби у друку двох і більшої кількості об'єктів. Достатньо провести вимірювання куба у різних осях.
Точне налаштування параметрів нитки
Пластик від різних виробників навіть одного кольору відрізняється різними властивостями. Кожен рулон із ниткою є унікальним.
Для досягнення найкращих результатів друку потрібно виконати точне налаштування показників нитки. Найчастіше хороші вироби виходять лише в ситуації, коли користувач встановлює рекомендовані виробником налаштування. Якщо поставлена мета отримати найкращі результати, наступну інструкцію потрібно виконувати після відкриття кожного нового рулону нитки.
Етап 1. Вимірювання нитки
Насправді діаметр рулону нитки дуже часто відрізняється від заявлених виробником параметрів. Ці відмінності можуть досягати кількох відсотків. Найчастіше на котушці вказується допуск на діаметр. Якщо ви хочете дізнатися реальний діаметр нитки, слід скористатися штангенциркулем:
- Виконуємо виміри. Для цього використовуємо щонайменше 3 місця на котушці.
- Беремо середній показник проведених вимірів.
- Вказуємо дане значення в слайсері як діаметр нитки.
Користувач повинен приділяти велику увагу цьому питанню. Правильне визначення цього показника дозволить використовувати лише необхідну кількість нитки.
Етап 2. Знайдіть відповідну температуру друку
Після друку «температурної вежі» ви зможете визначити потрібну температуру для друку. Існує низка методів для цього, з якими можна ознайомитись в інтернеті. Всі ці методи об'єднані однією метою. Вони поділяються на блоки, які мають різні показники висоти. Друкувати кожен такий блок слід за різних температурних показників. Після друку необхідно проаналізувати блоки, що дозволить визначити оптимальні показники температури робочого процесу.
Друк «температурної вежі» є складним процесом. Користувачеві доведеться перед друком вручну вводити команди G-коду, якщо слайсер у 3D-принтері не може виконати завдання на різній висоті при різних значеннях температури. Користувачеві потрібно вставити потрібні команди G-коду, щоб задати значення температури екструдера. Починаються ці команди зі значення М104.
Це можна зробити за наступною інструкцією:
- Насамперед користувач повинен обчислити висоту всіх блоків. Це буде значення Н. Позначення блоків починаються з висоти 0, Н, 2Н, 3Н і т. д.
- Вибираємо відповідний редактор, переходимо до запуску файлу з G-кодом. Знаходимо ті команди, які дають пристрою вказівки, як рухатися, всі вони починаються з символів G1. У G-коді, що створюється, буде знаходитися велика кількість подібних файлів.
- Користувачеві слід знайти першу команду G-коду, вона виглядає так: G1 Z[Н]. У ньому можуть бути відомості про рух X, Y.
- Вставляємо М104 S[Т] перед цим рядком. Тут Т означає температуру блоку, що стартує з Н.
- Ці дії слід повторити для всіх блоків. Використовуємо для цього відповідну температуру.
- Після завершення виконуємо друк нового файлу з G-кодом.
Розглянемо приклад, де будуть блоки високої 10 мм. Показники температури змінюються зі 185 до 220 °C, при цьому крок зміни становить 5 °C. У цьому випадку користувачеві потрібно вибрати першу команду, де знаходиться G1 Z10, що викличе хотенд на висоту 100 мм. Відразу після цієї лінії потрібно встановити температуру хотенду 190 °C, для цього вказуємо команду М104 S190.
Після друку «температурної вежі» потрібно перейти до вивчення різних блоків. Такий підхід дозволить вибрати відповідні температурні показники для друку. Тут необхідно просто підібрати температуру, яка має найкращий вигляд. Все буде готове після того, як ви поставите цю температуру для друку в слайсері.
Ще трохи спроб
У цій статті ми розглянули основні методи налаштування слайсера для нитки та калібрування 3D-принтера. При цьому існує велика кількість різних налаштувань, які можуть поліпшити вироби, що створюються. Якщо ви хочете розібратися в тому, що саме ваш апарат робить добре, потрібно буде виконати спеціальні тести. Це забезпечує доопрацювання відбитків, що вирішує питання з низкою проблемних місць, наприклад виступи, мости. Ще такі випробування забезпечують діагностику проблем.
3DBenchy є найпопулярнішим тестом. Також можна використовувати будь-які інші види тестів. Кожен такий тест має свої особливості. Для більшості з них пропонуються детальні інструкції, як правильно діагностувати помилки та проблеми.
Де можна придбати 3D-принтер для роботи
Якщо ви хочете професійно зайнятися 3D-друком, то можете звернути увагу на принтери від компанії ELEGOO і Creality. Вони продаються в інтернет-магазині «Артлайн». Клієнтам доступно багато різновидів моделей пристроїв від даних виробників, а також витратні матеріали.
м. Київ, вул. Кирилівська, 104
- (080) 033-10-06
- (044) 338-10-06
- (066) 356-10-01
- (097) 356-10-01
- (063) 356-10-01