Жорсткі диски використовуються для зберігання даних та можуть бути внутрішніми або зовнішніми. Внутрішні диски встановлюються в корпус комп'ютера, а зовнішні працюють як портативні накопичувачі, забезпечуючи мобільність і доступ до даних будь-де.

Зовнішні жорсткі диски — це знімні пристрої для зберігання даних, які підключаються до комп'ютера через порти. Вони мають захисний корпус і часто потребують окремого живлення. Ідеально підходять для переносу та обміну великими обсягами інформації між пристроями. Внутрішні жорсткі диски встановлюються всередину корпусу комп'ютера як постійний елемент системи. Вони не призначені для частого відключення, хоча це і можливо, але значно складніше порівняно із зовнішніми дисками.

Жорсткі диски мають два основних форм-фактори: 2,5" і 3,5". 2,5-дюймові HDD використовуються переважно в ноутбуках та компактних ПК, а 3,5-дюймові — в настільних комп'ютерах. Форм-фактор визначає розміри диска і його сумісність з кріпленнями. Для зовнішніх накопичувачів він впливає лише на загальні габарити корпусу. Внутрішні жорсткі диски повинні відповідати чітким розмірам і розташуванню отворів для монтажу в системні блоки, що безпосередньо залежить від їх форм-фактора.

Об'єм накопичувача є важливим параметром, що визначає, скільки даних можна зберігати. Для SSHD вказується обсяг жорсткого диска, а для RAID — загальна ємність масиву. У сучасному світі обсяги інформації зростають, тому доцільно обирати накопичувачі з більшим об'ємом, якщо це дозволяє бюджет. Часто HDD доступні в різних модифікаціях за обсягом, що дозволяє підібрати варіант під конкретні потреби.

Найпоширенішим інтерфейсом підключення зовнішніх дисків є USB. Особливо важливо мати підтримку USB 3.0, що дозволяє досягати високих швидкостей передачі даних до 4,8 Гбіт/с, у той час як USB 2.0 обмежений лише 30 МБ/с. Thunderbolt забезпечує швидкість до 10 Гбіт/с, але через високу вартість контролера мало поширений, за винятком Apple. Інтерфейси eSATA і FireWire вже застаріли, але іноді ще зустрічаються на ринку. Деякі моделі дисків також підтримують бездротове підключення через Wi-Fi, що спрощує доступ до даних у будь-якому місці.

Розмір буфера визначає швидкість передачі даних, що тимчасово зберігаються в ньому. Об'єм буфера обміну — це кількість оперативної пам'яті жорсткого диска, яка використовується для зберігання часто запитуваних даних, скорочуючи час доступу до них. Чим більший буфер, тим швидше працює диск, але різниця в продуктивності стає помітною лише при значних відмінностях, наприклад, між 8 МБ і 32 МБ.

Швидкість обертання шпинделя жорсткого диска визначає його продуктивність і енергоспоживання. Диски з обертанням 5400-5900 об/хв зазвичай використовуються в ноутбуках — вони тихіші і менше гріються, хоча швидкість передачі даних у них нижча порівняно з моделями на 7200 об/хв. Останні частіше застосовуються як системні диски в настільних ПК, але є також варіанти для ноутбуків. Диски з обертанням 10000-15000 об/хв призначені для серверів. Технології Intellipower від WD і Coolspin від Hitachi знижують енергоспоживання шляхом регулювання швидкості обертання. Висока швидкість обертання покращує доступ до даних, але може зменшити надійність і вимагати додаткового охолодження.